2. Політична система суспільства.

Поняття політичної системи в юридичній літературі ви­значається по-різному, але всі точки зору з цього приводу можна звести до двох основних напрямів: широке і вузьке розуміння політичної системи як суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визна­чення політичної системи виключно як сукупності суб'єк­тів, що беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами суспільства.

Широке розуміння цього явища охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних з відносинами, що виникають з приводу здійснення політич­ної влади. Такий підхід до розуміння політичної системи охоплює всю систему функціонуючих в суспільстві інсти­тутів, організацій, установ, громадян (особистостей), а та­кож механізми керівництва і управління, з допомогою яких здійснюється політична влада. Саме широке, розумін­ня політичної системи суспільства є більш змістовним.

При широкому розумінні політичної системи суспільства її елементи поділяють на матеріальні й нематеріальні.

Систему матеріальних елементів політичної системи утворюють суб'єкти (носії) політики, тобто суб'єкти, які без­посередньо беруть участь у здійсненні політики, або, інакше кажучи, в управлінні справами суспільства.

Суб'єктами політики виступають: народ, населення пев­ної частини території держави, класи, нації, соціальні про­шарки; держава; певні об'єднання громадян (політичні партії і рухи, деякі громадські організації,); громадяни ( політична особа).

Народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціальні прошарки вважаються суб'єктами по­літичної системи тоді, коли вони беруть участь у вирішенні питань, що мають суспільне значення (участь у загальнодер­жавних і місцевих референдумах), утворюють громадські об'єднання, що мають політичну спрямованість, тощо.

Держава функціонує як елемент політичної системи су­спільства в особі своїх законодавчих, виконавчих і судових органів та їхніх посадових осіб.

Об'єднання громадян - це добровільні громадські форму­вання, створені на основі єдності інтересів їхніх членів для спільної реалізації своїх прав і свобод. У сучасних демокра­тичних державах, до яких належить і Україна, створюється і функціонує значна кількість об'єднань громадян. Але слід мати на увазі, що до політичної системи суспільства входять лише ті з них, які:

а) мають на меті забезпечення своїм членам участь в управлінні суспільними справами, тобто головною метою їх створення є участь у політичній діяльності. Сюди, насамперед, можна віднести політичні партії.

б) створюються не для участі в політичній діяльності, а для забезпечення інших соціальних (інтелектуальних, еко­номічних, побутових тощо) потреб та інтересів громадян, але, відповідно до законодавства, можуть брати участь у політичній діяльності для досягнення своїх неполітичних цілей. Таким чином, для цієї категорії громадських об'єд­нань політична (управлінська в масштабах суспільства) діяльність не є основною метою їх утворення і функціону­вання, а виступає лише одним із засобів забезпечення задо­волення інтересів і потреб їхніх членів. Прикладом такого роду об'єднань можуть слугувати про­фесійні спілки.

Політична особа – людина (індивід), що є громадяни­ном даної держави і бере участь у політичному житті су­спільства. Для оцінки громадянина як «політичної люди­ни» зовсім не обвязково, щоб він займався політичною діяльністю активно, професійно, тобто був депутатом, поса­довою особою, партійним лідером тощо.

Нематеріальні елементи політичної системи суспіль­ства:

1. політичні принципи та норми, під якими розуміють основоположні ідеї та конкретні правила, що регулюють політичні відносини між народами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відно­син. Складовими політичних норм є відповідні норми права, норми політичних партій і громадських організацій (корпо­ративні норми), політичні звичаї і традиції, політичні прин­ципи, моральні норми політичного життя.

2. політичні відносини, тобто врегульовані політичними нормами стосунки між суб'єктами політики, у процесі яких ці суб'єкти набувають і реалізують права і обов'язки. По­літичні відносини включають, насамперед, реалізацію по­літичних функцій, що є основним напрямом діяльності суб'єктів політики. До таких функцій належать: а) політичне цілевизначення; б) владнополітична інтеграція суспільства; в) регулювання соціально-політичної діяльності; г) забезпе­чення цілісного впливу управління на суспільні процеси.

Результатом здійснення вказаних функцій є політичний процес і політичний режим.

Політичний процес - це сукупна діяльність усіх суб'єктів політичних відносин, що спрямована на формування, функ­ціонування або зміну політичної системи суспільства.

Основними формами прояву політичного процесу є при­йняття і виконання політичних рішень, організація і здійс­нення контролю за діяльністю та розвитком політичної си­стеми в цілому та її елементів.

Під політичним режимом розуміють політичну обста­новку в суспільстві, що реально складається і характери­зується якісною та кількісною мірою участі народу, націй, соціальних прошарків і груп, а також громадян, методами здійснення політичної влади. Від політичного режиму слід відрізняти державно-правовий режим, що є складовою час­тиною форми держави;

3. політична свідомість, політична психологія, політич­на ідеологія та політична культура.

Політична свідомість — це рівень знання та оцінка осо­бою існуючого політичного буття, які реально впливають на вибір нею варіанта поведінки відповідно до індивідуальних і суспільних політичних інтересів.

Політична психологія - це узагальнена система почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей відносно стану та перспектив розвитку політичного життя суспіль­ства.

Політична ідеологія - це систематизований вираз по­глядів держави, соціальних прошарків і груп, усього насе­лення країни на політичну організацію суспільства, форму держави, відносини між різними політичними суб'єктами, їх роль у житті суспільства, відносини з іншими державами і націями. Складовими політичної ідеології є відповідні ідеї, теорії, концепції, доктрини тощо.

Політична культура - це рівень втілення в реальну пове­дінку суб'єктів політики принципів і норм, що регламенту­ють політичні відносини в суспільстві.

Важливим системоутворюючим чинником у політичній системі є політична діяльність, тобто повсякденна поведін­ка суб'єктів політики у сфері політики, яка пов'язує і забез­печує взаємодію всіх складових елементів політичної си­стеми.

На основі викладеного можна дійти висновку про те, що у найзагальншюму вигляді політична система суспільства - це система матеріальних і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.

Політична система України характеризується такими ос­новними ознаками й особливостями:

а) Україна проголошується демократичною правовою соціальною державою;

б) вся повнота влади належить народові;

в)державна влада здійснюється за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову;

г)в Україні проголошено принцип верховенства права;

ґ)суспільне життя базується на засадах політичного, економічного й ідеологічного плюралізму;

д)визнаються пріоритетними загальнолюдські цінності, права і свободи людини та громадянина;

е) держава відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність.