3 Метод таргет-кост та кайдзен-костинг

Відповідно до провідних тлумачень, метод таргет-костинг можна визначити як інтегральну модель управління витратами і прибутком, що зорієнтована на безперервне зниження і превентивний контроль витрат виходячи з наявних умов ринку шляхом об’єднання зусиль маркетингових, конструкторських, виробничих та інших підрозділів підприємства.

Магістральна конструктивна ідея таргет-костингу є простою і потужною одночасно і полягає у тому, щоб формувати собівартість продукції на основі попередньо з’ясованої ціни продажу.

Тобто традиційна формула ціноутворення: Собівартість + Прибуток = Ціна, у межах таргет-костингу перетворюється на вираз:

Ціна – Прибуток = Собівартість.

Таким чином, очікувана ціна та бажаний прибуток зумовлюють необхідний рівень витрат (цільову собівартість).

Ідеологія цільової собівартості докорінно змінює схему розроблення й впровадження нового продукту. За традиційного підходу вона є такою: «Проектування - Собівартість - Перепроектування».

Згідно з таргет-костингом, процес продуктового нововведення набуває вигляду: «Собівартість — Проектування — Собівартість».

Треба підкреслити, що ефективне використання таргет-костингу можливе лише за умови створення на підприємстві команди однодумців. Саме неадекватна корпоративна культура здатна стати каменем спотикання на шляху успішного впровадження розглядуваної концепції.

Сутність методу кайдзен-костинг полягає у наскрізному вишукуванні та реалізації шляхів усунення різниці між розрахунковою (мається на увазі після завершення проектування) та цільовою собівартістю продукту.

Слово «кайдзен» з японської можна перекласти як «зміна на краще».

Неважко встановити зв’язок між кайдзен-костингом і таргеткостингом. Обидві концепції реалізують ідеологію зниження рівня окремих статей витрат і собівартості продукту в цілому до деякого необхідного рівня. При цьому таргет-костинг вирішує це завдання на стадії планування й розроблення, а кайдзен-костинг - на стадії виробництва. Таким чином, методи таргет-костинг та кайдзен-костинг слід розглядати як взаємодоповнюючі.

Практика показує, що вміле та послідовне застосування кайдзен-костингу дає можливість знизити виробничі витрати до 5 %. Тобто навіть якщо попередньо встановлені (на етапі розроблення продукту) витрати ненабагато (3-5%) перевищують цільові, система кайдзен-костинг здатна в ході виробництва «дотягнути» витрати до цільового рівня.

4 Бенчмаркінг або метод еталонних порівнянь.

Термін «бенчмаркінг», що утворений сполученням англійських слів «bench» (рівень, висота) та «mark» (відмітка), з’явився в 1972 році під час проведення досліджень консалтинговою групою PIMS. Метод бенчмаркінгу можна схарактеризувати як систематичний пошук і впровадження практики найбільш успішних підприємств, що має підвищити потенціал та результати діяльності даного підприємства. Перше значуще застосування бенчмаркінгу пов’язують з компанією Xerox, коли завдяки послідовній реалізації цього підходу наприкінці 80-х років було відновлено ринкові позиції компанії.

Процес бенчмаркінгу включає здійснення таких етапів.

1. Встановлення показників та функцій, які підлягають вивченню при еталонуванні. В контексті цілеспрямованого формування витрат це можуть бути оргструктура системи управління витратами, методи визначення цільової ціни та собівартості, моделі взаємодії з постачальниками та покупцями, рівень граничних витрат за фазами життєвого циклу продукту тощо.

2. Вибір підприємств-еталонів, які демонструють найкращі результати за обраними на попередньому етапі показниками та функціями. До набору еталонних підприємств включаються не лише представники досліджуваного напряму діяльності або галузі, а й інших галузей, де показники чи функції, рівень яких еталонується, характеризуються вищими значеннями.

3. Збирання та опрацювання даних для встановлення розриву між еталонним рівнем розглядуваних показників чи функцій та рівнем, досягнутим підприємством, а також з’ясування тенденцій щодо змін еталонного рівня. Після визначення суттєвості розриву виявляється потенціал опанування факторами, які зумовлюють передові досягнення.

4. Формулювання цілей та розроблення плану дій. Під час здійснення цієї процедури необхідно враховувати динаміку як всього ринкового оточення підприємства, так і зміни, що матимуть місце для підприємств-еталонів.

Слід підкреслити, що окрім інших позитивних сторін (можливість уникати помилок, допущених іншими; зменшення ступеня суб’єктивізму при встановленні пріоритетів розвитку; бачення шляхів створення та розвитку конкурентних переваг) використання бенчмаркінкового підходу дозволяє економити ресурси, в тому числі й часові.