Рекомендації до розв’язування задачі 5

Увага! В даній задачі обов’язково потрібно після вибору кожної із табличних величин приводити значення усіх факторів, що враховувались при виборі. При необхідності вибору проміжних значень, не приведених в таблиці, потрібно хоча б один раз привести приклад проведеної інтерполяції будь-яким із відомих способів.

Розв’язок задачі зводиться до визначення площі вікон, яка забезпечує нормоване значення коефіцієнта природної освітленості в розрахунковій точці.

Розрахунок проводиться за формулою [11], в яку спочатку потрібно підставити значення всіх показників справа від знака рівності, а тільки потім визначити площу вікон S_o:

, (6)

де S_o - площа вікон, м²;

S_пр - площа приміщення, м²;

е_н - нормоване значення коефіцієнта природної освітленості:

, (7)

де - нормоване значення КПО для будинків, розташованих у III поясі світлового клімату (таблиця А.14);

коефіцієнт світлового клімату, що враховує географічний район розташування будинку (таблиця А.15);

- коефіцієнт сонячності клімату, що враховує орієнтацію світлових прорізів відносно сторін світу (таблиця А.16);

- коефіцієнт запасу (таблиця А.17);

- світлова характеристика вікон (таблиця А.18);

- коефіцієнт, що враховує затінення вікон протилежними будівлями (таблиця А.19);

- загальний коефіцієнт світлопропускання:

, (8)

де - коефіцієнт світлопропускання матеріалу (таблиця А.20);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в рамах вікон (таблиця А.20);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (при боковому освітленні = 1);

- коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях (таблиця А.21), при їх відсутності =1;

- коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, що встановлюється під ліхтарями (при відсутності захисної сітки = 1);

- коефіцієнт, що враховує підвищення КПО за рахунок світла, що відбивається від внутрішніх поверхонь приміщення (таблиця А.22).

Середній коефіцієнт відбивання стелі, стін і підлоги визначається за формулою:

, (9)

де - площа приміщення, м²;

- площа стін, м².

Більш детально розрахунок природного освітлення наведено в: 7, с. 126-129; 11.

Задача 6

Заземлювальний пристрій (рисунок 2) призначений для захисного заземлення обладнання, що живиться від електричної мережі напругою 380 В. Його виконано у вигляді вертикальних електродів довжиною l, заглиблених у землю і з’єднаних між собою стальною штабою шириною B (таблиця 5).

Рисунок 2 - Схема заземлювального пристрою

Таблиця 5

Варіант	Грунт	l, м	d, м	b, м	tо, м	K	В, м	Розміщення вертикальних електродів
1	Супісок	2,75	0,04	-	0,6	2	0,05	по контуру
2	Суглинок	3,0	0,05	-	0,55	3	0,06	в ряд
3	Пісок	3,25	-	0,04	0,7	3	0,03	по контуру
4	Суглинок	3,5	-	0,045	0,65	2	0,04	в ряд
5	Глина	2,5	-	0,05	0,5	1	0,05	по контуру
6	Пісок	3,0	0,035	-	0,6	3	0,06	по контуру
7	Супісок	3,5	0,045	-	0,7	2	0,03	в ряд
8	Суглинок	2,75	-	0,056	0,55	1	0,04	по контуру
9	Супісок	2,5	-	0,063	0,5	2	0,05	в ряд
0	Пісок	2,5	0,03	-	0,5	3	0,04	по контуру
	б	а	в	в	а	б	а	б

Для вертикальних електродів потрібно використати стальні труби діаметром d або кутники з шириною b.

Відстань від поверхні землі до верхнього краю вертикального електрода t_о, відношення відстані між вертикальними електродами L до їхньої довжини l дорівнює К.

Потрібно: визначити кількість вертикальних електродів, необхідних для виконання заземлювального пристрою, та його загальний опір; накреслити схему заземлювального пристрою із зазначенням необхідної кількості електродів та усіх отриманих розмірів.