• підвищення рівня медичних і гігієнічних знань населення;

• виховання в населення грамотного відношення до застосування і зберігання ЛП, надання допомоги в самолікуванні;

• боротьба з науково необґрунтованими засобами і методами ліку­вання;

• пропаганда здорового способу життя населення.

Вибір методів і засобів санітарно-просвітньої роботи залежить від складу аудиторії, конкретних цілей і завдань цієї роботи, від місця її проведення.

Основними методами санітарно-просвітньої роботи є усні, наочні, друковані і комбіновані.

До засобів усного методу пропаганди відносяться: лекція, доповідь, бесіда і консультація. Форми роботи можуть бути групові й індивіду­альні.

Друкований метод передбачає використання брошур, статей у газетах і журналах, санітарних бюлетенів, буклетів, листівок, гасел, пам’яток і плакатів, розповсюджуваних аптеками. Як правило, ці видання є безкош­товними.

Для санітарно-просвітньої роботи широко використовуються міські та обласні газети. Засобами наочної агітації можуть служити предмети догляду за хворими, перев’язні засоби і ВМП, засоби санітарії і гігієни, лікарські препарати і т.д. Для їхньої демонстрації в аптеках використову­ють прилавочні і настінні вітрини. У більшості аптек у обладнують куточки здоров’я або стенди пропаганди медичних і гігієнічних знань.

4. Організація діловодства в аптеці

Діловодство в аптеці — це документування (виконання різних до­кументів) та робота з документами, що проводиться штатними співро­бітниками аптеки.

Матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді будь-яку інформацію, оформлену у встановленому порядку (тобто за визначени­ми правилами), і має у відповідності з чинним законодавством правове значення, називається документом. Носіями інформації можуть бути папір, магнітна стрічка, перфокарти, перфострічки, дискети, лазерні дис­ки, фотографії й ін.

Усі документи, оформлені в аптеці, складаються відповідно до фор­муляра — сукупності реквізитів, розташованих у послідовності, установ­леній стандартом. Реквізит документа — обов’язковий елемент оформ­

61

лення визначеного виду документа. Основними реквізитами вважаються: найменування виду документа, автор, заголовок, адресат, дата, індекс, узгодження, посвідчення, затвердження і додатки до документа. Число реквізитів, що характеризує окремі документи, обумовлюється цілями документа, його призначенням, вимогами до змісту і форми.

Документ може бути виконаний на бланку організації або на про­стих аркушах паперу. На бланку після найменування установи чи струк­турного підрозділу вказується адреса, номери телефонів, факсів і номер розрахункового рахунка в банку. Для бланків встановлені стандарті роз­міри полів: ліве - 35 мм, праве — не менш 8 мм, верхнє — 20 мм і нижнє — 16-19 мм. Бланки можуть мати формати А4 і А5.

До оформлення документів пред’являються наступні вимоги. Кожен документ повинний:

• виходити від конкретної посадової особи;

• бути юридично вірно оформленим;

• містити точні відомості про факти, що викладаються;

• бути як можна коротшим;

• бути оформленим у повній відповідності з реквізитом цього виду документів.

Найменування виду документа ставиться на кожнім документі. На­приклад, акт, наказ, довідка, доповідна записка, пояснювальна записка, розпорядження, заява тощо. Найменування виду документа може бути включене в заголовок документа. Наприклад, звіт про закупівлю рослин­ної сировини і т.д.

У кожного документа є автор. Авторами службових документів є установи в особі певного керівника.

Авторами особистих документів являються фізичні особи, що підпи­сали документ.

Адресат вказується на документі в правому верхньому куті. Бажано вказувати крім посади прізвище і ініціали.

Дата проставляється тим співпрацівником, який підписує чи затвер­джує документ. На документі може бути кілька дат (ставить кожний, хто робить резолюцію, узгодження і т.д.). Прийнято позначати дату в такий спосіб — 06.03.2002 р., але починаючи з 1982 р. в організаційно-розпоряд­ницьких документах рекомендується писати — 2002.03.06.

Індекс (вихідний номер) проставляється секретарем канцелярії (у великих організаціях). Наприклад, індекс 02/110-16 розшифровується в

62

такий спосіб: 02 — індекс відділу (підрозділу), 110 — порядковий номер документа з початку року, 16 — номер папки, де зберігається копія документа.

