Схеми доказу гіпотези в паралельних експериментах Доказ гіпотези за формальним критерієм Стауффера

В

Експеримент-на група

Ф------------------- Р

ЕФ ---------------ЕР

ЕР – Р = Е

А Б

Контрольна група

A------------------- Р

КФ--------------- КР

КР – Р = К

Г

Де,

КФ – педагогічний фактор в контрольній групі (спрямований на загальноприйняте педагогічне положення яке є підставою для оцінки ефективності експериментального фактору);

КР – педагогічний результат в контрольній групі як наслідок дії КФ;

Е – критерій збільшення педагогічного результату в наслідок дії експериментального фактору ЕФ;

К – критерій збільшення педагогічного результату в наслідок дії контрольного фактору КФ;

АБ – горизонталь, над якою фіксуються зміни в експериментальній групі, нижче – в контрольній;

ВГ – вертикаль, зліва від якої вказується вихідний стан педагогічного процесу, зправа – кінцевий.

Логічна схема доказу поставленої гіпотези в експерименті з ідентичними групами будується на основі різниці результатів експериментальної і контрольної групи.

В залежності від природи вивчаємого явища критерій доказу може приймати наступний вигляд:

Е › К, гіпотеза приймається тоді, коли зростання педагогічного результату в наслідок дії експериментального фактору буде більшим ніж в наслідок контрольного. Наприклад: спортсмени еспериментальної групи спроможні показати ліпші результати.

Е ‹ К, гіпотеза приймається тоді, коли збільшення педагогічного результату внаслідок дії експериментального фактору менше, ніж в наслідок дії контрольного фактору. Наприклад: число пропусків занять в експериментальній групі стало меншим, ніж в контрольній.

Е = К, гіпотеза не приймається але і не відкидається, тому, що експериментальний і контрольний фактори дають однакові результати.

Поява нового фактору збільшує число способів педагогічного впливу.

Прямий експеримент

Найбільш простий різновид паралельного експерименту. В такому експерименті після серії занять визначають результативність вивчаємих факторів.

Перехрестний експеримент.

Має більш складну будову, яку схематично можна навести в наступному вигляді:

Етапи експерименту	Група "А"	Група "Б"
ПЕРШИЙ	1-й вивчаємий фактор	2-й вивчаємий фактор
ДРУГИЙ	2-й вивчаємий фактор	1-й вивчаємий фактор

В такому випадку стає другорядним питання порівняльного аналізу даних загальної та спеціальної підготовленості учасників дослідження, їх типологічних особливостей і ін.

В перехрестному експерименті непотрібно організовувати контрольні групи, тому що кожна з пари груп почергово є то контрольною, то експериментальною.

Коли потрібно порівння не двох, а трьох факторів побудову експерименту за схемою латинського квадрату 3х3:

Етапи експерименту	Група "А"	Група "Б"	Група "В"
ПЕРШИЙ	1-й вивчаємий фактор	2-й вивчаємий фактор	3-й вивчаємий фактор
ДРУГИЙ	2-й вивчаємий фактор	3-й вивчаємий фактор
ТРЕТІЙ	3-й вивчаємий фактор	1-й вивчаємий фактор	2-й вивчаємий фактор

Коли порівняльному аналізу підлягають чьотири фактори, тод застосовують латинський квадрат 4х4:

1 - 2 - 3 – 4

2 - 3 - 4 – 1

3 - 4 - 1 – 2

4 - 1 - 2 – 3

Основним недоліком перехрестного експерименту полягає в тому, що неможливо застосорвувати одночасно всі фактори. Сам процес може тривати декілька місяців, що в свою чергу впливає на загальний стан тренованості спортсменів, тому варіант з чотирма факторами застосовується дуже рідко.