Основні терміни дисципліни

Автономія – відносно самостійні у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальні утворення в межах певної держави.

Адміністративно-командна система – система управління суспільством, заснована на жорстких методах бюрократичного централізму.

Баскак – збирач данини; чиновник Золотої Орди, який наглядав за збором данини на підвладних землях, забезпечував її доставляння до ханського двору, вів облік населення.

Бояри – верхівка панівного класу в Київській Русі, Галицько-Волинському, Володимиро-Суздальському та інших князівствах.

Булава – старовинна зброя у вигляді металевої голівки на рукояті завдовжки 0,5 – 0,6 м. Символ гетьманської влади у період існування козацько-гетьманської держави.

Бунчук – довге древко з кулею або гострим кінцем та кінським волоссям на верхньому кінці. Символ гетьманської влади, разом із булавою належав до гетьманських клейдонів.

Бунчукове товариство – вища категорія знатного військового товариства в гетьманській Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.

Військова демократія – термін, уведений до обігу Л. Морганом, яким визначалася влада військових ватажків за умов збереження залишків первісного колективізму та демократії на стадії розкладу первісно – громадського ладу.

Військова старшина – керівники окружних українських військових частин та урядовці за доби Козаччини.

Генеральна старшина – у 2-й пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація на Лівобережній Україні; рада при гетьмані, його найближче оточення.

Гетьман – головнокомандувач реєстрового козацтва у ХVІІ – ХVІІІ ст. – правитель України та головнокомандувач козацького війська.

Державне політичне управління УСРР (ДПУ УСРР) – орган державної безпеки радянської України, що функціонував упродовж 1922 – 1934 р.

Дружина княжа. У Київський Русі так називали озброєні загони, що становили постійну військову силу князя.

Кіш – у Запорізькій Січі ХVІ – ХVІІІ ст. місце постійного перебування запорозьких козаків та назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції.

Колегії – в Росії ХVІІІ – ХІХ ст. центральні органи влади, що відали окремими галузями державного управління. Прообраз сучасних міністерств. Засновані Петром І у 1717 – 1721 рр. замість приказів.

Комісаріати. За часів Радянського Союзу (до 1946 р.) – назва міністерств.

Лава – судовий орган, складова частина магістрату в українських містах із магдебурзьким правом, на яку покладалося здійснення правосуддя.

Магнати – великі феодали часів панування великого князівства Литовського і Речі Посполитої.

Майорат – порядок спадкування майна старшим у сім`ї або роду. Характерний для правовідносин епохи феодалізму.

Намісник – на Русі посадова особа, яка разом з волостелем очолювала місцеве управління, відала судом, збирала мито.

Олігархія – недемократична форма правління, що забезпечує панування вузького кола найбагатших осіб (олігархів).

Полк – адміністративно-територіальна одиниця в Україні в ХVІ – ХVІІІ ст.

Приказ – орган центрального управління в Росії ХVІ – початку ХVІІІ ст.

Скіпетр – символ царської влади. Вступаючи на престол, його одержував боспорський цар від римського імператора.

Стан – соціальна група, що мала закріплені в звичаях або законах характеристики і передавала за спадком права та обов’язки.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої.