Невідкладна допомога в разі отруєння невідомою речовиною.
ПРИМ1ТКА: 1. Взяття мaтepiaлy на хімічний аналіз
Визначити кількість та час прийому отрути
При отруенні відомою речовиною діяти згідно цього алгоритму з застосуванням специфічної (антидотної) терапії.
Особливість надання невідкладної медичної допомоги в разі гострих отруєнь полягає у проведенні комплексній терапії, що включає такі лікувальні заходи:
– запобігання усмоктуванню токсичних речовини;
– проведення специфічної (антидотної) терапії;
– проведення симптоматичної терапії;
– видалення токсичних речовин, що надійшли в кров (штучна детоксикація).
Запобігання усмоктуванню токсичних речовин в організм здійснюється таким чином:
а) при інгаляційних інтоксикаціях слід негайно винести потерпілого з загазованої атмосфери, або відкрити вікна та двері. Персонал, що надає допомогу, повинен мати засоби індивідуального захисту (ізолюючий протигаз);
б) при попаданні токсичних речовин на шкіру і слизові оболонки необхідно обмити шкірні покриви проточною водою з милом або 2 % розчином бікарбонату натрію;
в) при отруєнні токсичними речовинами через шлунково-кишковий тракт отруту, що не всмокталась можна видалити промиванням шлунку, викликанням блювоти, призначенням проносних засобів, очисних і сифонних клізм, застосуванням сорбуючих речовин, в’яжучих і обволікуючих засобів.
У першу чергу потерпілим обов’язково проводять термінове
промивання шлунку через зонд незалежно від стану хворого і терміну від початку інтоксикації. Слід пам’ятати, що в зв’язку з різким сповільненням резорбції в стані глибокої коми значна кількість токсичної речовини може затримуватись в шлунково-кишковому тракті і сприяти пролонгованому або рецидивуючому перебігу захворювання.
Процедура промивання шлунка в загальному проста, але при недотриманні правил промивання іноді приводить до важких ускладнень. Найбільша небезпека виникає при промиванні шлунка хворих, які знаходяться в коматозному стані через можливість аспірації промивними водами з послідуючим розвитком важкої аспіраційної пневмонії і навіть асфіксії в момент аспірації. Промивання у хворого, що знаходиться в непритомному стані, проводять після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою, що повністю попереджує можливість попадання блювотних мас в нижній відділ дихальних шляхів. Необхідно пам’ятати про можливе введення зонду в дихальні шляхи, в цьому випадку будуть прослуховуватись дихальні шуми із зовнішнього отвору зонда.
Для профілактики різних ускладнень промивання шлунку проводять при положенні хворого на боку. Зонд вводять через рот або нижній носовий хід. Промивання шлунка здійснюють за допомогою товстого шлункового зонду і лійки. Для промивання шлунку використовують 10-20 л води, що має температуру 18-20 ºС. Промивання проводиться до появи чистих промивних вод, зникнення запаху і кольору отруйної речовини. Першу порцію промивних вод обов’язково залишають для хімічного дослідження і встановлення можливої причини отруєння.
При інтоксикації опікаючими отрутами промивання шлунку через зонд в першу добу обов’язкове навіть при наявності крові в
промивних водах. Нейтралізація в шлунку кислоти розчином лугу неефективна, а застосування з цією метою гідрокарбонату натрію значно погіршує стан хворого внаслідок можливого гострого розширення
шлунку вуглекислим газом, що утворюється при нейтралізації.
Послаблюючі засоби для евакуації отрути з шлунку при інтоксикації опікаючими отрутами не вводять, щоб не викликати просування кислоти або лугу в нижче розміщені відділи шлунково-кишкового тракту. В сопорозному стані при будь-якій інтоксикації, а також у хворих у яких отруєння виникло під впливом отрут, які мають припікаючу дію, викликати блювоту протипоказано.
Видалення отрути з кишечника досягають призначенням проносних засобів. Зразу після промивання шлунка при отруєнні жиророзчинними отрутами вводять сірчано-кислу сіль натрію або магнію (25-30 г в 500-700 мл води), можна вводити 50-100 мл вазелінового масла, яке не всмоктується в кишечнику.
Проносні засоби протипоказані при пероральному отруєнні припікаючими рідинами. Слід мати на увазі, що при глибокій комі, викликаній снодійними і наркотичними речовинами виникає атонія кишечника в зв’язку з чим призначення послаблюючих може не дати бажаного результату. Якщо перистальтика кишечника збережена, на що вказують кишкові шуми, доцільне введення проносних. Для підсилення перистальтики кишечника і профілактики його атонії вводять підшкірно 1 мл 0,05 % розчину прозеріну перед застосуванням послаблюючих.
Після промивання шлунку часто призначають засоби, що сповільнюють процес всмоктування токсичних речовин: активоване вугілля (2-4 ст. ложки на 250-400 мл води), палену магнезію. В окремих випадках застосовують обволікаючі засоби: яєчний білок, білкову воду (1-3 яєчних білка на 0,5-1 л води), слизових відварів, рідкого кромхалу, киселі та ін. Хороший ефект дають високі сифонні клізми. Клізма може бути корисною в тому випадку, коли отрута при підсиленій перистальтиці досягає нижнього відділу травного тракту.
Підсилення функції дихання. Відомо, що значна кількість екзогенних отрут і їх метаболітів виводиться через органи дихання (етиловий і метиловий спирт, хлоровані вуглеводні, окис вуглецю та ін.).
