Урядування Маргарет Тетчер(1979 – 1990).

Ма́ргарет Те́тчер (англ. Margaret Hilda Thatcher, *13 жовтня 1925) — прем'єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великої Британії) у 1979—1990 роках.

Маргарет Тетчер (у дівоцтві Робертс) закінчила Оксфордський університет у 1950 році. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. У 1951 році вийшла заміж за підприємця Дениса Тетчера. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У1959 році її обрано депутатом Палати громад. У 1961—1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970—1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Гіта. З лютого 1975 року — лідер Консервативної партії.

У 1979 році стала прем'єр-міністром. 

Марґарет Тетчер на посту прем'єр-міністра відзначалася твердістю у прийнятті рішень, непоступливістю у соціальних і політичних конфліктах, за що її почали називати "Залізна леді".

Її політична програма соціально-економічних перетворень отримала назву "'тетчеризму" або "нового торизму".

Для приборкання інфляції, ліквідації дефіциту державного бюджету і зменшення безробіття Тетчер проводила жорстку внутрішню політику. Уряд Тетчер домагався скорочення державних витрат, зниження податків на великі прибутки, реприватизації націоналізованих галузей промисловості, припинення підтримки нерентабельних підприємств та державного регулювання цін.

Уряд Тетчер для економії коштів закрив десятки нерентабельних шахт і відмовився йти на компроміси зі страйкуючими шахтарями (страйк тривав у 1984-85 рр.). У 1980-х рр. уряд Тетчер приватизував найбільші державні корпорації "Брітіш телеком", "Брітіш ґес", "Брітіш петроліум" та ін. У зовнішній політиці Тетчер орієнтувалася на тісну співпрацю зі США, збереження власного ядерного потенціалу, проведення активного курсу у Європейському Економічному співтоваристві при збереженні максимальної незалежності від об'єднаних керівних органів "Спільного ринку".

Уряд Тетчер рішуче відстоював інтереси Великої Британії на міжнародній арені, зокрема, не вагаючись застосував військову силу у конфлікті з Аргентиною через Фолклендські острови. На зламі 1980-90-х рр. економічна політика М.Тетчер зіткнулася із критикою як у партійному середовищі, так і в британському суспільстві загалом. Не отримавши підтримки на черговій конференції консерваторів у листопаді 1990 р., М.Тетчер подала у відставку і лідером партії стик Джон Мейджор. У 1992 р. королева Єлизавета II надала М.Тетчер титул баронеси.

Органи управління Великобританії

Законодавча влада

Парламент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії (англ. Parliament of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) - вищим законодавчим органом у Сполученому Королівстві.  Очолює парламент Британський монарх. Парламент складається з двох палат, включає в себе верхню палату, що називається Палата лордів, і нижню палату, що називається Палата громад. Палата лордів не обирається, вона включає до свого складу лордів духовних (вище духовенство англіканської церкви) й лордів світських (членів перства). Палата громад, навпаки, - палата, що обирається демократично. Палата лордів і Палата громад засідають в різних приміщеннях Вестмінстерського палацу в Лондоні.

Палата лордів

Палата лордів складається з 1195 членів (спадкові, пожиттєві, архієпископи та єпископи). Очолює палату лорд-канцлер, який призначається прем'єром; він також є членом кабінету і главою судової системи країни. Палата лордів розглядає прийняті палатою громад закони, крім фінансових. Вона володіє правом відкладального вето на рік і може в такий спосіб впливати на законодавчий процес.

Палата громад

Палата громад у складі 659 депутатів обирається на п'ять років. У цій палаті зосереджена уся законодавча діяльність. Право законодавчої ініціативи належить тільки членам палати. Міністри вносять законопроекти як члени парламенту. Палата громад має право обирати свого власного спікера. Спікера може заміщати один з трьох заступників, що відомі як Голова, Перший заступник Голови та Другий заступник Голови.

Виконавча влада

 Кабінет міністрів складається з офіційних урядових осіб, обраних Прем'єр-міністром, з них більшість — міністри уряду, в основному глави департаментів на посадах «державних секретарів». Формально члени Кабінету обираються виключно з однієї з палат Парламенту(палати громад).

Прем'єр не зобов'язаний представляти в парламент на схвалення склад свого кабінету, одержувати підтримку на проведення кадрових перестановок. Тобто, у формуванні уряду парламент участі не бере. Більш того, через підпорядковану йому парламентську більшість прем'єр-міністр фактично керує палатою громад. Разом із тим, уряд має подати у відставку в разі оголошення йому вотуму недовіри в палаті громад.