4. Оцінка ефективності управління запасами матеріально-технічних ресурсів
При реалізації міжнародних проектів особлива увага приділяється системі контролю, що включає періодичний моніторинг поточної діяльності, порівняння обсягів та витрат з плановими стандартами проекту, виявлення відхилень з метою усунення додаткових витрат. Формальні та неформальні процедури попереднього, поточного та заключного контролю при виконанні робіт проекту спрямовані на оцінку ефективності управління ресурсами, витратами, зобов’язаннями та є засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління міжнародними проектами.
В реальній практиці завжди існує елемент випадковості і невизначеності, строки і обсяги поставок можуть коливатися. Для забезпечення запланованого ходу виконання робіт за проектом і здійснюють управління запасами. Тобто, ефективність управління запасами та ефективність планування закупок і поставок знаходяться в тісному взаємозв’язку.
Ефективність управління запасами визначається оцінкою зміни швидкості обороту запасів та тривалості їх одного обороту:
,
(10)
де
-
коефіцієнт оборотності запасів;
-
виручка від реалізації;
-
середні виробничі запаси товарно-матеріальних
цінностей.
,
(11)
де
-
тривалість одного обороту запасів в
днях;
- тривалість періоду, що аналізується.
Основним завданням побудови ефективних систем контролю за рухом запасів, які являються складовою частиною фінансового контроллінгу, є своєчасне розміщення замовлень на поповнення запасів та залучення в господарських оборот їх видів, які сформовані в надлишковому обсязі.
Підприємство має можливість регулювати величину коефіцієнту оборотності своїх активів завдяки вибору методів відбивання у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції. Від того, які методи обліку запасів (або собівартості продукції) визначені обліковою політикою підприємства, залежить різна оцінка коштів, які вкладені в запаси.
Існує три способи оцінки товарно-матеріальних цінностей:
метод ЛІФО;
метод ФІФО;
метод оцінки за фактичною собівартістю.
Метод ЛІФО передбачає першочергове списання на виробництво тих матеріалів, які були придбані останніми. Тоді величина запасів визначається собівартістю тих матеріалів, що придбані першими. Метод оцінки матеріалів за вартістю закупок привабливий з позиції оподаткування (знижує валовий прибуток), тому що він максимізує собівартість реалізованої продукції. Але величина матеріальних запасів спотворено зменшені, що знижує достовірність високого показника оборотності активів.
Метод ФІФО, навпаки, передбачає першочергове списання на виробництво тих матеріалів, що були придбані першими. Тоді величина запасів визначається собівартістю тих матеріалів, що придбані останніми. Метод оцінки матеріалів за вартістю перших закупок призводить до того, що вартість реалізованої продукції формується з найбільш стійких в умовах інфляції цін на матеріали. Матеріальні запаси збільшені (оцінюються за максимальною ринковою вартістю), тому нижчою буде оборотність активів, що може негативно сказатися при поданні менеджером проекту своїм кредиторам інформації про оборотність коштів підприємства.
Найбільш розповсюдженим є метод оцінки за фактичною собівартістю придбання. До числа негативних наслідків його використання для підприємства слід віднести те, що він, з одного боку, знижує собівартість реалізованої продукції, з іншого, тягне за собою суттєве зниження вартості матеріалів, а отже штучно завищує їх оборотність.
Таким чином, за методом оцінки запасів ЛІФО зменшується податок на прибуток, але оборотність запасів нереально завищена. За методом ФІФО можливо знижувати ціну на продукцію при незмінюваному прибутку за рахунок заниження собівартості, але оборотність, розрахована за ринковими цінами, низька і неприваблива для кредиторів. При використанні методу оцінки запасів за фактичною собівартістю зовсім не враховується фактор інфляції, тому підвищується оборотність (за рахунок заниження величини запасів), але підвищується величина оподаткування (за рахунок заниження собівартості).