Узгодження документів — являє собою оцінку доцільності, своєчас­ності і правильності документа. Узгодження може проводитися як в установі, так і поза нею. Наприклад, «Погоджено», Начальник відділу кадрів ПО «Фармація», підпис, П.Л. Шлаків. 06.04.98. Гриф узгодження повинний бути розташований нижче підпису основного укладача доку­мента. Узгодження наказу може виконуватися його підписуванням гру­пою керівних осіб на зворотній стороні першого чи останнього його листа.

Посвідчення документа — форма додання йому юридичної чинності і ствердження відповідальності установи і її посадових осіб за зміст документа. Спосіб посвідчення — підпис і печатка. Печатка може бути канцелярською і гербовою. На документи, що мають відношення до оплат обов’язково ставиться гербова печатка. При цьому, на документі повинний бути підпис керівника установи або його заступника та голов­ного бухгалтера. На ксерокопії печатки не ставляться!

Підпис документа складається з найменування посади особи, що підписала документ, особистого підпису, прізвища та ініціалів. Розшиф- ровка може мати форму особистої печатки. Підпис у вигляді печатки заборонений!

Твердження — це особливий спосіб посвідчення документа після його підписання, що санкціонує поширення дії документа на визначене коло установ чи посадових осіб. Твердженню підлягають: положення, статути установ, звіти і баланси, структура і штатний розклад, перспек­тивні плани, акти прийому і передачі, деякі протоколи й ін. Гриф твер­дження розміщується в правому верхньому куті першого листа доку­мента і складається зі слів «Затверджую» , найменування посади, осо­бистого підпису, прізвища, ініціалів та дати твердження. Наприклад, «Зат­верджую», Генеральний директор ПО «Фармація», підпис, І.І.Крилов,

2. Якщо твердження зроблене наказом чи іншим документом, то проставляється гриф «Затверджено Наказом генерального директора ПО «Фармація» від 11.02.02.

Для підвищення юридичної чинності документа на нього ставлять печатку. Відбиток печатки ставиться так, щоб зачіпалася частина особи­стого підпису і назви посади.

63

Різноманітні помітки на документах розміщаються на першому лист і для полегшення роботи з ним.

Додаток до документа розташовується після основного його тексту. У документі обов’язково повинно бути зроблено посилання на наявність додатка (наприклад, додаток на 3-х аркушах).

1. Класифікація документів

Документи установ поділяються на наступні групи:

1. організаційні (положення, статути, інструкції, правила),

2. розпорядничі (розпорядження, накази, постанови),

3. довідково-інформаційні (службові записки, телеграми, докладні запис­ки, зведення тощо),

4. звітні (звіти, доповіді, відгуки, рапорти),

5. загального характеру (акти, протоколи, висновки, витяги),

6. з кадрових питань (заяви, накази, характеристики, анкети, особисті справи і т.п.).

Документи можна класифікувати також за наступними параметрами:

1. за походженням — службові й особисті,

2. за місцем складання — внутрішні і зовнішні,

3. за змістом — прості і складні,

4. за терміном складання — дуже термінові, термінові і нетермінові,

5. за ступенем гласності — для службового користування , секретні,

особливо секретні і прості (для відкритого друку),

6. за формою — індивідуальні і типові (на бланках),

7. за термінами зберігання — постійного, довгострокового (більш 10 років) і тимчасового збереження,

8. за стадіями створення — чернетка, оригінал, копія і дублікат. Останній у випадку втрати оригіналу, має юридичну силу.

1. Організаційні і розпорядницькі документи

Наказ — правовий акт, виданий керівником з метою рішення основ­них і оперативних завдань установи. Накази бувають двох видів: з загаль­них питань (адміністративно-господарські) і з кадрових питань. З лівої сторони після титру — Наказ — указується про що він. Наприклад, наказ про проведення виробничої практики. Текст наказу складається з

64

двох частин — частини, що констатує, і частини розпорядницької (почи­нається словом — наказую). У тексті наказу необхідно указати вико­навців і терміни.

