6. Одноцільова багатокритеріальна модель обґрунтування прийняття рішень у полі кількох інформаційних ситуацій

У практичній діяльності можливе поєднання інформаційних ситуацій.

Обґрунтування рішень у зазначених (а також інших) «проміжних» ситуаціях доцільно здійснювати за ієрархічною моделлю, наведеною на рис. 2.1.11, яка відображає ситуацію обґрунтування одноцільового багатокритеріального рішення в полі кількох інформаційних ситуацій.

9. 

10. Рис. 2.1.11. Ієрархічна модель обґрунтування прийняття одноцільового багатокритеріального рішення в полі кількох інформаційних ситуацій

На рис. 2.1.11 використано умовні позначення, вже застосовані раніше (рис. 2.1.10), а також:



FF — інтегральний функціонал оцінювання (матриця розмірів m  5), утворений з векторів-стовпчиків (j = 1,..., 5);

— вектор вагових коефіцієнтів, які відображають пріоритетність інформаційних ситуацій ;



FF — вектор-стовпчик рейтингів альтернативних рішень, отриманий у результаті зваженого згортання матриці FF за допомогою оператора KU;

ZF — оператор згортки функціонала оцінювання F у полі кіль­кох інформаційних ситуацій.

9.7 Багатоцільова багатокритеріальна модель обґрунтування прийняття рішень у полі кількох інформаційних ситуацій.

Процес обґрунтування компромісного рішення з урахуванням різних (часто суперечливих) цілей (ситуація багатьох цільових функціоналів оцінювання) може розглядатись як ієрархічна модель, наведена на рис. 2.1.12. Остання враховує також можливість компромісу в полі кількох інформаційних ситуацій.

На рис. 2.1.12 використано умовні позначення, застосовані на рис. 2.1.10 та 2.1.11, а також:

F₁, …, F_N — функціонали оцінювання;





— оператор згортки функціонала оцінювання ;

— вектор-стовпчик, отриманий у результаті згортки функ­ціонала оцінювання ;

— інтегральний функціонал оцінювання (матриця розмірів m  N), утворений із векторів-стовпчиків , ;



— вектор-стовпчик рейтингів альтернативних рішень, отриманий у результаті зваженої згортки матриці за допомогою оператора KU;

U^F= — вектор вагових коефіцієнтів, що відображають пріоритетність відповідних функціоналів оцінювання ;

ZNF — оператор згортки N функціоналів оцінювання в полі кількох інформаційних ситуацій.

Рис. 2.1.12. Ієрархічна модель обґрунтування прийняття багатоцільового багатокритеріального рішення

Тема 10: Запаси та резерви як способи зниження ступеня ризику

1. Структура та види резервів і запасів

2. Резервування грошових засобів на покриття випадкових витрат

3. Моделі оптимізації ступеня ризику та деякі стратегії формування запасів і резервів

10.1 Структура та види резервів і запасів

Розглянемо питання розрахунку оптимального рівня виробництва для систем з нестійким попитом на готову продукцію, що характерно в умовах ринкової економіки.

Імовірнісний характер керованої системи, викликаний нестійкістю попиту, а також вимоги до стабільності ряду показників і наявність певних можливостей маневрування зумовлюють необхідність дослідження адаптивних властивостей рівня виробництва. 3 метою покращення техніко-економічних показників використовують резерви продукції та ресурсів. Розрізняють два види матеріальних резервів.

Прямі резерви, що являють собою запас (надлишок) матеріальних ресурсів, які є особливо дефіцитними при коригуванні рівня виробництва.

Непрямі резерви, що являють собою такий обсяг матеріальних ресурсів, узгоджених з рівнем виробництва, тобто необхідних для його виконання, який при можливому коригуванні цього рівня забезпечив би максимальне задоволення попиту на матеріальні ресурси, а затрати, викликані надлишком ресурсів, були б мінімальними.