Канали рекрутування
- ті соц. інститути, входження в які дає людям змогу досягти влади. До таких відносять:
• Політ. партії. Особливо велика їх роль у західноєвроп. державах, де претендент на входження в еліту повинен пройти всі ступені парт. ієрархії.
Так робили свою кар'єру М.Тетчер, Ф.Міттеран, Г.Коль і ті політики, які сьогодні змінили їх на ключових державних посадах.
• Бюрократичний апарат. Значна частка чиновників в еліті всіх країн, що розвиваються, а також таких розвинутих країн, як Японія і Швеція.
• Церква і церковні реліг. організації. Цей канал рекрутування більш характерний для ісп. країн і країн з сильним впливом католицизму.
• Профспілки. Профспілкові лідери відіграють помітну роль у політ. елітах багатьох країн. Кол. президент США Р.Рейган і кол. президент Польщі Л.Валенса "увійшли у велику політику" як лідери профспілкових рухів.
• Ек. інститути, сфера бізнесу.
• Армія. Вплив цього фактора особливо великий у країнах Лат. Америки, Африки й Азії. Три останніх прем'єр-міністри Ізраїлю - бойові генерали.
• Система освіти відіграє суттєву роль у всіх країнах. За відгуками брит. політологів, цією країною керують виключно люди, які закінчили Оксфорд або Кембридж і мають одну або дві вищі освіти, частіше юр. і ек. Ам. істеблішмент (цим поняттям у США називають правлячу еліту), як правило, складається з випускників університетів, що належать до так званої "Ліги плющів", серед яких Гарвардський, Уельський і Принстонський.
Системи рекрутування еліт: система гільдій та антрепренерська (підприємницька).
У чистому вигляді вони зустрічаються рідко. Ці обидві системи мають як позитивні, так і негативні риси.
Антрепренерська більш характерна для дем. держав, система гільдій - для авторитарних, хоч її елементи застосовуються і в дем. країнах, особливо в економіці і держ.-адм. сфері.
Антрепренерська система |
Система гільдій |
Позитивні риси: |
Позитивні риси: |
відкритість, широкі можливості для представників будь-яких сусп. груп претендувати на входження в еліту; |
урівноваженість і виваженість політ. рішень, незначний ступінь ризику при їх прийнятті; |
невелика кількість формальних вимог до кандидатів; |
достатньо висока передбачуваність політики; |
висока конкуренція відбору, гострота суперництва за зайняття керівних посад; |
мала ймовірність внутрішніх конфліктів. |
першочергова значимість особистих рис, індивідуальної активності, вміння знайти підтримку широкої аудиторії, захопити ідеями і програмами; |
характеризується більшим професіоналізмом, досвідом, передбачуваністю |
широке коло електорату, який включає всіх виборців країни, конкурентність відбору; |
Негативні риси: |
можливість досягнення пропорційності представлення в еліті різних соц. груп населення, політ. партій і рухів. |
яскраво виражена тенденція до бюрократизації, організаційної рутини і догматизму; |
відкрита для молодих лідерів і інновацій. |
культивує масовий конформізм; |
Негативні риси: |
без доповнення конкурентними механізмами ця система веде до поступової деградації політ. еліти, її відриву від народу і перетворення у привілейовану касту. |
тягне за собою великий ризик і непрофесіоналізм у політиці; |
закритість, відбір претендентів на більш високі посади із самої еліти, ієрархія; |
порівняно низька передбачуваність у політиці; |
наявність високих вимог для заняття посад (партійність, вік, освіта, характеристика тощо); |
|
закрите коло електорату (люди, що здійснюють відбір) - в нього входять лише члени кер. органу влади (бюро, ради тощо) або питання вирішує один керівник - голова уряду, фірми тощо; |
|
схильна до бюрократизації, консерватизму, призводить до перетворення в замкнуту касту. |
|
репродукування існуючого типу еліти: тоталітарного, авторитарного, дем. |