Рентгенографія

В ортопедичній стоматології рентгенологічне дослідження використовується для вивчення морфологічних та певною мірою функціональних особливостей органів зубо­щелепної системи. На практиці застосовуються кілька рентгенологічних методів: внут­рішньо- і позаротова рентгенографія, томографія, панорамна зонографія, рентгеновізіо- графія та ін. Більшість цих методів полягають в отриманні й аналізі рентгенівських знімків (рис. 1).

Рис.1. Внунтрішьоротова рентгенограма (а) та панорамна (б)

Рентгенівський знімок (рентгенограма) - зображення на спеціальній плівці, за­свіченій рентгенівськими променями після проходження їх через досліджуваний об'єкт.

Для правильної оцінки рентгенограм необхідні знання анатомії і рентген-анатомії зубів та щелеп, а також обізнаність з основними правилами методики і техніки їх отри­мання. Вивченню підлягають і мають діагностичне значення ідентичні, чіткі і проекційно не спотворені знімки, які отримують, користуючись правилом ізометрії: цент­ральний промінь проходить через верхівку кореня зуба, який знімається, перпендику­лярно до бісектриси кута, утвореного довгою віссю зуба і поверхнею плівки. Відступ від цього правила призводить до вкорочення або подовження об'єкта (зображення виходить довше або коротше, ніж самі зуби).

На рентгенівській плівці зображення виходить негативним: кісткова тканина має світлі відтінки, м'які тканини і повітряні простори - темні.

Тканини зубів і щелеп мають різну щільність і товщину, тому рентгенівські про­мені поглинаються неоднаковою мірою. Через це на рентгенограмі виходить зобра­ження, яке складається із різних тіней.

На нормальній рентгенограмі зубів видні тінь емалевого покриву коронки; тінь дентину коронки; просвітлення, відповідне коронковій порожнині; просвітлення, відпо­відне кореневому каналу; тінь кореня зуба, яка складається із тіні дентину і тіні цемен­ту, відповідних бічним відділам періодонтального простору; щільна смужка кортикаль­ного шару стінок альвеоли; зображення міжальвеолярної перегородки. Губчаста кістко­ва тканина альвеолярних відростків щелеп зображена на знімках густим переплетен­ням щільних кісткових трабекул, які перехрещуються у різних напрямках, і світлих порожнин, заповнених кістковомозковою речовиною. На рентгенограмі верхньої ще­лепи визначається дрібнопетлиста, а для нижньої щелепи характерна крупнопетлиста будова з переважно горизонтальним розташуванням кісткових балочок. Оцінюючи рен­тгенограми верхньої щелепи, необхідно враховувати її анатомічні особливості, зокре­ма наявність повітроносної пазухи.

У тканинах зуба міститься різна кількість м'інералів, отже, промені через них проходять по-різному, тому на рентгенограмі емаль має світліший тон, ніж дентин і цемент (чітко помітна межа між емаллю і дентином). Каріозні порожнини, якщо вони не запломбовані, мають темний відтінок, за наявності пломб залежно від матеріалу -світлий відтінок (пластмаса добре пропускає промені, тому порожнина на рентенограмі може видатися незапломбованою). Порожнина зуба і періодонтальна щілина мають вигляд рівномірної темної лінії різної конфігурації. Замикальна пластинка стінки альвеол, яка обмежує періодонтальну щілину, становить собою щільну кісткову речо­вину, тому вона має більш інтенсивний білий відтінок по всьому периметру лунки.

Внутрішньоротова рентгенограма дозволяє встановити каріозні порожнини на проксимальних поверхнях і під штучними коронками, а також наявність ретенованих зубів. За патологічної стертості - орієнтовно топографію пульпи, ступінь прохідності каналів, наявність дентиклів. Можна отримати важливі дані про якість пломбування каналів, стан приверхівкової тканини (розрідження кісткової тканини, гіперцементоз). З бічних поверхонь кореня зуба рентгенографічне можна визначити стан періодонтальної щілини (ширина), а також кісткової тканини альвеолярних відростків (стінок альвеол) разом із замикальною пластинкою.

