5.Система права. Галузі та інститути права.

Система права — це єдність усіх чинних юридич­них норм певної держави, їх розподіл за галузями та інститутами права.

Галузь права — це сукупність правових норм та інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Конституційне (державне) право — це система правових норм, насамперед принципів і норм Конституції, які закріплюють осно­ви суспільного і державного ладу, засади політики і здійснення державної влади, взаємодії держави і громадян, основні права, свободи й обов'язки громадян.

Адміністративне право — це система правових норм, які ре­гулюють управлінські відносини в сфері здійснення виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату, його взаємо­відносини з іншими державними, а також громадськими орга­нізаціями і громадянами. Неодмінною ознакою відносин, які регулюються адміністративним правом, є наявність у їх складі суб'єкта, наділеного державно-владними повноваженнями.

Фінансове право — це система правових норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі здійснення фінансової діяль­ності, накопичення і використання фінансових ресурсів. Суб'єк­тами фінансових відносин можуть бути держава, її органи й організації, громадські структури, окремі громадяни.

Цивільне право — це система правових норм, які регулюють майнові (немайнові) особисті відносини, що складаються між фізичними та юридичними особами як рівноправними суб'єкта­ми. Підгалузями цивільного права є авторське, спадкове право.

Сімейне право — це система правових норм, які регулюють особисті (немайнові) і майнові відносини подружжя, батьків, усиновлювачів і усиновлених, інших членів сім'ї і родичів.

Трудове право — це система норм права, які регулюють від­носини у сфері здійснення трудової діяльності (порядок прийому і звільнення з роботи, умови праці та її охорони, час праці та відпочинку і т. ін.). Суб'єкти цих відносин можуть бути як рівно­правними, так і знаходитися (один з них) у стані підлеглості.

Земельне право — система правових норм, які регулюють відно­сини, пов'язані з використанням та охороною земельних ресурсів.

Цивільно-процесуальне право — це система правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із судовим розглядом цивіль­них, трудових, сімейних та інших справ, виконанням судових рішень, а також здійсненням органами юстиції дій юридичного значення.

Кримінальне право — це система правових норм, спрямованих на боротьбу зі злочинами і встановленням міри кримінальної відповідальності за їх учинення.

Кримінально-процесуальне право — це система правових норм, які регулюють відносини, що виникають у діяльності правоохоронних органів та судів у зв'язку з викриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, судовим розглядом та виконанням вироку.

Міжнародне право — це система правових норм, що регулю­ють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне пра­во) чи між громадянами різних країн та їх об'єднаннями (міжна­родне приватне право). Міжнародне право не належить до галу­зей внутрішнього права держав, воно складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права домінують у випадку протиріч з нормами внутрішнього права.

Підгалузь права — це складова частина галузі права, яка об'єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду. Як приклад підгалузі цивільного права є ав­торське і спадкове право, фінансового права — банківське право.

Інститут права — це таке угруповання норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин. Наприклад, у цивільному праві є інститут права власності, норми якого регулюють відносини власності.

Система законодавства — це внутрішньо узгод­жена сукупність нормативно-правових актів, що є зовнішньою формою і засобом існування правових норм. Система права і система законодавства спів­відносяться як зміст і форма.