Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.6. Політична влада і держава..doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
46 Кб
Скачать
☆
  1. Поняття та ознаки громадянського суспільства.

Слід розрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспіль­ство», «держава» і «суспільство». Держава виділилася із суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспіль­ства. Яке суспільство, така й держава. У міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня політичної зрілості до вищого змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній забезпечуються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспіль­ства утверджується політична система суспільства, зміцнюється державна влада.

Суспільством можна назвати спільно­ту людей, яка створюється на засадах взаємних інтересів і співпра­ці. Щоправда, не будь-яка сукупність людей, об'єднаних загальними інтересами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у театрі також поєднує спільний інтерес, але це не суспільство, бо воно не є простою сукупністю індивідів.

Суспільство - це соціальна система, система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, спожи­вання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтер­есах за допомогою соціальних норм (у тому числі - юридичних).

У кожному суспільстві існує своя система відносин: економіч­них - форми власності, виробництво, розподіл, обмін та ін.; соці­альних - відносини між різними групами населення; політичних - ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян і їх об'єднань у політиці; ідеологічних (духовно-культурних) - культура, характер світогляду - демократичний, недемократичний (тоталітар­ний, авторитарний); інформаційних - засобів масової інформації). У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілкування: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін. Суспільство - склад­на динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами; груповими, становими, класовими, національними відносина­ми. Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім я.

Громадянське суспільство - система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян, їх об'єднань, що добровільно сфор­мувалися і перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, призначеної створювати умови для реалізації належних їм прав і свобод.

Генезис громадянського суспільства припадає на період усунен­ня юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом, початок розквіту вільного підприємництва і приватної ініціативи (XVI-XVII ст.). Поступово воно розвивалося (його вдосконален­ню сприяли своїми ціннісними ідеями видатні мислителі різних часів і народів - Дж. Локк, Т. Пейн, А. Токвіль, Г. Гегель, К. Маркс та ін. - і й XX ст. з розвитком демократії набуло ознак відносно незалежно­го і автономного соціального утворення, відокремленого від держа­ви і здатного реалізовувати виявлені потреби й інтереси громадян на основі самоорганізації. Нині громадянське суспільство співвідно­ситься з поняттям правової держави як умова її побудови.

Ознаки громадянського суспільства:

  • визнання автономної особи своїм головним суб'єктом, а її прав і свобод, честі й гідності - вищими соціальними цінностями;

  • самореалізація права вільних і рівноправних громадян через такі інститути, як сім'я, церква, різні об'єднання, засоби масо­вої інформації тощо;

  • добровільне формування інститутів - громадських об'єднань (прибуткових і неприбуткових) на засадах самоорганізації і самоврядування (знизу, а не конструюванням зверху за нака­зом держави) та регулювання внутрішніх відносин відповідно до корпоративних норм, які створює кожний з них;

  • взаємодія громадських об'єднань як вільних і рівноправних партнерів, що перебувають у відносинах конкуренції і солідар­ності;

  • задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини та її добровільних об'єднань завдяки громадській співп­раці, що відбувається поза безпосереднім втручанням держави;

  • діяльність автономних осіб і їх об'єднань у межах різних соці­альних норм та принципів - моральних, релігійних, звичаєвих, передусім правових;

  • виступає носієм принципу верховенства права і безпосереднім середовищем формування норм права в результаті багаторазово­го повторення одних і тих самих суспільних відносин, що вима­гають формального упорядкування, тобто виробляє стандарт поведінки у межах фактичних відносин, а завдяки визнанню його державою цей соціальний стандарт доводиться до статусу юридичного, стає нормою права;

  • забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ - цілісний і повновладний суб'єкт права завдяки комп­лексу комунікативних правових інститутів;

  • слугує соціальним джерелом формування правової держави.

Структура громадянського суспільства є складною. Вона охоплює економічні сфери та інститути (приватна власність, вільна праця, підприємництво); організацію і діяльність об'єднань громадян (громад­ських союзів, політичних партій, профспілок, творчих асоціацій, релі­гійних громад, соціальних рухів тощо), що добровільно сформувалися; сферу освіти, виховання, науки, культури, сім'ї, систему засобів масо­вої інформації тощо.