Томографія дає можливість вивчити взаємовідношення елементів скронево-нижньощелепного суглоба, одержати рентгенівське зображення визначеного шару кісткової тканини, а також виявити тонкі зміни у структурі кісток суглоба.

Панорамна зонографія дозволяє одержати повну картину всіх зубів та щелеп у вигляді панорамного знімка. Під час знімання рентгенівська трубка залишається нерухомою, а рухається касета з плівкою навколо об'єкта. При цьому чітко визнача­ються тільки ті шари об'єкта, які знімалися з однаковою швидкістю із касетою.

Рентгеновізіографія - метод на основі цифрових технологій. Він об'єднує в собі використання рентгенівської установки та персонального комп'ютера з моніто­ром. За його допомогою одержують на екрані монітора зображення м'яких тканин, тканин зуба та його оточення. Крім цього, можливе роздрукування фотознімка отри­маного на екрані зображення.

Потенціометричні та гальванометричні дослідження – проводяться для діагностики впливу на організм ортопедичних конструкцій, що містять різноманітні метали. Використовуючи автоматичний цифровий потенціометр Pitterling Electronic визначають величини електропотенціалів металевих протезів, величини струму гальванічних елементів ротової порожнини та електропровідність ротової рідини. Вимірювання проводяться при контакті одного з електродів з поверхнею металевої коронки або елемента знімного протезу, а другого – зі слизовою в під’язиковій ділянці на табло висвітлювалися цифрові значення. Значне збільшення показників інформує про негативний вплив протезів на організм пацієнтів.

Гальванізм – наявність гальванічних струмів у ротовій порожнині силою від 0,5 до 75 мВ у наслідок різниці потенціалів металів на їх поверхні.

Гальваноз – поява симптомокомплексу погіршення загального стану та самопочуття хворого.

Гальванометрія - це метод визначення електричного струму невеликої сили або напруги, яке здійснюється за допомогою гальванометра.

У порожнині рота гальванічні струми можуть виникати при використанні зубних протезів і пломб, виготовлених із комбінації металів, які мають різний електролітичний потенціал (золоті сплави - нержавіюча сталь - амальгама). Іноді вони утворюються при застосуванні тільки нержавіючої сталі у випадку різної структури сплавів, наяв­ності припою, що і зумовлює виникнення гальванічних струмів.

Ротова рідина - складний електроліт, склад якого залежить від складу слини як основного компоненту ротової рідини, від загального стану здоров'я пацієнта, стану порожнини рота, наявності зубних протезів. Порожнина рота перебуває у стані безпе­рервної аерації під час кожного вдиху (надлишок кисню) і карбонатної насиченості під час кожного видиху (надлишок вуглекислого газу). Вона становить собою електрохі­мічну систему, в якій роль електроліту виконує ротова рідина (рідка фаза), насичена киснем і вуглекислим газом, а роль електродів - зуби, слизова оболонка, зубні протези (тверда фаза). На межі твердої і рідкої фаз виникає різниця потенціалів або потенціал електрод-системи, величина якого залежить від електропровідності твердої фази (зуб­них протезів) і концентрації потенціало визначальних часток у рідкій фазі (ротова рідина). Найбільшу електропровідність мають метали, тому потенціал різко збільшуєть­ся, якщо у порожнині рота є різнометалеві включення (нержавіюча сталь, припій, амаль­гама, хромокобальтовий сплав та інші включення). При цьому в порожнині рота утво­рюються короткозамкнуті системи з різними величинами електродних потенціалів.

Визначення мікрострумів обов'язкове для осіб, які користуються протезами з металу, за наявності амальгамових пломб і при встановленні хвороб слизової оболон­ки, зокрема хронічних, таких як лейкоплакія, лейкокератоз, червоний плескатий ли­шай. Обстеженню підлягають і особи, які скаржаться на відчуття печіння у слизовій оболонці рота і металевий присмак у роті.