4.Професійні здібності тренера

Професійна майстерність тренера опирається на розвинуті професійно-педагогічні здібності, тобто на сукупність властивостей особи, що є передумовами успішної педагогічної діяльності. Професійно-педагогічні здібності не є тотожними педагогічним знанням, вмінням, навичкам, педагогічному досвіду. Вони, як і інші здібності, висвітлюються в професійних вміннях та навичках. Здібності - лише передумова досягнення професійної майстерності. Види професійно-педагогічних здібностей тренера. Серед видів професійно-педагогічних здібностей тренера доцільно розрізняти перцептивні, конструктивні, дидактичні, експресивні, комунікативні та організаторські. Перцептивні здібності містять педагогічну спостережливість, що дозволяє збагнути внутрішній світ учня, зрозуміти його переживання та стани, побачити зміни його особистості та позитивні якості, здібності та схильності і т.ін. Увага, що є педагогічно спрямованою, дозволяє визначити необхідні для роботи факти, відзначити причини тих чи інших вчинків спортсмена. Розподіл уваги дозволяє утримувати під контролем групу, поєднувати різноманітні форми організації заняття. Конструктивні здібності є умовою успішного проектування та формування особистості і колектива юних спортсменів. Саме завдяки їм, тренер здатний передбачити результати своєї діяльності, поведінку учня в різноманітних педагогічних ситуаціях. Це проявляється, перш за все, в розробці планів підготовки та прогнозуванні результатів, тобто розумовому випередженні майбутнього стану спортсмена. Дидактичні здібності дозволяють найбільш доступно передавати інформаційний матеріал, стимулювати самостійну думку учнів, мобілізувати їх увагу тощо. Експресивні здібності проявляються в найбільш ефективному, з педагогічної точки зору, висловленні своїх думок, знань, почуттів за допомогою мови, міміки, пантоміміки. Мова тренера має містити внутрішню силу. Детальніше про мову у наступному занятті. Комунікативні здібності допомагають тренерові встановлювати та підтримувати сприятливі стосунки з учнями, батьками, колегами. В комунікативних здібностях велике значення має емпатія, тобто здатність емоційно реагувати на переживання інших людей. Організаторські здібності тренера проявляються в організації життя та побуту спортсменів, їх навчання, відпочинку тощо, проведенні різноманітних, зокрема виховних заходів, встановленні внутрішньо- та міжгрупових стосунків.

5. Особистість тренера та стилі керівництва.

Потужним фактором, що мотивує активність спортсмена, його сумлінність у тренувальному процесі є особистість тренера. Оптимізм тренера відіграє позитивну роль в усіх випадках спортового життя, в будь-яких ситуаціях тренувань і змагань. Втомлений, дратівливий, незадоволений тренер, який напружує дрібницями команду чи окремих спортсменів, скиглий та буркотливий, не може мотивувати до тривалої спортової діяльності вищого гатунку. Особливо важливим є оптимізм тренера та його впевненість у майбутньому успіху в найбільш важкі періоди підготовки, з високими навантаженнями, коли спортсмен завершує кожне тренування на межі своїх можливостей. Ентузіазм тренера, любов до спорту, фанатична відданість справі, прагнення до самовдосконалення - надзвичайно позитивний фактор тренувального процесу. На вищому рівні спортивних досягнень бути тренером-аматором чи навіть незацікавленим професіоналом неможливо. Свою справу потрібно любити щиро і тоді тренер може мотивувати спортсменів до праці природньо та вільно, через реалізацію своїх особистих якостей. Вміння бути гнучким та багатоплановим у спілкуванні зі спортсменами, тобто одночасно бути вчителем, порадником, колегою, лагідним та жорстким - відповідно до ситуації, вимогливим у роботі, "своїм" у житті - важлива якість тренера. Результат спорсмена залежить від майстерності тренера, а життєвий та професійний успіх тренера - від результата спортсмена. Розуміння цього має визначити повагу один до одного. На жаль, це шляхетне ставлення часто руйнується тренером. Він не лише сам не має права принижувати та ображати учнів, але й зобов'язаний не дозволяти цього спортсменам у спілкуванні між собою. Скривдливі вислови на адресу спортсмена в першу чергу псують педагогічну гідність тренера, ведуть до негативного результату такої мотивації. Однак тренер не може дозволити і панібратства, тому що вони, в кінцевому підсумку, стають некерованими. Для визначення межі у спілкуванні можна керуватися такою ілюстрацією: люди мають поводитися у спілкуванні як дикобрази в холодну ніч - достатньо близько, щоб зігрівати, але так, щоб не колоти. Прагнення та вміння бути взірцем сили волі, організованості, працездатності, цілеспрямованості і т.ін. Щира віра в учня, в його можливість досягнути успіху. Доведено, що якщо штучно сформувати у вчителя установку до випадково вибраних учнів як до найталановитіших та перспективних, то саме вони демонструють кращі результати у ближчому майбутньому. Також і тренер, який щиро і глибоко вірить у спортсмена, підсвідомо дає йому віру, включає глибинні інтимні механізми мотивації. Вимогливе та поважне ставлення до всіх учнів у рівному ступеню. У тренера, звичайно, можуть бути симпатії та антипатії до учнів. Але він не має права цього демонструвати. Різна вимогливість до учнів чи різний емоційний фон спілкування можуть зруйнувати систему мотивації, особливо в періоди високих навантажень. Стилі керівництва групою Особа тренера та його діяльність є об'єктами прискіпливої уваги з боку соціологів, психологів, конфліктологів та інших фахівців в усьому світі. Загальновизнаною є відмінність тренерів не лише за рівнем результатів їх учнів, але й за методами, через застосування яких досягаються ті результати. З іншого боку, стиль керівництва спортсменами чи командами неможливо відокремити від особистості тренера, її соціально-психологічних особливостей. На думку спортсменів "ідеальний тренер" має такі якості як емоційна стійкість, високий рівень інтелекту, новаторство, комунікативність. Найбільш повно особа тренера як керівника, визначається стилем його керівництва, в зв'язку з чим можна розглянути відносно контрастові стилі керівництва.

