Товарна політика єс

Заходи підтримки доходів сільськогосподарських виробників у аграрній політиці ЄС включають компенсаційні та інші прямі виплати.

Таблиця 2

Основні інструменти політики ЄС щодо підтримки сільськогосподарського виробництва

Продукція	Підтримка доходів		Підтримка цін					Інші інструменти
	Компенса­ційні виплати	Інші виплати вироб­никам	Інтер­венції	Допомо­га на збері­гання	Імпортні тарифи	Тарифні квоти	Квоти на вироб­ництво (збут)	Експорт­ні суб­сидії	Виве­дення земель з вироб­ництва
Пшениця	+		+		+	+		+	+
Кукурудза	+		+		+	+		+	+
Інші зернові	+		+		+	+		+	+
Олійні	+								+
Рис	+		+		+	+		+
Цукор			+		+	+	+	+
Молоко		+	+	+	+	+	+	+
Яловичина		+	+	+	+	+		+
Свинина				+	+	+		+
Птиця					+	+		+
Баранина		+		+	+	+		+
Овочі та фрукти			+		+	+		+
Нетоварні культури

Компенсаційні виплати було запроваджено як частину пакета реформ 192 р. для компенсації виробникам продукції рослинництва (зернових, олійних та білкових культур) скорочення підтримки цін. Ці виплати, хоча й базуються на обсягах продукції, надаються виробникам у вигляді виплат за площі, засіяні цими культурами. Погектарні виплати базуються на середній “історичній” урожайності в даному регіоні. Загальна площа, на яку поширюються такі виплати, обмежується площами, на яких ці культури вирощувалися у 1989-91 рр. або які було виведено з використання.

Інші прямі виплати допомагають підтримувати доходи виробників яловичини та баранини, і доступні для виробників молока починаючи з 2005 р. Щоб взяти учать у цих програмах, виробники мають відповідати певним вимогам щодо обмеження використання ресурсів.

Програми підтримки цін в рамках Спільної аграрної політики (САП) включають інтервенційні закупівлі або вилучення товару з ринку, квоти на виробництво та збут товарів, захист від імпорту та експорті субсидії.

Ціни на більшість товарів, таких як зерно, молочні продукти, яловичина, телятина та цукор залежать від системи підтримки цін у ЄС, хоча після нещодавніх реформ підтримка цін стала менш важливою для зернових і яловичини. З 1992 р. підтримка цін на зерно зменшилася на 45%, а на яловичину – на 27%. Інші механізми, такі як субсидії на тимчасове зберігання надлишків і субсидії споживачам для стимулювання внутрішнього споживання деяких продуктів, таких як вершкове масло і сухе знежирене молоко, доповнюють інструменти прямої підтримки цін у ЄС.

Інтервенційні закупівлі включають закупівлю урядом надлишків продукції визначених товарів (див. табл. 2), коли ринкові ціни загрожують впасти нижче встановлених мінімальних (інтервенційних) цін. Товари або тимчасово зберігаються, або експортуються. В більшості випадків інтервенційна ціна діє як мінімальна ринкова ціна. Для участі у програмах інтервенційних закупівель сільськогосподарська продукція має відповідати мінімальним вимогам щодо її якості. З 1993 р. реформа політики призвела до зменшення інтервенційних цін на багато товарів і заміни їх компенсаційними виплатами.

Вилучення товарів, за яких організації виробників вилучають товари з ринку в разі зменшення цін, обмежується кількома видами свіжих овочів та фруктів.

Квоти на виробництво та збут запобігають перевиробництву продукції і обмежують витрати, пов’язані з виробництвом молока та цукру. Квоти допомагають зміцнити ціни за рахунок зменшення внутрішньої пропозиції.

Захист від імпорту був ключовою рисою САП, що підтримував принцип надання преференцій виробленим у ЄС товарам і запобігав руйнуванню механізмів підтримки внутрішніх цін з боку дешевого імпорту. Більшість імпортованих до ЄС сільськогосподарських товарів обкладаються високими тарифами, аби імпортна продукція не знижувала ціни на внутрішньому ринку. Хоча реформа САП призвела до зменшення цінової підтримки для деяких товарів, сільськогосподарські тарифи в ЄС залишаються високими – в середньому 30%, причому велика кількість тарифів перевищує 100%.

