Основна література

Джерела

Цивільний кодекс України, Книга 4.

Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм: Закон України вiд 23 березня 2000р. // Урядовий кур’єр.- 2000.- №77.

Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993р. в редакції закону від 11 липня 2001р. // Офіційний

Підручники:

Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького.- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.- 624 с.

Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність.-Харкiв: Фірма ”Консум”, 1997.- 192с.

Додаткова:

Денисова Р.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда как один из гражданско-правовых способов защиты авторских прав // Проблемы законности.- 1998.- Вып. 35.- С.75-80.

Мусияка В.Л. Важнейшие правовые формы защиты субъективного авторского права // Проблемы социал. законности: Республиканский межведомственный науч. сборник.- 1987.- Вып. 20.- С.72-78.

Підопригора О. Деякiізауваження до авторського права // Вiсник Академiї правових наук України.-1998.- № 3.- С. 37-49.

Савельєва I. Охорона фонограм // Iнтелектуальна власнiсть.-1999.- №6.- С.31-37.

Святоцький О. Захист прав на об’єкти iнтелектуальної власностi у судовому порядку // Iнтелектуальна власнiсть. - 1999.- №3-4.- С.13-18.

Шишка Р. Право iнтелектуальної власностi: погляд на проблему // Право України.- 1999.- №1.- С.57-59.

Яркина Н.Е. Особенности применения альтернативных мер гражданско-правовой ответственности за нарушение смежных прав // Проблеми законності.- Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 2002.- Вип. 53.-С. 169-175.

Семінарське заняття №2

Тема: Патентне право

Питання для обговорення

1.     Патентне право та об'єкти його охорони.

2.     Право  на винаходи і кориснi моделi.

3.     Право на  промисловi зразки.

4.     Оформлення прав на винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки.

5. Порушення та захист прав патентовласника.

Методичні вказівки для студентів

На відміну від об´єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і промислові зразки як рішення практичних завдань мо­жуть повторюватися, створюватися різними способами незалеж­но один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалі­зацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особ­ливого режиму використання.

Патентне право (право промислової власності) забезпечує другу частину об´єктів творчості (складову інтелектуальної власності) не менш важливу, ніж перша його частина (духовна творчість). Слід брати до уваги, що в умовах ринкової економі­ки, як перші об´єкти (духовної творчості), так і другі (науково-технічної творчості), виступають товаром.

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють май­нові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв´язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об´єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Об´єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не су­перечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність - це властивість нововведення бути виз­наним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Винахід - це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону у разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для використання. Об´єктом винаходу може бути продукт, (пристрій, речовина тощо) або про­цес у будь-якій сфері технології.

Корисна модель — це конструктивне виконання засобів ви­робництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Корисна модель вважається придатною для набуття права інте­лектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання.

Промисловим зразком є художньо-конструкторське рішен­ня виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Зміст промисло­вого зразка складає не технічне рішення, а художньо-конструк­торське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: ав­томобіля, літака, телевізора тощо.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислово придатним.

Не можуть одержати правову охорону в рамках патентного права: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позна­чення, розклади, правила; топографії інтегральних схем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Суб´єктами патентного права є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб´єктами можуть також бути патентовласники - фізичні та юридичні особи, які не є авторами, од­нак одержали окремі патентні права за законом або договором (ст. 463 ЦК України).

Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди батьків чи законних представників, здійснювати свої патентні права після досягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридичними особами України відповідно до міжнародних дого­ворів України.

До джерел патентного права належить Конституція України (ст.ст. 41, 54), ЦК України глава 39, Закон України «Про охо­рону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки». До джерел патентного права відносять та­кож міжнародні угоди, зокрема Паризьку конвенцію з охорони промислової власності (1883 p.), Євразійську патентну конвен­цію (1995 р).        

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням права власника патенту.