- Автократичний стиль керівництва. Характеризується перш за все тим, що тренер здійснює одно осібне керівництво групою, приймає рішення без врахування думок і навіть інтересів спортсменів. Він не терпить заперечень, категоричний, вимагає пунктуального виконання власних вказівок. Ініціативи учнів, в основному, відкидаються. Спілкування з учнями обмежено суто професійними стосунками. Тривале використання автократичного стилю створює специфічний психологічний клімат в команді, що відрізнятиметься постійною напруженістю та прихованих конфліктів. Тренер такого типа і в повсякденному житті відрізняється, як правило, непривітністю, надмірною стурбованістю, незадоволенням, претензіями до оточуючих.

- Авторитарний стиль керівництва. Подібний до автократичного, однак, учням надається деяка воля в обговоренні проблем життя команди. Пристосування учнів до авторитарного тренера вимагає використання певних "ролей" для прояву ініціативи. Авторитарний стиль керівництва доцільно використовувати в певних ситуаціях, а саме: в командах, серед членів яких багато агресивних спортсменів; в екстремальних ситуаціях; за умови відсутності дисципліни в недостатньо знайомій команді тощо.

- Демократичний стиль керівництва. Характеризується тим, що тренер розглядає спортсменів як ак тивних учасників і реалізаторів своїх концепцій, ідей, думок. Через це він не займається дрібним контролем, а чітко формулює мету, основні задачі, демонструє варіанти їх вирішення та надає спортсменові реальну можливість прояву власної ініціативи. При цьому враховується як формальна, так і неформальна структура команди, бажання спортсмена, особливості його характеру і т.ін. Демократичний стиль грунтується, з одного боку, на високому рівні особистих та професійних якостей тренера, використання ним принципів управління. З іншого боку цей стиль керівництва вимагає від команди певної соціальної зрілості, особливо за умови делегування тренером частини своїх повноважень.

- Ліберальний стиль керівництва. Характеризується тим, що тренер мінімально втручається в процес підготовки. Причиною цього може бути, з одного боку, достатньо високий рівень підготованості спортсменів-учнів, та, з іншого боку, неспроможність тренера з тих чи інших причин здійснювати керівництво. Тренер-ліберал, як правило, знаходиться під впливом своїх учнів.

- Маніпулятивний стиль керівництва. Характеризується невизначеністю статусу та ролей спортсменів в команді, переважання в оцінюванні спортсменів суб'єктивних позицій тренера, невизначеністю майбутнього запасних тощо. Тренер-маніпулятор прагне створити в команді стан невизначеності, залежності спортсменів. Маніпулювання призводить до психічної напруженості в команді, міжособистим конфліктам тощо.

- Непослідовний стиль. Тренер діє залежно від свого емоційного стану.