Для підсилення природніх процесів детоксикації організму застосовують лікувальну гіпервентиляцію з допомогою інгаляції карбогену або підключення хворого до апарату штучної вентиляції легень, що сприяє підвищенню хвилинного об’єму дихання в 1,5-2 рази. Цей метод вважається особливо ефективним при гострих отруєннях токсичними речовинами, які в значній мірі видаляються з організму через легені. Лікувальна гіпервентиляція проводиться по 15-20 хвилин повторно через 1-2 год протягом всієї токсикогенної стадії отруєння.
При гострих екзогенних інтоксикаціях досить часто страждає функція дихання, яка супроводжується порушенням прохідності дихальних шляхів, пригніченням центру дихання та іншими причинами.
Прохідність дихальних шляхів порушується при інтоксикації різними отрутами. Якщо хворий знаходиться в прекоматозному або коматозному стані, цьому сприяє западіння язика, нижньої щелепи,
регургітація шлункового вмісту і його аспірація, аспірація слини і слизу з порожнини рота, носа, глотки. При інтоксикації фосфорорганічними сполуками в зв’язку з гіперсекрецією бронхіальних залоз і порушенням дренажної функції трахеобронхіального дерева порушення дихання будуть зв’язані з обтурацією дихальних шляхів.
При отруєнні кислотами і лугами порушення прохідності
дихальних шляхів може виникнути в зв’язку з різким набряком гортані і голосових зв’язок. Може виникати набряк легень і обтурація дихальних шляхів піною. Крім того отруєння супроводжується пригніченням дихального центру, паралічом дихальних м’язів. Проте загальних правил реанімації повинні дотримуватись при різних порушеннях дихання.
Першою необхідною умовою є відновлення і підтримання прохідності дихальних шляхів. Для вирішення цієї складної задачі існує широкий арсенал засобів - від різкого запрокидання голови потерпілого з висуванням нижньої щелепи, до накладання трахеостоми з аспірацією секрету.
При набряку легень порушення газообміну викликається пінистою рідиною, в таких випадках ефективна інгаляція протипінних речовин. Для цього кисень пропускають через зволожувач, наповнений етиловим спиртом.
Для осіб, які знаходяться в непритомному стані, застосовують інгаляції кисню, пропущеного через 20-30 % етиловий спирт, з допомогою маски. Якщо хворий в свідомості, використовують 96 % етиловий спирт в носові катетери. Через кожні 30-40 хвилин роблять 10-15 хвилинні перерви. Одночасно проводиться відсмоктування слизу з ротової порожнини, а також з бронхів секрету, крові та іншого вмісту катетером через інтубаційну трубку кожні 30-60 хвилин.
Стимуляція функції дихання досягається застосуванням фармакологічних препаратів (10 мл 0,5 % розчину бемегриду, 1 мл 10 % розчину коразолу, 0,5 мл 1 % розчину лобеліну, 1 мл цитітону) або проведенням штучного дихання за допомогою різних апаратів в поєднанні з призначенням кисню.
У випадках раптової зупинки дихання при відсутності необхідної апаратури і обладнання, штучна вентиляція легень може проводитись за методом ,,рот в рот" або ,,рот в ніс". Цими способами можна підтримувати життєдіяльність потерпілого тривалий час.
Для надання невідкладної допомоги при зупинці дихання використовують ручні і стаціонарні апарати штучного дихання.
Антидотна терапія.
Засоби антидотної терапії застосовуються лише в тих випадках, якщо достовірно відома речовина, що викликала інтоксикацію. Антидоти значно зменшують вплив токсичної речовини на організм людини й істотно скорочують кількість медичних призначень.
На превеликий жаль, специфічні антидоти існують тільки для невеликої кількості токсичних речовин. Вони різні за механізмом дії. Навіть якщо антидот доступний для застосування, ефективність його залежить від експозиції, концентрації і токсикодинаміки отрути, а також стану хворого.
Крім того, слід зазначити, що призначення антидоту не є небезпечним. Деякі антидоти мають серйозні побічні дії, тому ризик їх призначення повинен бути порівняний з вірогідною користю від застосування. Крім того, необхідно знати, що час дії антидоту завжди менший ніж час дії отрути!
Згідно з визначенням експертів Міжнародної Програми Хімічної Безпеки ВООЗ (1996г.) антидотом є препарат, здатний знищити або послабити специфічну
дію отрути за рахунок її іммобілізації, зменшення проникнення до ефекторних рецепторів шляхом зниження її концентрації або здатний бути протиотрутою на рівні рецептора.
Кількість специфічних антидотів відносно невелика. Реактиватори холінестерази оксими (алоксим, діетиксим, дипіроксим, ізонітрозин) та атропін застосовують у разі отруєнь фосфорорганічними сполуками, налоксон – опіатами, фізостигмін (аміностигмін, галантамін) – центральними М-холіноблокувальними отрутами, етиловий спирт – метанолом і етиленгликолем, вітамін В6 – ізоніазидом, флумазеніл (анексат) – бензодіазепінами.
Специфічні антидоти важких металів (унітіол, тетацин–кальцій, десфераль, купреніл), ураховуючи токсикокінетику цих отрут, уводять протягом декількох днів.
Ураховуючи особливості токсикогенної стадії різних токсичних речовин, призначення антидотів повинно ґрунтуватися на критерії найефективніших термінів їх застосування.