1. Своєчасне і кваліфіковане надання медичної допомоги (у поліклініці і стаціонарі).

2. Організаційно-методичне керівництво, координація і контроль діяльності всіх лікувально-профілактичних установ області:

   1. масова протиракова санпросвітробота;

   2. організація і контроль проведення профоглядів;

   3. організація своєчасного виявлення хворих з пухлинними і передпухлинними захворюваннями;

   4. організація підготовки лікарів загальної лікувальної мережі по питанням онкології;

   5. облік хворих, анамнез захворюваності злоякісними утвореннями і смертність їх;

   6. вивчення причин занедбаності рака;

   7. аналіз віддалених результатів диспансеризації хворих.

Загально-лікувальна мережа повинна забезпечити:

1. Проведення санпросвітроботи для профілактики раку.

2. Проведення профоглядів, скрінінгових досліджень.

3. Повноцінне обстеження (клінічне, ендоскопічне, лабораторне).

4. Своєчасне виявлення пухлини вже при звертанні хворих.

   1. поглиблене обстеження у стаціонарі.

   2. своєчасне направлення хворих в ОД.

Важлива задача онкослужби - диспансеризація хворих. На онко-хворих оформляються спеціальні форми (сигнальні).

1. Форма № 281. Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом зл. пухлини.

2. Форма № 027. «Протокол на випадок виявлення у хворого запущеної форми раку». Оформляється на ІІІ стадії візуальної форми рака і IV стадії всіх локалізациій. Усі протоколи повинні розбиратися на конференції лікарів того лікувального закладу, де визначена запущена форма раку.

3. Форма № 27. Заповнюється у всіх стаціонарах при виписці онкохворого.

4. На підставі цих документів заповнюється форма № 30, що є основним обліковим документом.

Після проведення радикального лікування хворі обстежуються на протязі 1-го року - 1 раз у квартал, 2 року - 2 рази на рік, 3 року - 4 рази на рік, а наступні - 1 раз на рік.

Чим раніше діагностовано пухлину, тим кращі результати лікування. По даним ВОЗ тільки 1/3 хворих серед уперше виявлених підлягають радикальному лікуванню, а 2/3 – хіміопроменевій чи сигмостомічній терапії. Діагностика зл. пухлин поділяється на 2 етапи:

• первинна діагностика, тобто визначення пухлини

• уточнююча діагностика – визначення поширеності пухлини, морфологічна верифікація, вивчення загального стану організму.

З клінічних позицій розвиток злоякісних пухлин можна розділити на 3 періоди:

1. пребластомозний - може тривати протягом декількох років, а може і десятиліть;

2. доклінічна пухлина - від появи перших пухлинних кліток до клінічної пухлини (100 кл. 1см) – декілька років;

3. пухлина з клінічним проявом - місяці і рідко роки.

Кожен наступний період коротший за попередній.

Основна проблема онкології - виявити пухлину в доклінічній стадії і мінімальних розмірів. Реально це можливо шляхом проведення профоглядів у здорового населення. Існують наступні види профоглядів:

1. індивідуальний – кожен хворий, що звертається у поліклініку, повинен 1 раз на рік обстежитися (після 30 років).

2. комплексний – організоване населення (на підприємствах) оглядають бригади лікарів (наприклад, у співробітників);

3. цільовий – з метою виявлення визначених захворювань з урахуванням професії.

Варто розрізняти

• своєчасну діагностику - визначення малої пухлини І-ІІ ст. без метастаз, локалізована пухлина в межах слизової. Морфологічне поняття – Cu in situ, що діагностується тільки під мікроскопом.

• ранню діагностику - це діагностика безсимптомного рака Клінічні симптоми з'являються у хворих із розповсюдженим раком, не ІІІ ст.