На вимогу власника патенту таке порушення має бути припи­нено, а порушник зобов´язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав влас­ника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Спори, пов´язані з порушенням прав та інтересів патентовласників, розв´язуються судом, господарським або третейським су­дом у порядку, встановленому чинним законодавством України. Так, суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про:

-    авторство на промисловий зразок;

-    встановлення власника патенту;

-    порушення майнових прав власника патенту;

-    укладання та виконання ліцензійних договорів;

-    право попереднього користування;

-    винагороду автора;

-    компенсації. Кодексом України про Адміністративні правопорушення (ст. 51-2) передбачена відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка та ін., привлас­нення авторства на такий об´єкт або інше умисне порушення прав на об´єкт права інтелектуальної власності, що охороняється за­коном. Таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Статтею 177 КК України передбачена відповідальність за по­рушення прав на об´єкти промислової власності. Незаконне ви­користання винаходу, корисної моделі, промислового зразка та ін., якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі (якщо її розмір у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), - карається штрафом від ста до чо­тирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією не­законно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, при­значених для її виготовлення.

Зазначеною нормою передбачено також відповідальність за ті ж самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (якщо розмір шкоди у тися­чу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Чинне в Україні законодавство виділяє декілька видів відомос­тей, які в певній мірі відносяться до таємних. Відтак, має міс­це таємниця державна, військова, медична, нотаріальна, ад­вокатська, банківська, а також особиста та сімейна таємниця, таємниця усиновлення, таємниця слідства, таємниця нарадчої кімнати і т. п. Правова охорона відомостей, які повинні збері­гатися в таємниці знайшла своє закріплення у різних норма­тивних актах. При цьому слід назвати Закон України «Про де­ржавну таємницю», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про банки і банківську діяльність», Сімейний кодекс України та ін. Основи цивільно-правового регулювання комер­ційної таємниці закріплено в Цивільному кодексі України (ст. ст. 505-508).

Сутність права інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю полягає в забезпеченні володільцю інформації можливості засекречувати цю інформацію від широкого загалу і вимагати, щоб треті особи утримувались від використання незаконних шляхів її отримання.

Відповідно до ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв´язку із цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обста­винам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Отже, виходячи з цього, комерційна таємниця - це інформація, яка по-перше, має дій­сну або потенціальну комерційну цінність в силу її невідомості третім особам; по-друге, до неї немає вільного доступу на закон­них підставах; по-третє, володілець по відношенню до такої ін­формації приймає заходи щодо її конфіденційності. Це можуть бути найрізноманітніші відомості, пов´язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця, за винятком тих, які відповідно до за­кону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Так, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

-  установчі документи;

-  документи, що надають право займатися підприємницькою діяльністю;

-  відомості за встановленими формами звітності про фінансо­во-господарську діяльність або інші відомості, необхідні для пе­ревірки правильності вирахування та сплати податків та інших обов´язкових платежів;

-  документи про сплату податків та інших обов´язкових пла­тежів;

-  відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробіт­ну плату та умови праці;

-  відомості про забруднення навколишнього природного сере­довища, порушення антимонопольного законодавства, недотри­мання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров´ю населення.

Суб´єктами права на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які займаються підприємни­цькою діяльністю. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначи­ла інформацію комерційною таємницею. Відповідно до ст. 506 ЦК України майновими правами на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне пра­во дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Володілець права на комерційну таємницю може використо­вувати її будь-яким способом не забороненим законом: дозволи­ти використання інформації третім особам на основі договору, розкрити відомості, які складають державну таємницю, продати або іншим способом розпорядитися інформацією, надати іншим особам дозвіл на використання конфіденційної інформації шля­хом видачі виключних чи невиключних ліцензій.    .

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання ін­ших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак ко­мерційної таємниці (секретність, комерційна цінність, забезпе­чення збереження).

Володілець комерційної інформації зобов´язаний приймати всі заходи щодо її охорони, а також розкрити її за вимогою ком­петентних державних органів чи посадових осіб (суду, слідчих органів, органів попереднього дізнання). На вимогу ст. 507 ЦК України, органи державної влади також зобов´язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує знач­них зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов´язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Дана інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення потрібне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерцій­ного використання.