Основні терміни дисципліни

Давньосхідна деспотія – це форма державного правління, що характеризувалася такими ознаками: необмеженою спадковою владою монарха; зосередженням у його руках релігійної влади; наявністю централізованого, розгалуженого бюрократичного апарату чиновників; визнанням монарха верховним власником землі;

Історичні форми виникнення держави:

афінська, при якій держава та право виникли як результат внутрішніх суперечностей у родовому суспільстві;

римська, при якій держава та право виникли в результаті боротьби родової аристократії (патриціїв) з населенням поза родової общини (плебеями);

германська, при якій держава виникла як результат завоювання одного племені іншим і підкоренням його.

Авілуми – це особлива група вільного населення Стародавнього Вавилону, що наділена певними привілеями у правовому та соціальному становищі.

Варни – це особливі соціальні групи вільного населення Стародавньої Індії, нерівні за своїм суспільним і правовим становищем; замкнуті соціальні стані (касти);

Казуїстична форма права – викладення правових норм не в загальному, абстрактному вигляді, а у формі конкретних випадків (казусів).

Номарх – це глава ному (адміністративно-територіальної одиниці Стародавнього Єгипту), який уособлював найвищу судову та адміністративну владу на місцях.

Ордалії – це способи випробувань (вогонь, вода, поєдинок) особи (обвинуваченого, свідка), за результатами якої вона визнавалася винною або виправданою, а її свідчення – правдивими чи брехливими.

Синкретизм права – внутрішня нерозчленованість права, поєднання його з іншими соціонормативними регуляторами (звичаями, традиціями, релігійними віруваннями, обрядами, мораллю та ін.).

Архонти – це виборні посадові особи Афін.

Ареопаг – це орган управління Афін, що обирав і контролював діяльність архонтів.

Апела – це народні збори у Спарті.

Архагети – найвищі посадові особи у Спарті (дві особи).

Герусія – збори старійшин найсильніших і найвпливовіших родів Спарти, вищий орган влади.

Ефорат – орган державного управління у Спарті (п’ять осіб), що здійснював контроль за діяльністю герусії та архагетів, а також виконував судові функції.

Магістратура – це сукупність вищих посадових осіб виконавчої влади Римської республіки, її магістрів.

Аллод – подарована знаті королівська земля, що ставала успадкованою власністю, яка могла вільно відчужуватися (держава франків).

Бенефіцій – земельні ділянки разом із селянами, що надавалися франкським королем у довічне користування феодалу.

Генеральні штати – це станово-представницький орган, загальнофранцузьке зібрання трьох станів населення (світські феодали, духовенство, міщани).

Комуна – орган місцевого самоуправління (Франція) – Паризька Комуна.

Приватне право – це сукупність правових норм (цивільних, сімейних, авторських), спрямованих на врегулювання та захист інтересів людей.

Публічне право – це сукупність правових норм (кримінальних, процесуальних), що регулюють відносини між державою та людьми.

Тип держави – сукупність певних суттєвих ознак, властивим державно-правовим системам, які притаманні державам однієї соціально-економічної формації.