5. Планування роботи рухомого складу у пасажирському русі
Планування роботи рухомого складу у пасажирському русі здійснюється на основі плану пасажирських перевезень з виділенням пасажиропотікоків на найважливіших напрямках. Безпосередньою вихідною базою для розробки плану є розклад руху поїздів, складений відповідно до прогнозованих пасажиропотікоків. При складанні розкладу виконується ретельний аналіз його фактичного виконання у попередній період з метою виявлення можливості зниження (чи збільшення) потрібного рухомого складу у планованому періоді.
План роботи рухомого складу у пасажирському русі складається з двох розділів, у яких встановлюють обсяг роботи рухомого складу і показники його використання. На відміну від плану роботи рухомого складу у вантажному русі, при плануванні роботи пасажирського рухомого складу парки вагонів і локомотивів безпосередньо не розраховуються. Їхній розрахунок виконується при складанні розкладу руху поїздів.
Показниками обсягу роботи рухомого складу є: вагоно-кілометри, поїздо-кілометри, секції-кілометри, тонно-кілометри брутто, локомотиво-кілометри. Найбільш точно їх можна визначити, якщо робити розрахунок по кожному включеному у розклад планового періоду потягу. Для цих цілей з розкладу виписують маршрути проходження потягів, періодичність їхнього курсування, склад потяга у вагонах і масу потяга брутто.
Поїздо-кілометри розраховують по формулі:
де 2L подвоєна відстань маршруту прямування поїзда, км.
t періодичність курсування потяга у планованому періоді.
Вагоно-кілометри визначають множенням поїздо-кілометрів на кількість вагонів у потягу. При розрахунку враховують усі вагони, що працюють у пасажирських потягах:
n = N1 п,
де п число вагонів у потязі.
Тонно-кілометри брутто розраховують множенням поїздо-кілометрів на масу потяга брутто:
Для визначення наближеної величини роботи пасажирських вагонів у тонно-кілометрах брутто може застосовуватися формула:
де 
середня
вага вагону брутто, т.
Середня вага вагону брутто приймається по звітним даним з визначеним коректуванням, що враховує зміну структури робочого парку.
Розраховані по кожнім потязі показники обсягу роботи рухомого складу підсумовують і одержують їхню загальну величину у межах залізниці або мережі.
Планування допоміжного пробігу локомотивів здійснюють по його питомій вазі у загальному пробігу звітного року.
Показники обсягу роботи у пасажирському русі розраховують по видах повідомлень у границях залізниць. Якщо пасажирський рух на дорозі обслуговується різними видами тяги, розрахунки виконують для кожного з них окремо відповідно до дільниць обороту составов.
Для мотор-вагонної тяги і дизель-поїздів додатково визначають секції-кілометри множенням середнього числа секцій у потязі на поїздо-кілометри.
На відміну від вантажних, парк пасажирських вагонів приписаний до певної залізниці і депо. Розрахунок парку виконують по дорогах приписки. Його потреба залежить від обсягу і нерівномірності перевезень, швидкості руху і населеності вагонів. Розрахунок виконують по кожнім потязі у залежності від періодичності курсування, кількості вагонів у потязі і часу обороту. Число вагонів, необхідних для обслуговування одного потяга, дорівнює добутку обороту на кількість вагонів (при щоденному відправленні). Повний час обороту складається з часу руху потяга від початкової до кінцевої станції і назад і часу перебування у пунктах обороту. Час обороту визначають від моменту відправлення потяга в рейс зі станції приписки до моменту наступного відправлення з тієї ж станції.
Загальна потреба в пасажирських вагонах залізниці дорівнює сумі числа вагонів, необхідних для кожного потяга. Для визначення потреби облікового парку до робочого парку додаються вагони, що використовуються для інших потреб, і необхідний резерв. Неексплуатований парк вагонів обчислюють на основі звітних даних з урахуванням намічуваних змін у плановому періоді.
Основними якісними показниками використання рухомого складу у пасажирському русі є: населеність пасажирських вагонів, кількість вагонів у потязі, дільнична і технічна швидкості руху, продуктивність вагона, середньодобовий пробіг вагонів і локомотивів.
Середня населеність пасажирського вагона показує число пасажирів, що приходяться у середньому на кожен вагон, що використовується для пасажирських перевезень, і визначається по формулі:
де 
пасажиро-кілометри;
вагоно-кілометри
пасажирського парку.
При розрахунку населеності враховують пробіг тільки вагонів, у яких перевозяться пасажири. Пробіг поштових, багажних, вагонів-ресторанів і інших вагонів виключається.
Середня кількість вагона у потязі характеризує число вагонів, що включаються у пасажирські потяги. ЇЇ розраховують діленням вагоно-кілометрів на поїздо-кілометри.
Технічна швидкість пасажирського потяга являє собою середню швидкість руху потяга по дільниці без урахування стоянок на проміжних станціях:
де 
сумарний
час перебування пасажирських потягів
на дільниці між технічними станціями
без урахування стоянок на проміжних
станціях, поїздо-години.
Дільнична швидкість – це середня швидкість руху пасажирського потяга по дільниці з урахуванням стоянок на проміжних станціях.
Її розраховують по формулі:
де 
сумарний час перебування пасажирських
потягів на дільниці між технічними
станціями, поїздо-години.
Середня населеність вагона, швидкості руху потягів і їхню складеність розраховують у цілому по залізниці і по видах сполучень.
Середньодобовий пробіг локомотивів у пасажирському русі визначають так само, як у вантажному.
Розрахунок середньодобового пробігу пасажирського вагона в плані роботи рухомого складу не передбачений. Він враховується у оперативному порядку по виконаних графіках руху потягів. Показник "маса потяга брутто" також не визначають. Для кожного потяга окремо відповідно числа вагонів вона установлюється при розробці розкладу руху потягів у вигляді технічної норми.
У плані роботи рухомого складу передбачають розрахунок не усіх якісних показників, що характеризують його використання у часі і по потужності. З метою виявлення резервів найбільш ефективної організації роботи рухомого складу доцільно робити періодично розрахунок ряду додаткових показників. Так, населеність пасажирського вагона, що характеризує його використання по потужності, фактично не дає повного уявлення про ступінь заповнення вагонів під час перевезення пасажирів. Тому для аналізу використання вагонного парку в планах і звітах доцільно передбачити розрахунок коефіцієнта використання місткості вагонів (коефіцієнт населеності):
Для оцінки якості використання пасажирських вагонів у часі розраховують оборот пасажирських составов. Норму обороту установлюють по кожнім напрямку і кожнім потязі при розробці розкладів руху потягів. Фактичну величину обороту визначають по графіках виконаного руху. Розрахунок обороту виконують по формулі:
де L відстань пробігу пасажирського состава від пункту формування до пункту обороту, км;
середня маршрутна швидкість цього потяга у парному і непарному напрямках, км/год;
Тф час перебування пасажирського состава у пункті формування від моменту прибуття до моменту відправлення, годин;
час
перебування пасажирського состава у
пункті обороту, годин.
Показник обороту пасажирських составів використовується при розрахунку їх потреби. При його зменшенні парк вагонів, необхідний для роботи поїзда на конкретному маршруті, скорочується.
По показнику обороту вагонів розраховують середньодобовий пробіг конкретного состава:
Чим менше час обороту, тим вище середньодобовий пробіг вагона.