4. Облік і оцінка основних фондів

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, об'єм, потужність, продук­тивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу ос­новних фондів і т. д.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення роз­мірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:

моменту проведення оцінки;

стану основних фондів.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість основ­них фондів визначається як:

1. Первісна вартість - це фактична вартість основ­них фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (В„) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

де: Ц - ціна обладнання, грн.;

З - збори, мита, непрямі податки, грн.,

С - витрати на страхування ризиків, грн.;

М - витрати на установку, монтаж і доведення до необ­хідного стану основних фондів, грн.

2. Відновна вартість - це вартість відтворення основ­них фондів у сучасних умовах виробництва. Вона вра­ховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучас­ними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.

Відновну вартість основних фондів (В_в) можна предста­вити:

де: ∆П_п - середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;

t - кількість років експлуатації основних фондів до мо­менту визначення відновної вартості.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів - справедлива вартість— це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сто­ронами.

Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.

Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:

1. Повною вартістю (первісною або відновною балан­совою вартістю).

2. Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зно­шення.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається лікві­даційною вартістю. За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Залишкову вартість основних фондів можна представи­ти формулами:

де: В_п, В_в - відповідно, початкова первісна і відновна варто­сті, грн.

5. Види і показники зношування основних фондів

У процесі експлуатації основні фонди піддаються зно­шуванню.

Зношування - це втрата основними фонда­ми своєї вартості. Розрізняють два види зношування - фізичне і моральне.

Фізичне зношування - це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задоволь­няти вимогам, які до них ставляться.

На фізичне зношування впливають дві групи чинників:

1) якість самих основних фондів (визначається доскона­лістю конструкції виробу, дотриманням технологічної дис­ципліни у процесі його виготовлення, якістю комплектую­чих та матеріалів);

2) умови експлуатації основних фондів (ступінь заван­таження, якість і своєчасність технічного догляду та ремон­тів, режим роботи, захищеність від впливу вологості, тиску тощо).

Фізичне зношування основних фондів може бути усув­не, яке ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, яке призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (К_{фіз.знош}), який можна обчис­лити:

де: В_{кап.рем} - вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

А_сум - сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;

0 < К_ф.знош ≤1.

Фізичне зношування у відсотках можна обчислити за формулою:

де: Т_ф, Т_н - відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношування - це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фон­дів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних за­собів праці (моральне зношування другого роду).

Моральне зношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засо­би праці; виробництво у них відбувається з меншими затра­тами і вони дешевшають.

Мірилом морального зношування І роду є коефіцієнт морального зношування І роду (К_{мор.знош}).

Його можна обчислити:

Моральне зношування ІІ роду - це часткова втрата ос­новними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такому випадку старі основні фонди перестають задовольняти по­треби споживачів, їх використання стає економічно невигід­ним. Величина цього зношування буде різною у різних спо­живачів даного виду основних фондів і тому немає мож­ливості врахувати величину морального зношування II роду. Цей вид зношування можна частково усунути шляхом мо­дернізації основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (К_{зшош.заг}) визначається: