Війна за незалежність північноамериканських колоній. Утворення сша. Декларація незалежності.

Революційна боротьба Америки за незалежність від Британії у 1775-1783 роках була першою но­вітньою визвольною війною проти колоні­ального панування. Тріумф американсько­го усамостійнення багатьма у той час сприймався як божественна ознака вели­кого майбутнього Америки та її народу. Більше того, п'янкі перспективи розбу­дови молодої держави вабили талановиту і освічену молодь до політики, юриспруден­ції та дипломатії, що приносили славу, по­шану і достаток. У 1775 у Філадельфії був утворений Континентальний Конгрес, який почав функціонувати як національний уряд. Джордж Вашингтон був обраний Командуючим армії та флоту. Після семи років боротьби Британський уряд був вимушений укласти мир. У 1776р. була прийнята Декларація незалежності під впливом масового революційного руху, коли ряд колоній оголосив себе незалежними штатами, в конгресі перемогло ліве крило. 4 липня 1776 р. конгрес прийняв Декларацію незалежності, яка проголосила створення нової незалежної держави - Сполучених Штатів Америки. Її автором був Томас Джефферсон, послідовний демократ, видатний представник лівого, революційного крила просвіти. Соціально-філософська частина Декларації містила теоретичне обґрунтування прав колоністів. Відправним її положенням була просвітницька теорія природних прав людини, якою було дане радикальне трактування: традиційна дотепер формула «життя, свобода і власність» змінена, перелік «невідчужуваних прав» доповнений правом на «прагнення до щастя» (замість «власності»). Це додало природно-правовій концепції гуманістичне звучання. Декларація проголошувала принцип народного суверенітету як основу державного устрою. Найважливішими положеннями Декларації були визнання за народом права на повстання і ідея антиколоніалізму.

Разом з тим Декларації незалежності були властиві риси класової і історичної обмеженості. Вона відобразила факт союзу буржуазії і рабовласників; з Декларації, що проголошувала рівність всіх людей, на вимогу рабовласників було виключене положення, засуджуюче рабство. Проголошені права носили багато в чому декларативний характер, бо не зачіпали проблеми соціальної нерівності. Проте Декларація незалежності мала величезне прогресивне значення як перша декларація прав людини.

Демократичні перетворення. Радикальні тенденції в революції. Буржуазія і народні маси знаходилися в одному стані патріотів, але усередині нього йшла гостра боротьба. Вимоги мас і методи їх здійснення, що висуваються, йшли значно далі за цілі буржуазно-плантаторського блоку. Якщо основною задачею молодої американської буржуазії і плантаторів було завоювання незалежності, то простий люд - головна рушійна сила революції - пов'язував з незалежністю демократизацію соціально-економічного і політичного життя.

Демократичні устремління народу в соціально-економічній області одержали вираження в рішенні аграрного питання. Дрібні утримувачі землі самочинно припинили виплату фіксованої ренти. В ході війни крупні земельні володіння лоялістів були конфісковані і розпродані в значній частці невеликими ділянками. Знищення елементів феодалізму супроводжувалося заходами, які йшли назустріч вимогам сільської і міської бідноти - полегшити доступ до земель Заходу. Була оголошена недійсною королівська прокламація про заборону поселень за Аллеганами, а збори штатів прийняли ухвали, що визнавали за законні здійснені раніше скватерами земельні захоплення. Солдатам американської армії як винагорода видавалися сертифікати на право отримання ділянки в 100 акрів землі на Заході.

До числа радикальних заходів відносилося введення максимуму ринкових цін на предмети першої необхідності. Особливе розповсюдження ці заходи, направлені проти розгулу спекуляції, отримали в штатах Нової Англії, де значним був вплив ремісників, робочих і сільської бідноти. Прагнучи збити хвилю незадоволеності, Континентальний конгрес підтримав політику регулювання цін, але вона була знехтувана урядами більшості штатів, як утрудняюча вільне підприємництво.

Конституція 1787 р. У травні 1787 р. у Філадельфії був скликаний конвент для вироблення нової конституції. У ньому брали участь видатні діячі буржуазно-плантаторського блоку. Серед 55 його делегатів не було жодного фермера, робочого або ремісника. Демократичне крило було представлене тільки 82-річним Франкліном. Засідання конвенту велися в глибокій таємниці, лише через півстоліття були опубліковані записи Медісона про дебати, що відбувалися, - вони і понині головне джерело для вивчення історії створення конституції. В ході 4-місячних дебатів в буржуазно-плантаторському таборі виявився ряд істотних суперечностей, але інтереси створення сильного національного уряду, здатного, за виразом представника Віргінії Э. Рендольфа, «приборкати шаленства демократії», примусили відсунути розбрати.

Прийнята конвентом конституція створювала сильну союзну або федеральну державу, в якій штати зберігали автономію. У основу державного устрою США був встановлений принцип «розділення властей» - законодавчої, виконавчої і судової. Теорія розділення властей, розвинена представниками передової європейської суспільної думки XVII-XVIII ст., була направлена проти феодал-абсолютистських порядків, при яких всі функції управління зосереджувалися в руках монархії. У США ця теорія одержала нове звучання; з одного боку, вона визначала межі концентрації влади в одних руках, з іншою - зводила до мінімуму можливість захоплення радикальними елементами важелів управління країною.

Законодавчі функції були закріплені за конгресом, що складався з палати представників і сенату. Конгрес одержував право встановлювати і збирати податки, регулювати торгівлю, чеканити монету, вводити єдині для всієї країни мита, набирати армію і флот. Особливі прерогативи одержував сенат. Він затверджував призначення на найважливіші державні посади, володів правом суду над вищими державними діячами, включаючи президента. Глава виконавчої влади - президент був наділений надзвичайно обширними правами. Він призначав (з схвалення сенату) відповідальних тільки перед ним міністрів (секретарів), послів, членів Верховного суду і багато інших посадовців. Президент був одночасно верховним головнокомандуючим. Конституція фундирувала Верховний суд з суддів, що довічно призначаються. Верховний суд, одна з найконсервативніших установ, привласнив собі пізнє право переглядати закони, прийняті конгресом, оголошуючи їх неконституційними. Виборче право встановлювалося конституціями штатів і тому в різних штатах було різним, але усюди існували майновий і інші цензи. В результаті угоди між буржуазією і рабовласниками було узаконене рабство в США. У конституції не згадувалося про буржуазно-демократичні свободи слова, друку, совісті, зборів.

Окрім загальнополітичних заходів філадельфійський конвент зумовив рішення важливих економічних питань. На користь заможних класів була підтверджена непорушність боргових зобов'язань Континентального конгресу, власники сертифікатів одержали завірення в сплаті боргів за рахунок фондів західних земель.

Навколо ратифікації конституції в країні розвернулася гостра політична боротьба. Прихильники виробленої конституції - федералісти - одержали підтримку перш за все торгово-мануфактурної, фінансової буржуазії і крупних плантаторів. У серії статей «Федераліст» А. Гамільтон і Дж. Медісон виступили з теоретичним обґрунтуванням необхідності затвердження штатами нової конституції. Виходячи з реалістичних спостережень, що в основі боротьби «фракцій і груп» лежить економічна нерівність, вони бачили в сильній державній владі засіб регулювання протилежних суспільних інтересів, перш за все захист багатої меншості від бідної більшості.