Секреція канальцями

Сполуки, що підлягають видаленню із сечею, можуть піддаватися як реабсорбції, так і секреції.

Секреція - процес, спрямований на активний перехід речовини з крові через клітини канальців у їхній просвіт, у пер­винну сечу.

На відміну від ре­абсорбції — також активного процесу — під час секреції речовини прямують з інтерстиціальної тканини нирки у просвіт ка­нальця.

Секреція може бути активною, тобто використовувати транс­портні системи й енергію (АТФ), і пасивною.

Основні речовини, що секретуються:

• сечовина,

• слабкі органічні кислоти і основи (парааміногінурова, сечова),

• не­органічні йони (К⁺, Н⁺),,

• аміак,

• амоній,

• холін,

• тіамін,

• лікарські засоби,

• продукти проміжного або кінцевого обміну речовин,

• сторонні речовини, що потрапили до орга­нізму іззовні, тощо.

Секреція відбувається в проксимальних і дистальних звивистих канальцях і меншою мірою у збірних тру­бочках.

У проксимальних канальцях секретуються органічні сполуки, для яких у клітин канальцевого епітелію існують спе­ціальні молекули-переносники.

У дистальному звивистому канальці і в кірковій збірній трубочці секретуються К+, Н⁺, NН₃.

Сечовина - речовина, яка завдяки своїй неполярності легко може про­никати через клітинні мембрани. Сечовина може не тільки реабсорбуватися, але й секретуватися. Істин­на реабсорбція сечовини відбувається переважно у збірних трубочках. Це підвищує її концентрацію у міжклітинній речовині, за рахунок чого вона за градієнтом концентрації може секретуватися у попередній відділ нефрона - петлю Генле.

Слабкі органічні кислоти та основи піддаються, як і сечовина, реаб­сорбції і секреції. Основою взаємодії цих процесів є неіонна дифузія.

Секреція аміаку. Виведення аміаку, який має високу розчинність у жи­рах і легко проникає через мембрану в сечу, грунтується на принципі неіонної дифузії. Але якщо його не зв'язати в сечі, то він легко може повер­нутися у клітину або позаклітинну рідину. У сечі відбувається реакція зв'язування Н+ з аміаком, завдяки чому аміак знаходиться у врівноваже­ному стані з амонієм:

Роль секреції полягає у виділенні з організму продуктів обміну і сторонніх речовин з крові навіть проти концентраційного й елект­ричного градієнтів.

Наприклад, секреція параміногіпурової кисло­ти( ПАГ). Для її виділення через апікальну мембрану існує спеціальний ме­ханізм.

За ШКС (швидкість канальцевої секреції) параміногіпурової кислоти (плазма крові повністю очи­щується від цієї речовини при одному проходженні через нирки) можна розрахувати величину ефективного плазмотоку через нирки. Тобто кліренс параміногіпурової кислоти (ПАГ) дорівнює величині ниркового плазмотоку.

Механізм розведення і концентрування сечі

Осмотичне розведення сечі.

Розведення сечі та її виділення нирками відбувається у ре­жимі осмотичного, або водного, діурезу, коли в організмі утворюється надлишок води і нирки мають зайву воду видалити.

Осмотичне концентрування сечі.

У разі нестачі води в організмі нирки зму­шені працювати в іншому режимі, коли біль­шість відділів нефрону працюють у попе­редньому режимі і лише кінцева частина дистальних звивистих канальців, а також збірні ниркові трубочки різко змінюють ре­жими: під впливом вазопресину (АДГ) вони починають пропускати воду, яка виходить у міжклітинний простір з тим більшою швид­кістю, чим вища осмолярність середовища за межами канальців (мал. 98, б).