3. Підведення підсумків виконання міжнародних проектів

З метою накопичення досвіду після закриття контракту готується підсумковий звіт, в якому описуються позитивні і негативні результати реалізації міжнародного проекту, виявляються їх причини, робляться відповідні висновки.

Позитивними результатами діяльності по здійсненню проекту вважається досягнення поставлених цілей з найменшими витратами ресурсів і часу. Оцінка підсумків діяльності по проекту дозволяє розширити базу даних організації, виявити всі помилки і недоліки, які слід враховувати в майбутньому при реалізації аналогічних проектів.

Підведення підсумків і аналіз результатів часто здійснюється консалтинговою фірмою, що є професійним консультантом, а іноді й ініціатором міжнародного проекту.

Консалтингова фірма – компанія, що виконує послуги по дослідженню й прогнозуванню ринків товару проекту та проводить оцінку ефективності впровадження проекту.

При підведенні підсумків оцінюються стратегії по досягненню цілей проекту, співвідношення прийнятих рішень і передпроектного обґрунтування інвестицій, витрати бюджету проекту, ефективність використання джерел і прийнятих схем фінансування, обсяги робіт і графіки їх виконання, обґрунтованість і надійність прийнятих управлінських рішень, договірна робота, ефективність матеріально-технічного забезпечення проекту, комерційні аспекти проекту, економічний аналіз проекту, управління ризиками, інституційний аналіз, механізми контролю і звітності по проекту за часом, витратами, показниками і ресурсами.

А наліз результатів реалізації проекту є складовою системи управління проектом (рис.15).

Рис.15. Оцінка результатів в системі управління проектом

Після підведення підсумків визначаються основні результати виконання проекту:

1. факт завершення проекту (досягнення поставлених цілей з виконанням вимог якісного характеру);

2. вартість виконаних робіт (вартість витрачених ресурсів);

3. тривалість реалізації проекту;

4. економічні вигоди, що отримані в результаті реалізації проекту (доход, прибуток, закріплення ринкових позицій);

5. соціально-економічні досягнення (підвищення зайнятості, ріст рівня життя населення).

Таким чином, креслення, картки, фотознімки, дані випробувань і введення в експлуатацію, а також інша інформація, що накопичена на протязі роботи над проектом, повинні бути проаналізовані з точки зору їх необхідності в майбутньому.

4. Причини та шляхи виходу з незавершеного проекту

Завершення проекту може відбутися і в результаті прийняття рішення про припинення роботи з незавершеного проекту. Вихід з проекту є вимушеним, але необхідним рішенням при зниженні ефективності його реалізації. Припинення робіт з незавершеного проекту може бути наслідком зміни планів замовника, нестачі коштів на оплату проекту, негативної переоцінки проекту замовником, помилки в розрахунку вартості проекту, появи інших можливостей для виконання задач замовника, порушення робочих взаємин між замовником і виконавцями та інших причин.

Передчасне закриття проекту ускладнюється у випадку раптовості повідомлення про припинення робіт.

Основним критерієм для прийняття рішення про вихід з проекту є очікуваний рівень прибутковості в змінюваних умовах його реалізації. Якщо виконується наступна умова, то слід продовжувати реалізацію проекту:

, (12)

де - індекс прибутковості; - середня ставка депозитного відсотку на грошовому ринку; - рівень премії (додаткової прибутковості) за ризик, пов’язаний зі здійсненням реального інвестування; - рівень премії (додаткової прибутковості) за ліквідність з урахуванням прогнозного збільшення тривалості реалізації проекту.

Ефективними формами виходу з проекту є:

1. Відмова від реалізації проекту до початку інвестиційної фази.

2. Продаж частково реалізованого проекту у формі незавершеного об’єкту.

3. Продаж об’єкту після введення його в експлуатацію.

4. Залучення на будь-якій стадії реалізації проекту додаткового пайового стороннього капіталу з мінімізацією своєї пайової участі.

5. Окремий продаж основних видів активів проекту.

Якщо мається потенційна імовірність поновлення проекту, процес закриття контракту повинен передбачати підготовку до майбутнього відновлення організаційної структури проекту і можливість поновлення роботи. Управління інвестиційним портфелем підприємства передбачає одночасно з прийняттям рішення про вихід з реального проекту (або продажу частини фінансових інструментів з портфеля – залучення стороннього капіталу для проекту) прийняти рішення про можливі форми реінвестування капіталу – вкладення його в інші проекти або в короткострокові ощадні сертифікати з умовою, щоб він був завжди готовий для фінансування нових міжнародних проектів.