§ 2. Поняття та юридична природа авторського права

В Україні на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття авторського права. Проте, якщо звернутися до міжнародно-правових актів, то у роз‘ясненнях Міжнародного бюро ВОІВ можна знайти наступне його визначення: авторське право – це надане законом виключне право автора твору оголосити себе творцем цього твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити його до відома публіки будь-якими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір визначеним способом.² Виходячи з наведеного визначення авторського права можна дати йому визначення у двох розуміннях – в об‘єктивному і суб‘єктивному.

В об‘єктивному значенні авторське право являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв‘язку з створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

В суб‘єктивному значенні авторське право – це особисті немайнові і майнові права, що належать особам, які створили твори науки, літератури і мистецтва.

Якщо ж виходити зі змісту статті 433 ЦК України та інших нормативно-правових актів України, то можна запропонувати наступне визначення авторського права, у відповідності до змісту: авторське право являє собою сукупність відносин, що виникають у зв‘язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Слід зазначити, що в країнах з англо-амереканськими юридичними традиціями ("common law") авторське право називають "copyright", що буквально можна перекласти як право на копію, і розглядають як можливість використовувати авторське право шляхом відтворення створених творів. А в країнах континентальної юридичної традиції, яку ще називають латинською, або засновану на римському праві, або романо-германську, здебільше переважає концепція "droit d’auteur" авторського права, згідно із якою авторське право належить суб‘єкту права, творцю і визнає за ним юридичні прерогативи, що носять майновий та немайновий характер. У країнах з латинською юридичною традицією крім терміна "droit d’auteur" авторське право ще називають як "літературна і мистецька власність" – "propriete litteraire et artistique" або "propriete intellectuelle".¹

Визначення юридичної природи авторського права належить до дискусійних питань інтелектуальної власності. Це пояснюється наявністю різних характерних властивостей, які закладені в основу поняття авторського права відповідно то тієї чи іншої правової традиції. На сьогоднішній день існує кілька теорій, за допомогою яких їх представники намагаються розкрити сутність поняття авторського права.

Теорія права власності, що застосовується до авторського права, виникла на тлі Французької революції, і згідно із цією теорією за автором визнається право власності на створений ним твір, при цьому це право власності прирівнювалося до власності на матеріальні цінності (рухоме і нерухоме майно), і було спрямоване на отримання справедливої винагороди автором за використання твору. Згодом, у ХІХ ст. у межах цієї теорії виникло дві течії – дуалістична (поділяє сукупність прав автора на дві категорії – моральних прав і майнових прав) та моністична (права, які визнаються за автором твору розглядає як два аспекту прояву єдиного і цілісного авторського права).²

Теорія нематеріальних цінностей розроблена Джозефом Келером. Згідно з нею необхідно розмежовувати право власності у його традиційному розумінні, як юридичні правомоччя, які можуть бути застосовані до матеріальних цінностей, від права автора твору, яке розглядається як нематеріальна цінність і одночасно являє собою економічну цінність.

Теорія особистих прав представлена у роботах І. Канта, Гиркє, Блунтшлі, Гарейса, Саллейла, Берара. Згідно із цією теорією, не зважаючи на те, що історичний розвиток авторського права у своїй основі закладав охорону майнового компоненту, проте всі права, гарантовані законом, містять у своїй основі особисте право автора, яке має необмежену тривалість і не може бути об‘єктом будь-яких дій з боку кредиторів, мова йде про право автора зберегти свій твір в таємниці або оприлюднити його. Виключне право на відтворення, виконання та інше використання твору не обов‘язково носить майновий характер, оскільки автор твору може здійснювати ці дії без економічної заінтересованості. Уступка прав не розглядається як повна передача авторських прав, оскільки передається право на тиражування, розмноження, а за автором завжди зберігається право на його твір як гарантія захисту своєї особистості. Зазначена теорія, стоїть на позиції, що у своїй основі авторське право є особистим правом, а його майновий аспект носить другорядний характер.

Теорія особисто-майнових прав (або проміжна теорія) виникла у Німеччині. Особливість авторського права, за цією теорією, розкривається через одночасний зв‘язок між особистістю автора і правовими нормами, які мають майновий характер. Наявність подвійної функції охорони інтересів особистості (автора, творця) і майнових інтересів авторське право не можна розглядати тільки в якійсь одній з цих двох категорій прав.

Теорія інтелектуальних прав сформульована Е. Пікаром, послідовники – К. Муше, А.О. Радаеллі, І. Сатановски. Відповідно до цієї теорії авторське право разом з винаходами, промисловими кресленнями, корисними моделями і товарними знаками належить до нової, самостійної категорії прав – інтелектуальних прав, які є протилежними традиційним категоріям речового права.

Існує ціла низка й інших теорій, що розкривають юридичну природу авторського права (теорії природного права, права клієнта, монопольного права, права на працю, особистого права вимоги та ін.).

Питання для самоконтролю:

1. Поясність, яке значення мала система привілеїв для становлення правової охорони об’єктів авторського права?

2. У чому полягало значення прийнятого Статуту королеви Анни?

3. Яка різниця у підходах до авторського права існує у системі загального права та системі цивільного права?

4. Як визначається авторське право у міжнародних актах з інтелектуальної власності?

5. В чому полягає значення Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів?

6. Розкрийте об’єктивне та суб’єктивне значення авторського права.

7. Які теорії у галузі авторського права ви могли б назвати?