Головним суб'єктом громадянського суспільства є автономна особа:

  • суб'єкт, що усвідомлює себе вільним членом суспільства згідно з розумінням свободи, прийнятими в цьому суспільстві;

  • суб'єкт, вільний економічно, наділений економічними правами і свободами, у тому числі правом приватної власності («суб'єкт- власник»), і має право вибору форм і видів трудової діяльності, зокрема підприємницької;

  • суб'єкт, вільний ідеологічно і політично, тобто має можливість бути членом політичної партії чи об'єднання, опозиційного щодо існуючої державної влади; має право брати чи не брати участь у виборі органів державної влади і місцевого самовря­дування;

  • суб'єкт, що усвідомлює свою відповідальність перед суспіль­ством;

  • суб'єкт, захищений законом від прямого втручання і свавільних обмежень з боку держави.

Головною передумовою свободи людини і всього суспільства є власність в усьому розмаїтті форм і видів, насамперед приватна влас­ність, що виконує соціальну функцію. Власність покликана: 1) забез­печити добробут усіх; 2) відкрити економічний простір для власного збагачення на основі зростання інтенсивності праці, здібностей, твор­чої ініціативи і підприємливості.

Ринок у громадянському суспільстві є сферою товарного обміну між покупцями і продавцями - діє як саморегулююча система. Участь держави в цьому процесі виражається в тому, що вона допомагає налагоджувати й удосконалювати цю систему, створювати баланс між конкуруючими суб'єктами. Ринок відіграє вирішальну роль у розпо­ділі ресурсів. На відміну від планової економіки, де прямі постачан­ня за розпорядженням уряду стають нормою, у ринковій економіці рішення децентралізовані і регулюються ринком.

Вільна праця та її належні умови - неодмінний елемент грома­дянського суспільства. З розвитком ринку громадянське суспільство стає роботодавцем нарівні з державою. Переставши бути єдиним власником засобів виробництва, держава позбавляється переваги бути єдиним гарантом одержання кожним громадянином роботи. Проте держава зберігає відповідальність за взаємини учасників ринку; вона не повинна допускати хаосу і права сильного. Співвідношення праці і різних форм власності в громадянському суспільстві має бути таким, щоб праця давала змогу створити для кожного гідний суспільному прогресу стандарт життя.

Громадянське суспільство виправдовує свою назву не тим, що складається з громадян, а тим, що створює належні умови для реалі­зації їх можливостей працювати, для розвитку економічних відно­син. Переваження в державі так званого «середнього класу» - один з показників сформованого в ньому громадянського суспільства.

Громадянське суспільство передбачає наявність численних неза­лежних (прибуткових і неприбуткових) інститутів, що діють у межах права і служать бар'єром для встановлення монопольної влади держави.

Церква (релігійні організації: релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства тощо) відокремлена від держа­ви, є своєрідним елементом громадянського суспільства. Вона не втру­чається у справи держави, а займається лише питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб громадян; служить їм духовною і

моральною опорою; перебуває в партнерських відносинах з держа­вою. Можна сказати, що існує триланкове співвідношення: релігійні інститути (організації) - держава - громадянське суспільство, у якому визнається автономність один одного, підтримується взаємна повага і взаємодія.

Сім'я відіграє головну роль у громадянському суспільстві. У п. З ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генераль­ною Асамблеєю ООН 10.12.1948, зазначено: «Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспіль­ства і держави».

Об'єднання громадян неприбуткові (політичні партії, профспіл­ки та ін.) і прибуткові (комерційні організації: банки, страхові компа­нії, підприємства, господарські товариства та ін.) посідають особливе місце у структурі громадянського суспільства: вони дають можли­вість людям спільно вирішувати загальні проблеми, задовольняти свої потреби, захищати інтереси у сферах політики, економіки, куль­тури, громадського життя, бізнесу. Вони здатні протистояти необгрун­тованому втручанню в громадське життя державних інститутів.

Засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення) - неза­лежні засоби виробництва і широкого поширення новин, інформації і розваг. Вони сприяють формуванню суспільної згоди, залученню людей до участі в суспільному житті, стимулюють розвиток грома­дянської позиції.

Місцеве самоврядування (територіальні громади, органи місце­вого самоврядування, органи самоорганізації населення) здійсню­ється добровільно, на засадах самоорганізації, управління на місцях, розвиває ініціативу громадян, залучає їх до самодіяльності, само­стійного вирішення питань місцевого значення в межах конституції і законів держави.

У громадянському суспільстві діють органи держави - тією мірою, якою вони забезпечують інтереси суспільства (судові, правоохоронні та ін.). Громадянське суспільство є способом організації політичної влади, що якісно відрізняється від державного способу організації влади.