Рекомендовані теми спостереження та самоспостереження:

• особливості взаємодії дитини з матір’ю (батьком);

• особливості взаємодії студентів у навчальній групі підчас занять;

• особливості організації самостійної навчальної роботи (самоспостереження);

• особливості протікання моменту пробудження до активізації дій (інтроспекція).

Методичні вказівки по самостійному вивченню теми:

Спостереження є одним з найбільше часто використовуваних у психології дослідницьких методів. Спостереження може застосовуватися як самостійний метод, але звичайно воно органічно включається до складу інших методів дослідження, таких, як бесіда, вивчення продуктів діяльності, різні типи експерименту тощо.

     Спостереженням називається цілеспрямоване, організоване сприйняття і реєстрація об'єкта. Спостереження поряд із самоспостереженням є найстаршим психологічним методом. Як науковий емпіричний метод спостереження широке застосовується з кінця XIX століття в клінічній психології, психології розвитку і педагогічної психології, у соціальній психології, а з початку XX століття - у психології праці, тобто в тих областях, де особливе значення має фіксація особливостей природного поводження людини в звичних для неї умовах, де втручання експериментатора порушує процес взаємодії людини із середовищем. Тим самим для спостереження особливе значення має збереження "зовнішньої" валідності.

Розрізняють несистематичне і систематичне спостереження:

- несистематичне спостереження проводиться в ході польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, психології розвитку, соціальній психології. Для дослідника, що проводить несистематичне спостереження, важлива не фіксація причинних залежностей і строгий опис явища, а створення деякої узагальненої картини особливостей поведінки індивіда або групи у визначених умовах;

- систематичне спостереження проводиться за визначеним планом. Дослідник виділяє особливості поведінки і класифікує умови зовнішнього середовища. План систематичного спостереження відповідає схемі квазіексперименту чи кореляційного дослідження.

Розрізняють також "суцільне" і вибіркове спостереження:

- у першому випадку дослідник (чи група дослідників) фіксує всі особливості поведінки, доступні для максимально докладного спостереження.

- у другому випадку він звертає увагу лише на визначені параметри поведінки, типи поведінкових актів, наприклад, фіксує тільки частоту прояву агресії або час взаємодії матері і дитини протягом дня.

Спостереження може проводитися безпосередньо, або з використанням спостережливих приладів і засобів фіксації результатів. До числа їх відносяться: аудіо-, фото- і відеоапаратура, особливі карти спостереження та ін.      Фіксація результатів спостереження може вироблятися в процесі спостереження або відстрочено. В останньому випадку зростає значення пам'яті спостерігача, "страждає" повнота і надійність реєстрації поведінки, а отже, і вірогідність отриманих результатів. Особливе значення має проблема спостерігача. Поведінка людини чи групи людей змінюється, якщо вони знають, що за ними спостерігають. Цей ефект зростає, якщо спостерігач невідомий групі чи індивіду.

Особливо сильно ефект спостерігача виявляється при навчанні складним навичкам, виконанні нових і складних задач, наприклад, при дослідженні "закритих груп" (банд, військових колективів, підліткових угруповань), коли зовнішнє спостереження виключене. Включене спостереження припускає, що спостерігач сам є членом групи, особливості поведінки якої він досліджує. При дослідженні індивіда, наприклад дитини, спостерігач знаходиться в постійному, природному спілкуванні з нею.

     Є два варіанти включеного спостереження:

- коли випробувані знають про те, що їхня поведінка фіксується дослідником (наприклад, при вивченні динаміки поведінки в групі чи альпіністів екіпажа підводного човна);

- коли випробувані не знають, що їхня поведінка фіксується (наприклад, діти, що грають у кімнаті, одна стіна якої - дзеркало Гезелла; група ув'язнених у загальній камері).

У будь-якому випадку найважливішу роль відіграє особистість психолога - його професійно важливі якості. При відкритому спостереженні через визначений час люди звикають до психолога і починають поводитися природно, якщо він сам не провокує "особливе" відношення до себе. У тому випадку, коли застосовується сховане спостереження, "викриття" дослідника може мати самі серйозні наслідки не тільки для успіху, але і для здоров'я і життя самого спостерігача.

     Крім того, включене спостереження, при якому дослідник маскується, а цілі спостереження ховаються, породжує серйозні етичні проблеми. Багато психологів вважають неприпустимим проведення досліджень "методом обману", коли його цілі приховуваються від досліджуваних людей та коли випробувані не знають, що вони - об'єкти спостереження чи експериментальних маніпуляцій.

     Модифікацією методу включеного спостереження, що поєднує спостереження із самоспостереженням, є "трудовий метод", що дуже часто використовували закордонні і вітчизняні психологи в 20-30-х роках нашого століття.

Мета спостереження визначається загальними задачами і гіпотезами дослідження. Ця мета, у свою чергу, визначає використовуваний тип спостереження, тобто чи буде воно безупинним чи дискретним, фронтальним чи вибірковим тощо.      Що стосується способів реєстрації одержуваних даних, то, очевидно, у процесі первісних спостережень краще використовувати не складені заздалегідь протоколи, а розгорнуті і більш-менш упорядковані щоденникові записи. В міру систематизації цих записів можна виробити цілком адекватну задачам дослідження й у той же час більш лаконічну і строгу форму протокольних записів. Загалом використовують наступні форми звітної документації при спостереженні:

• розгорнутий протокол;

• стандартний протокол;

• запис у символах;

• щоденник спостереження.

     Результати спостережень звичайно систематизуються у виді індивідуальних (чи групових) характеристик. Такі характеристики являють собою розгорнуті описи найбільш істотних особливостей предмета дослідження. Тим самим результати спостережень є одночасно вихідним матеріалом для наступного психологічного аналізу.

     Недоліки методу спостереження: можливість помилки у діях спостерігача; перекручування сприйняття подій тим більше, ніж сильніше спостерігач прагне підтвердити свою гіпотезу; помилки при фіксації результатів; невірний вибір виду спостереження чи форми запису. А.А.Єршов (1977) виділяє наступні типові помилки спостереження.

Галло-ефект. Узагальнене враження спостерігача веде до грубого сприйняття поведінки, ігноруванню тонких розходжень.

Ефект полегкості. Тенденція завжди давати позитивну оцінку тому, що відбувається.

Помилка центральної тенденції. Спостерігач прагне давати суб’єктивну оцінку поведінці, що спостерігається.

Помилка кореляції. Оцінка однієї ознаки поводження дається на підставі іншої ознаки, що спостерігається, (інтелект оцінюється за швидкістю мовлення).

Помилка контрасту. Схильність спостерігача виділяти риси, що спостерігаються, які є протилежними власним рисам.

Помилка першого враження. Перше враження про індивіда визначає сприйняття й оцінку його подальшого спостереження.

Однак спостереження є незамінним методом, якщо необхідно досліджувати природну поведінку без втручання ззовні в ситуацію, коли потрібно одержати цілісну картину поведінки індивідів у всій повноті. Спостереження може виступати як самостійна процедура і розглядатися як метод, включений у процес експериментування. Результати спостереження за випробуваними в ході виконання ними експериментального завдання є найважливішою додатковою інформацією для дослідника. Не випадково найбільші натуралісти, такі як Чарльз Роберт Дарвін (1809-1882), Вільгельм Гумбольт (1767-1835), Іван Петрович Павлов (1849-1936), Конрад Лоренц (1903), і багато хто інші вважали метод спостереження головним джерелом наукових фактів.