Розпорядження — правовий акт, видаваний керівником установи з метою рішення оперативних питань (створити комісію і т.п.).

Положення — правовий акт, що визначає порядок організації заходу, права, обов’язки, порядок роботи установи і його структурних підрозділів.

Інструкція — правовий акт, що регулює організаційні, виробничі і спеціальні сторони діяльності установ, підрозділів і посадових осіб. На­приклад, інструкція із санітарного режиму в аптеці.

Договір — правовий документ, що фіксує встановлення між двома сторонами певних відносин, і регулює ці відносини.

Доручення — документ, що доручає фізичній особі від імені закладу або організації виконати ті чи інші дії. Цей документ має чіткі терміни дії і вимагає строгої звітності.

Акт — документ, складений комісією чи кількома особами і підтвер­джуючий встановлення факту, події тощо.

Доповідна записка — документ, адресований керівнику установи, що містить виклад того чи іншого питання інформаційного, звітного чи ініціативного характеру.

Пояснювальна записка — документ, що пояснює зміст окремих по­ложень основного документа (звіту, плану і т.п.) чи причини невиконан­ня завдань, відступів від правил тощо.

Протокол (виписка з протоколу) — документ, що фіксує хід обгово­рень питань на зборах, засіданнях і нарадах та висновки цих заходів.

Довідка — документ, що містить опис і підтвердження тих чи інших фактів і подій.

Службові листи — документи, що служать засобом спілкування між установами.

4. Охорона праці і техніка безпеки в аптечних організаціях

У своїй роботі з організації охорони праці і техніки безпечної робо­ти (ТБ) керівники аптечних організацій повинні керуватися положення­ми, розробленими і затвердженими МОЗ України.

Завідувач аптекою зобов’язаний забезпечити здорові і безпечні умо­ви праці на всіх робочих місцях і несе відповідальність за проведення наступних заходів:

65

• складання планів поліпшення умов праці, колективних договорів

і контроль за їх виконанням;

• забезпечення працівників правилами, інструкціями і плакатами по ТБ, довідковими матеріалами з трудового законодавства;

• здійснення контролю знань і виконання усіма працівниками пра­вил і інструкцій з ТБ;

• виділення коштів на проведення заходів щодо охорони праці;

• проведення навчання працівників аптеки безпечним методам ро­боти;

• проведення щорічних медоглядів працівників аптеки;

• забезпечення працівників технологічним одягом і спецвзуттям відповідно до встановлених норм;

• контроль за дотриманням законодавства про режим праці і відпо­чинку працівників;

• узгодження й одержання відповідних документів від органів сан­ітарного і пожежного нагляду на експлуатацію нових чи реконст­руйованих приміщень;

• дотримання правил розслідування й обліку нещасних випадків на роботі.

Завідувач аптекою несе відповідальність за нещасні випадки, що тра­пилися в його аптеці і за порушення правил ТБ. Для успішного виконан­ня цих правил керівники аптечних організацій зобов’язані:

• не дозволяти виконання робіт на несправному устаткуванні, а також не допускати до роботи працівників, що не мають засобів індивідуального і санітарного захисту чи не пройшли інструктаж

з ТБ;

• не допускати до роботи робітників, що порушують правила та норми ТБ і виробничої санітарії;

• припиняти роботу устаткування у разі, коли воно загрожує життю працівників.

Завідувач аптекою призначає з числа співробітників аптеки осіб, відпо­відальних за стан електроустаткування, за проведення вантажно-розван­тажувальних робіт, за забезпечення безпечного зберігання товарно-мате­ ріальних цінностей.

Для попередження виробничого травматизму в аптечних закладах треба проводити інструктаж і навчання безпечним методам роботи всіх

66

співробітників аптеки. Відповідальність за своєчасне проведення інструк­тажу і за перевірку знань правил ТБ, а також за розробку інструкцій з ТБ на робочих місцях, покладається на керівника аптечної організації. Термін дії інструкцій з ТБ складає 3 роки, після чого вони повинні переглядатися.

