VI cтупеня.

Розв’язання у домінантовий тризвук через К64. К64 – майже обов’язковий акорд

класичного кадансу і тому звичайне явище у серединних та заключ-

них кадансах. При цьому в басу у DD розміщується один з звуків, що оточують бас К64 - V ступень ладу( IV підвищений або VI ступені ладу ). При поєднанні підвищений IVступень йде на ступень вгору – у V ступень ладу, спільні звуки залишаються на місці, решта голосів рухається плавно.

Співвідношення акордів подвійної домінанти з домінантою аналогічно співвідношенню домінанти і тоніки. Тому поєднання відбуваються за тими ж правилами. Наприклад , DD7 розв’язується у D за правилами розвязання D7 у тонічний тризвук , а DDVII7 у D за правилом розв’язання DVII7 у T. В середині побудов поєднання з акордами домінантової групи потребує руху в одному з голосів IV підвищений ступень - IV натуральний. Мажор при цьому може ускладнюватися рухом в одному з голосів VI - VI понижений ступень по гармонічному виду ладу.

Акорди групи подвійної домінанти можуть переходити і в акорди субдомінантової групи. При цьому обов’язковою умовою є хроматичний рух: IV підвищений ступень - IV натуральний в одному з голосів.

Акорди групи можуть брати участь у прохідному звороті з застосуванням Т64 на умовах плавного руху мелодії чи басу IV підвищений ступень - V - VI, або навпаки.

ТЕМА № 20. ТИПИ ТОНАЛЬНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ.

ВІДХИЛЕННЯ. МОДУЛЯЦІЯ.

Викладення музичного матеріалу може бути одно тональним або, частіше, різно тональним.

У різно тональному творі окрім головної тональності, в якій починається та завершується музичний твір, зустрічаються і інші тональності, які називаємо побічними. Порядок змін тональностей має назву тональний план твору.

Введення нових тональностей і є типами тональних співвідношень.

Існує три види тональних співвідношень:

відхилення

модуляція

співставлення.

Модуляція – це перехід у нову тональність та закріплення в ній.

Відхилення – це тимчасовий перехід у нову тональність без закріплення в ній.

Співставлення – це введення нової тональності без переходу на межі розділів

твору.

Засоби відхилення і модуляції.

Модуляція і відхилення здійснюється завдяки введенню акорду, що виконує функцію домінанти до тимчасової тоніки, тому отримали назву побічна домінанта. В цьому значенні застосовуються D, D7, DVII7 з оберненнями.

Акорд, що виконує функцію субдомінанти до тимчасової тоніки отримав назву – побічна субдомінанта. В цьому значенні застосовуються S, SII6, SII7, TSVI . Ці акорди найчастіше через домінантову гармонію нової тональності ведуть до нової тоніки.

Хроматична система. Сукупність акордів діатонічної системи, збагаченої хроматичними домінантами і субдомінантами, утворює більш складну хроматичну систему.

Голосоведіння. При введенні побічних домінант голосоведіння повинно відповідати вимогам:

• спільні звуки залишаються на місці

• хроматична зміна діатонічного ступеня повинна відбуватися в одному голосі

• рух голосу на хроматичній півтон повинен супроводжуватися рухом у протилежному напрямку його подвоєння, якщо це має місце.

Роль модуляції і відхилення у розвитку музичного твору велика. Співвідношення тональностей, що змінюють одна одну у процесі розвитку аналогічно певною мірою до функціональних співвідношень акордів у ладу. Тому тональності, що змінюють одна одну можна назвати функціональністю вищого порядку.

Безпосередньо зв’язок тональностей, що грунтується на функціональних взаємовідносинах їх тонік. Чим більше спільних звуків у тональностях, тим ближче їх спорідненість. Тому найбільш близькі за ступенем спорідненості є тональності, тоніки яких входять до діатонічної системи мажору та мінору. Така діатонічна спорідненість тональностей отримала назву – перший ступень спорідненості. До неї входять:

в мажорі - тональності S, D , всі три побічні, паралельна і

тональність мінорної субдомінанти.

DTIII D

TSVI T

SII S

s

в мінорі - тональності s, d, всі три побічні паралельні

і тональність мажорної домінанти.

D

dVII d

dtIII t

tsVI s

Існує специфіка виконання модуляції. Вона здійснюється поетапно.

1. У рамках діатонічної системи ми вибираємо акорд, що є спільним і для попередньої і для послідуючої тональностей. Це так званий спільний акорд.

2. За спільним акордом слідує співзвуччя, що і визначає нову тональність ( найчастіше домінанта нової тональності ). Це так званий модулюючий акорд.

З цього моменту і здійснюється модуляція.

ПОРАДИ ПРИ ПРАКТИЧНІЙ ГАРМОНІЗАЦІЇ.

Для вибору акорду при гармонізації мелодії чи басу пропонуємо слідуючи акорди, що у своєму складі мають кожну з пропонованих ступенів ладу ступені

Мелодія:

I ступень – T , T6 . K64 , S , S6 , S64 . II7, II65, II43

II II6 , II65 , II43, II2, VII7. VII43 , D , D6, D6$ , D7, D65, D2

III T, К64, VI, VI64. DTIII, D з секстою

IV S, S6, SII6 ,SII7, SII43. DVII7. DVII65, DVII2. D7, D65 , D43

V T, T6 , T64, K64, D, D6 , D65 , D43. D2

VI S , SII, SII6, SII65, SII2, TSVI, DVII7, DVII65, DVII43, D9

VII DVII6 , DVII65 , DVII43, DVII2, D, D6 , D7, D43, D2

Бас:

I T, S64. SII2,

II SII7 , DVII65 , DVII6 , D64, D43

III T6 , DTIII

IV S , SII6, DVII43 , D2

V T64 , K64 , D , D7

VI S6 , SII43, TSVI

VII D6, D65, DVII7

Вибір і застосування акорду залежить від його оточення – не забувайте про логіку розвитку гармонічного звороту.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПО ПОЄДНАННЮ СЕПТАКОРДІВ.

При поєднанні пари септакордів можна користуватися схемами, що пропоновані:

При поєднанні септакордів, що мають три спільні звуки,

користуємося схемою „кола”. Так поєднуються SII7 з DVII7,

DVII7 з D7

7

2 65

43

При поєднанні септакордів, що мають два спільні звуки,

користуємося схемою „хреста”. Так поєднуються SII7 з D7

7

2 65

43