4. Знищення вибухових матеріалів

Вибухові матеріали, що прийшли в непридатність і не відповідають вимогам ДСТ і технічним умовам, підлягають знищенню. Непридатність установлюється при зовнішньому огляді як при надходженні на базисний склад ВМ чи видачі підривникам (майстрам-підривникам), так і в процесі зберігання, а також у випадку відказів і неповних детонацій в умовах експлуатації.

Знищення виконується за письмовим дозволом керівника підприємства, на що складається акт із вказівкою найменування і кількості знищуваних ВМ, принципу і способу знищення.

Знищення виконується підривниками під керівництвом завіду-вача складом ВМ чи особою технічного нагляду, призначеною керівником підприємства.

Знищення проводиться вибухом, спалюванням і розчиненням у воді. Вибухом знищуються ВР, що не втратили здатність детонувати, за допомогою доброякісних ВМ. Патроновані ВР підлягають знищенню пачками, а детонатори, ДШ і піротехнічні уповільнювачі – у будь-якій упаковці, заритими в землю чи з використанням інших способів, що виключають розкид виробів, які не вибухнули. Майданчик для знищення ВР підриванням вибирають на безпечній відстані від населених пунктів і промислових об'єктів.

Спалюванням можуть знищуватися ВМ, що не піддаються підриванню (які втратили здатність стійко детонувати), за винятком КД, ЕД і виробів з ними, і лише тільки в суху погоду. ВР, ВШ і ДШ необхідно спалювати окремо, причому на багатті дозволяється спалювати за один прийом не більш 10 кг. Патрони ВР при спалюванні розкладають в один шар так, щоб вони не стикалися. Забороняється спалювати ВМ у тарі. При знищенні розсипчастих ВР (наприклад, чорного димного пороху) їх розсипають доріжками шириною 30 см, товщиною 10 см, з відстанню між доріжками не менше 5 м. Одночасно дозволяється підпалювати не більш трьох доріжок. Підривники знаходяться в укритті до повного згоряння багаття з ВМ.

Через те, що спалювання ВР може закінчитися вибухом, обирають зручне місце далі від житлових будівель, шляхів сполучення (не менше 200 м). Влаштовують майданчик, ретельно очищений від каменів, сучків і дерну.

Для підпалювання багаття з ВМ слід з підвітреної сторони прокласти ВШ чи доріжку з легкозаймистого матеріалу (хмизу, тощо) довжиною не менше 5 м.

Багаття повинне бути настільки великим, щоб у нього не доводилося підкладати горючий матеріал під час спалювання ВМ. Забороняється огляд місця спалювання до повного припинення горіння багаття з ВМ.

Розчиненням у воді знищують тільки неводостійкі ВР на основі аміачної селітри і чорного димного пороху. Розчинення можна робити в бочках чи інших посудинах. На кожні 15 кг ВР, витягнутих з упаковок і звільнених від оболонок, потрібно налити 125...150 л води (краще гарячої), перемішати дерев'яними мішалками, дати постояти від 0,5 до 1 год., після чого спустити воду, потім налити води в бочку і повторити цю операцію 3...4 рази. Розчин зливають у ями, а осад збирають і знищують спалюванням.

Після закінчення знищення ВМ персонал, що виконував ці операції, у тому числі керівник робіт, зобов'язані переконатися в повному знищенні виробів із ВР.