6. Співвідношення права і закону.

Зміст зв’язку права і закону полягає в тому,що закон як відображення державної волі має бути адекватним формулюванням права, яке об’єктивно виникає в суспільстві. Закон стає джерелом (формою) права тільки тоді, коли відповідає праву, його сутності, тобто має соціально виправданий характер.

Співвідношення права і закону полягає в такому:

1. Лише праву має надаватися законна сила.

2. Закон зобов’язаний бути завжди правовим, щоб стати обов’язковим.

Правовий закон – законодавчий акт, створений на основі принципу верховенства права і має на меті своїм регулюванням забезпечити розвиток людини, громадянського суспільства і держави в правових межах. Інакше кажучи, правовий закон – це правило, що набуло офіційного, формального вираження, конкретизації і забезпечення, тобто набуло легалізованої, законної сили завдяки суспільному визнанню.

Загальносоціальні ознаки правового закону:

1. втілює справедливість, розуміння якої властиве певному суспільству;

2. є формалізованою мірою свободи, що сформувалася в суспільстві, слугує формою закріплення права;

3. виражає потреби, інтереси, волю народу;

4. проголошує і забезпечує права і свободи, честь і гідність людини і громадянина;

5. відповідає нормам конституції і має в своєму складі розумне співвідношення дозволів, обов’язків і заборон;

6. відповідає міжнародним актам про права людини, враховує рішення Європейського Суду з прав людини;

7. є нормативною основою законності правопорядку в суспільстві;

8. стимулює розвиток правосвідомості і культури суспільства, має високий ступінь впливу на суспільство.

Оцінка закону як правового та ставлення до нього значною мірою залежать від загальної і правової культури суспільства.

Неправовим є закон, що невідображає природних прав людини, які дані їй від народження; не відповідає міжнародним нормам і принципам у галузі прав людини; ухвалений нелегітимним органом держави або з прушенням законодавчої процедури та ін.. отже не відповідає принципу верховенства права.

У більшості розвинутих демократичних країн існує механізм контролю за змістом законів, за їх відповідністю вихідним людським цінностям. Він іменується конституційним контролем. В Україні його здійснює Конституційний суд, котрий, відповідно до ст. 147 Конституції України, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції.

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте термін «право».

2. Як виникло право?

3. Порівняйте норми права і норми-звичаї.

4. Назвіть джерела формування права у різних народів світу.

5. Як співвідносяться право і закон?

6. Охарактеризуйте правовий закон і неправовий закон.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Васильєв А.С., Борщевський І.В. Теорія держави і права: Підручник. – Х.: ТОВ «Одісей», 2007.

3. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 270с.

4. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції) : навч. посіб./ За ред.. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко, - К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400с.

5. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – К., 2001.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-ге видання. К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 520с.

8. Суботін В.М. Теорія держави та права: Навч. посібник – К.: Знання, 2005.

9. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688с.

10. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін..; За заг. ред.. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368с.

8