Експортні субсидії виплачуються для більшості товарів, ціни на які підтримуються. Експортні субсидії дозволяють підтримувати внутрішні ціни шляхом фінансування вилучення надлишку продукції з внутрішнього ринку. Субсидія сплачується експортерам для надання їм допомоги в реалізації продукції на світовому ринку, коли внутрішня ціна в ЄС перевищує світову. Незважаючи на скорочення експортних субсидій, що було частиною домовленостей ЄС у рамках Угоди по сільському господарству, ЄС і до цього часу вдається до субсидування експорту найчастіше з усіх країн-членів СОТ, причому на нього припадає майже 90% загального використання експортних субсидій.

Інші програми включають насамперед регулювання пропозиції шляхом виведення сільськогосподарських земель із використання. Для зернобобових культур застосовується загальне обмеження посівної площі та обов’язкова компенсація за виведену з використання площу. Для того, щоб отримати компенсаційні виплати, виробники зернобобових культур повинні вивести з виробництва певний відсоток (базовий рівень – 10%) від загальної посівної площі. Програма виведення земель з використання не охоплює дрібних виробників, які визначаються як такі, площа посівів у яких не дозволяє отримати більше 92 тонн зерна. Обмеження стосуються також виробництва яловичини та баранини, і для отримання певних виплат виробники повинні обмежувати кількість тварин у розрахунку на 1 га.

Останні реформи Спільної аграрної політики ЄС

У червні 2003 р. ЄС здійснив нову істотну реформу Спільної аграрної політики. Останні зміни стосуються способів надання підтримки виробникам зернових, олійних та бобових культур, рису, горіхів, картоплі для виробництва крохмалю, концентрованих кормів, яловичини, баранини та молока. Механізми надання підтримки виробникам інших культур, таких як фрукти, овочі, картопля та цукрові буряки, не змінилися.

Основними рисами реформи є:

• Діючі до цього часу виплати (компенсаційні виплати та виплати на поголів’я тварин) будуть замінені на виплати на одну ферму, основані на “історичних” виплатах для зернових, олійних та білкових культур, рису, яловичини та баранини і які будуть прив’язані до поточного рівня виробництва продукції. З 2004 р. виробники молока отримують прямі виплати як часткову компенсацію на скорочення цінової підтримки на молоко. Виплати на молоко будуть включені в єдині виплат на ферму після 2008 р.

• Для зменшення ризиків, пов’язаних із відмовою від землі, країни-члени можуть вдаватися до збереження підтримки, прив’язаної до виробництва зернобобових і олійних культур та яловичини, як частини прямих виплат. Максимальна частка виплат, прив’язаних до виробництва, може бути різною для різних видів продукції.

• Інтервенційна підтримка ціни на рис скасовується, а цінова підтримка для рису та молочної продукції (масло та сухе молоко) зменшується.

• Новий кредит у 45 євро на 1 га буде надаватися для стимулювання вирощування культур для виробництва енергії. Площі під такі культури обмежені до 1,5 млн. га.

• Реформа розширює програму “модуляції” платежів, започатковану у рамках “Агенди 2000”, яка давала можливість країнам-членам зменшувати виплати великим фермерам, а зекономлені кошти спрямовувати на фінансування програм розвитку сільської місцевості. Подібні програми повинні здійснювати всі країни-члени.

• Зміни політики позначаються на якості сільськогосподарської продукції. Запроваджуються нові премії за якість виробникам твердої пшениці.

• Для полегшення адаптації фермерів до вищих стандартів охорони довкілля, ветери­нарії, захисту рослин і якості продукції їм буде надаватися відповідна підтримка. Виплати вироб­никам будуть пропорційними до заходів, що здійснюються для досягнення цих стандартів.

• Фермери матимуть більшу гнучкість у виборі того, яку продукцію виробляти, за винятком вилученої з переліку (багаторічні насадження, фрукти та овочі або культури, на які вони вже отримують виплати чи щодо яких існують обмеження на нові посадки).

Нові риси у відповідних програмах мають багато схожого на американські товарні програми, особливо у двох аспектах: що наголос робиться на відокремленні підтримки доходів від обсягів виробництва та зосередження на екологічних питаннях.