Існує три різновиди інструктажу працівників аптечної установи. Це – вступний інструктаж при прийомі на роботу з наступним записом у журналі реєстрації інструктажу з ТБ, первинний інструктаж на робо­чому місці з записом у цей журнал і повторний інструктаж, зведення про проведення якого реєструються в журналі. Керівники структурних підрозділів не мають права допускати до будь-яких робіт співробітників, що не пройшли інструктаж на робочому місці (навіть якщо вони перей­шли на роботу з інших відділів аптеки).

Вступний інструктаж дає новому працівнику знання, що дозволяють йому вільно орієнтуватися в навколишньому оточенні в аптеці. Для цього програма вступного інструктажу включає наступні питання: ос­новні небезпеки, що існують чи можуть виникнути на даному робочо­му місці; правила поведінки і запобіжні заходи в приміщеннях аптеки; правила внутрішнього трудового розпорядку; мигання особистої гігієни; правила пожежної безпеки. Вступний інструктаж у вигляді бесіди прово­дить керівник аптеки або співробітник, на якого офіційно покладена ця функція.

Первинний інструктаж на робочому місці призначений для ознайом­лення працівника з устаткуванням, апаратурою і з наявністю небезпеч­них місць. Необхідно показати методи правильної і безпечної роботи на даному робочому місці. Цей інструктаж проводить керівник структур­ного підрозділу. При проведені інструктажу на робочому місці праців­ника необхідно ознайомити з:

• правилами роботи на даному робочому місці,

• вимогами організації робочого місця,

• правилами санітарії,

• обслуговуванням приладів і механізмів,

• правилами надання першої допомога потерпілим,

• поведінкою в умовах аварійних ситуацій і при пожежі.

Інструктаж проводять по інструкціях, розроблених в аптеці. Після переконання в тому, що робітник добре засвоїв необхідні положення, йому дається дозвіл приступати до самостійної роботи. Невиконання

67

працівником положень даного інструктажу повинне розглядатися як порушення правил внутрішнього трудового розпорядку і він несе ди­сциплінарну відповідальність.

Повторний інструктаж призначений для кращого засвоєння працівни­ками первісних знань і правил з безпечного виконання робіт. Зазвичай повторний інструктаж проводиться не пізніше як через 6 місяців. При виявленні порушення працівниками інструкцій з ТБ адміністрація повин­на призначити позачерговий повторний інструктаж. Повторний інструк­таж проводиться керівником чи уповноваженою особою у формі бес­іди з розбором конкретних прикладів. Повторний інструктаж можна проводити з групою працівників, що виконують однакову роботу. Відпо­відно до наказу МОЗ України, аптечні працівники проходять при вступі на роботу повне медичне обстеження. Один раз на рік вони проходять медичні огляди.

Адміністрація аптеки зобов’язана забезпечити працівників аптеки технологічним одягом, запобіжними пристосуваннями і спецодягом. Це – білі халати і ковпаки для всіх співробітників, фартухи бавовняні для осіб, зайнятих виготовленням, контролем і пакуванням ЛП, і фартухи гумові, чоботи гумові, респіратори і захисні окуляри для осіб, що пра­цюють з отруйними речовинами.

В аптечних закладах передбачено проведення триступінчастого конт­ролю за станом охорони праці і за дотриманням правил ТБ. Перший ступінь контролю проводиться зав. відділом. Він складається з щоденної перевірки виконання норм охорони праці і техніки безпеки у відділах. Виявлені порушення записуються в журнал оперативного контролю і доводяться до відома керівника. Другий ступінь контролю виконується зав. аптекою чи його заступником один раз на місяць. При цьому перевіряються журнали проведення інструктажу з ТБ, правила зберіган­ня ключів від запасного виходу, наявність інструкцій з ТБ і протипожеж­ної безпеки, наявність на видному місці плану евакуації людей при пожежі й інших аварійних ситуаціях, забезпеченість спецодягом і засо­бами гігієни. Усі виявлені порушення записуються в той же журнал. Третій ступінь контролю проводиться зав. аптекою раз у квартал у спеціально виділений день. Цей ступінь контролю передбачає перевірку в обсязі двох попередніх і містить у собі перевірку знань і обов’язків по виконанню норм і вимог ТБ завідувачами відділів. За результатами тре­тього ступеня контролю завідувач аптекою складає звіт в вищестоящу організацію і в обком профспілки.

68