Отруєння грибами.

I. Отруйні гриби гастро-ентеротропного впливу - підпеньок неправдивий, шампіньйон отруйний.

Клінічна картина: перші симптоми отруєння з'являються через 2-4 год після вживання грибів, домінує симптоматика гострого гастроентериту (блювота, діарея).

Невідкладна допомога.

а) санування шлунково-кишкового тракту шляхом промивання шлунку, призначення послаблюючих та проносних середників (сульфат натрію 25-30 г або сорбітол 1-2 г/кг маси тіла всередину), пероральні адсорбенти

(активоване вугілля 40-50 г, ентеросорбенти, полісорб - 20-30 г);

б) парентеральна регідратація розчинами Рінгера, 5% глюкозою в дозі 10-15 мл/кг/год в перші 6 год від моменту госпіталізації. Наслідки отруєння: при правильному лікуванні - одужання на 2-3 добу. Смертельні

випадки дуже рідкі і виникають як результат не ліквідованих порушень водно-електролітного обміну.

II. Отруйні гриби нейро-вегетотропної дії (мухомор червоний, "пантерний мухомор", мухомор смердючий).

Клінічна картина залежить від наявності в цих грибах атропіноподібних алкалоїдів мускаридинів та мускарину. Перші симптоми отруєння виникають через 2-6 год після прийому їжі. Внаслідок "грибного атропіну" на фоні гострого гастроентериту розвиваються збудження, галюцинації, судоми, розширення зіниць, сухість шкіри і слизових, тахікардія, коматозний стан.

При перевазі мускарину виникає так званий "мускариновий синдром" - посилена салівація, потіння, пронос, звуження зіниць, спазм акомодації, брадикардія, у важких випадках - колапс, порушення дихання, набряк легень.

Невідкладна допомога.

1. Заходи як при отруєннях грибами гастро-ентеротропного впливу (див. вище).

2. Введення антидотів атропіну або мускарину в залежності від клінічних проявів. Антидотом атропіну є прозерин 0,05% розчин по 1,0 мл підшкірно 3-4 рази на добу, а антидотом мускарину є атропін 0,1% розчин по 1,0 мл внутрішньовенно або підшкірно до зникнення клінічних проявів.

3. Симптоматична терапія. Наслідки отруєння: одужання через 12-24 год, при неправильному лікуванні летальність до 2% як правило на протязі першої доби.

Невідкладна допомога в разі отруєння невідомим газом

При отруєнні відомим газом діяти згідно цього алгоритму з застосуванням специфічної (антидотної) терапії

Перша медична допомога при утопленні

Утопленням називається зупинка дихання і серцевої діяльності внаслідок попадання в дихальні шляхи рідини. Термінальний стан при цьому наступає швидко, через 2–3 хв., внаслідок

кисневого голодування головного мозку. Різке збіднення організму на кисень зумовлює рефлекторну зупинку серця, що і спричиняє смерть.

При утепленні може виникнути два види асфіксії - біла і синя. Синя асфіксія важче піддається реанімації. А при білій асфіксії, якщо негайно надати медичну допомогу, потерпілого можна оживити.

При білій асфіксії шкіра та слизові оболонки бліді, м'язи обличчя напружені. Цей вид асфіксії розвивається наступним чином: краплини води, що попали в дихальні шляхи, викликають спазм голосової щілини і вода не проникає в легені, а подразнення нервових закінчень гортані призводить до паралічу серцевої діяльності та дихання.

Синя асфіксія виникає при попаданні води в дихальні шляхи і шлунок, звідки вода швидко попадає у кров. Шкіра у таких утоплеників синя, поверхневі вени набрякають. З рота і носа виділяється піниста рідина.

ПМД надають на місці нещасного випадку. Якщо потерпілий притомний, його треба заспокоїти, дати гарячий чай, каву і кордіамін у краплях. Якщо ж потерпілий непритомний і у нього розвинулась біла асфіксія, то необхідно якнайшвидше приступити до штучної вентиляції легень і закритого масажу серця. При синій асфіксії перш за все

необхідно видалити воду із верхніх дихальних шляхів і шлунка, для цього потерпілого кладуть животом на зігнуте коліно того, хто надає допомогу. Після натискування на спину вода із дихальних шляхів і шлунка виливається назовні. Після цього потерпілого негайно кладуть на спину, а голову відкидають назад.

В такому положенні проводять штучне дихання і закритий масаж серця. Наявність пульсу і вузькі зіниці свідчать про те, що серцева діяльність збережена. Відновивши дихання і серцеву діяльність, потерпілого обережно транспортують до лікувального закладу.