2. Структура онтології права: поняття, схема, основні елементи з дуалістичної природи права випливає і специфіка структури правової онтології
суб`єктивний синтез об`єктивний
аспект аспект
людина право суспільство
Специфіка людської свідомості визначає характер права. Разом з тим, і специфіка суспільних відносин також визначає характер права. Право якраз і визначається специфікою суб`єктивного і об`єктивного аспекту.
Десятки наук вивчають особливості психології людини. Нас вона цікавить тільки в аспекті права, тобто аспект правосвідомості.
Свідомість людини в праві проявляється через її волю, оскільки воля є безпосереднім предметом правового регулювання, кінцевою метою впливу закону на свідомість людини.
Держава зацікавлена щоб людина вела себе відповідно до норми закону. Якщо ми себе не ведемо у відповідності з правом, це означає, що закон не торкнувся волі людини. Свідомість людини в праві виступає саме як воля.
А в чому особливість людської волі? Який її механізм?
Мета права – вплив на волю людини. Але як право може реалізуватись в суспільстві, де не зрозумілий механізм волі людини? Саме це породжує правовий нігілізм і право залишається пусте.
3. Воля як субстанція правовідносин
Воля – феномен саморегуляції суб’єктом своєї поведінки і діяльності, який забезпечує векторну орієнтацію іманентних станів свідомості на об’єктивовану екстеріорну мету та концентрацію зусиль на досягнення останньої.
сполучна ланка діяльнісного акту, який забезпечує єдність суб’єктивної і об’єктивно-предметної складової, транслюючи імпульс потреби в імпульс до дії
в акті волі суб’єкт об’єктивує (за допомогою усвідомлення потреби), легітимує (на підставі здійснення вибору) і санкціонує як мету суб’єктивне бажання
Усвідомлюючи надзвичайне значення волі в житті людини і в соціально-історичному процесі, Шопенгауер ставив волю в основу буття. Світ як розвиток світової волі. Дія і прояв волі – прогрес. “Де немає волі, немає і буття”. А. Шопенгауер перетворив суб`єктивну волю на світову волю.
Світова воля Шопенгауера в концепції Ф.Ніцше трансформується у волю до влади. Ніцше розкрив такі аспекти природи волі, які значною мірою зумовлюють правову поведінку людини.
Специфіка: у Ніцше людина – це воля до влади, де її немає, немає і людини. Воля до влади – це природний генетичний інстинкт людини. Це боротьба за виживання і спосіб самореалізації.
Самореалізація і проявляється у владі. Влада розуміється не тільки в політичному значенні, а й в будь-яких інших: інтелектуальна, творча, естетична, фізична. Влада як зверхність над іншими. Тому кожний щоб самореалізуватися повинен збільшувати свою силу, боротись за владу.
Вищий прояв влади – це народження надлюдини як вищої форми творчої самореалізації. Людина є лише початковий пункт переходу до надлюдини. Ми повинні подолати в собі людину і стати надлюдиною.
Наша мораль з її принципом справедливості, добра, рівності – мораль для слабких. Рівність - це форма захисту слабких. Іде тотальна війна слабких проти сильних за допомогою реалізації через право згаданих принципів. Про яке право можна говорити, коли в його основі ті ж принципи?
Мета права – дати можливість кожному реалізуватися. Але ж воно заганяє всіх в середню норму права. В нас самих вже закладено потяг до порушення закону – через потяг до задоволення власної гідності як зверхності над іншими в самих різних формах.
Сама реалізація - це виділення із середнього рівня. Закон же заганяє всіх в середній рівень. “Сірі” вигадали закон щоб вижити. Геній - це нормальна людина, яка реалізувалася, всі інші – недолюди.
В структурі волі людини закладено потяг до подолання середнього рівня. З одного боку – мета в праві вплинути на волю суб`єкта правовідносин, з іншого – в самій структурі волі закладено механізм подолання правової норми.
Як наслідок виникає надзвичайної значимості проблема права. Яким чином законодавство повинно вплинути на волю людини, щоб правова поведінка суб`єкта була не вимушеною, а як наслідок власного усвідомлення цінності права, як умови самореалізації людини? Чому людина без права не може бути повноцінною людиною?