Тема 3. Судження як форма мислення

1. Структура судження.

2. Види суджень.

3. Прості логічні висловлювання. Їх види і структура.

4. Розподіленість термінів у висловлюваннях.

5. Поділ висловлювань за модальністю.

6.Складні судження.

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання семінарського заняття доцільно роз­почати із з'ясування того, що знання про взаємозв'язки предметів з їхні­ми ознаками та відношення між предметами знаходять своє вираження у формі судження. Потім слід дати визначення даної форми мислення, навести приклади, коли предметом судження є будь-яка матеріальна річ, клас речей, частина класу, властивості речей, відношення між ре­чами і навіть саме мислення людини. Слід торкнутися і питання про те, що кожне судження має зміст і відображає або властивості предметів, або їхні відношення. Оскільки властивість - це те, що притаманне предметам, що відрізняє їх або робить схожими з іншими предметами, то судження може бути істинним або хибним. Потрібно визначити, яке судження є істинним, а яке - хибним. Не завадить посилання і на те, що вперше в історії логіки теорію судження дав Аристотель, який розглядав його як ствердження або заперечення чогось про щось.

Готуючись до відповіді на друге питання, слід мати на увазі, що структура судження залежить від того, що воно відображає - властивості чи відношення між предметами. А потім доцільно розкрити зміст таких понять, як суб'єкт, предикат, зв'язка і квантор. Необхідно показати, що суб'єкт і предикат - це судження, які містять знання неоднакового характеру, бо суб'єкт виражає знання про предмет думки, предикат - про ознаку, властивість, відношення, що належить або не на­лежить предмету. Можна також показати, в чому полягає відмінність судження від такої форми мислення, як поняття. Далі слід зазначити, що судження, як і інші форми мислення, не може існувати поза реченням. Судження є ідеальним, а речення є його матеріальною оболонкою. Слід показати, чому не всяке речення є судженням, і обов'язково навести приклади.

У третьому питанні за основу поділу суджень на види доцільно взяти те, що вони відображають, - властивість чи відношення. Потім з наведенням прикладів охарактеризувати атрибутивні судження, судження з відношенням і судження існування (екзистенціальні). Викорис­товуючи символічний запис, показати, в чому полягає відмінність між даними судженнями.

У третьому питанні слід насамперед згадати, як визначається категоричне (атрибутивне) судження. Спочатку потрібно звернути увагу на те, що категоричні судження поділяються на види: а) за якістю, б) за кількістю, в) за якістю і кількістю. А потім охарактеризувати стверджу­вальні, заперечні, одиничні, часткові, загальні, загальностверджувальні, загальнозаперечні, частково-стверджувальні і частково-заперечні су­дження. Слід усвідомити, що часткові судження бувають двох видів: а) невизначені часткові судження і б) визначені часткові судження. На конкретних прикладах показати, що у невизначених часткових су­дженнях не визначена кількість предметів множини, щодо якої ствер­джується або заперечується певна ознака, а у визначених навпаки. Необхідно також усвідомити, що в класі загальних суджень розрізняють також судження, які виділяють і виключають. Це судження з виділе­ним суб'єктом і судження з виділеним предикатом.

Підготовку четвертого питання доцільно розпочати з того, що зазначи­ти, що судження має два терміни - суб'єкт і предикат, які можуть бути розподіленими і нерозподіленими. Потім визначити, який термін роз­поділений, а який нерозподілений у судженнях А, Е, І, О. При підготовці до даного питання можна використати таблицю розподілу термінів, яка подана в підручниках з логіки.

Слід мати на увазі, що основна інформативна функція судження як форми мислення є відображенням у вигляді ствердження або заперечення зв'язків між предметами та їх ознаками. Це стосується як простих, так і складних суджень, в яких на­лежність або неналежність зв'язку визначається зв'язками. Але суджен­ня, окрім основної, в явному або неявному вигляді, має і додаткову інформацію про характер і тип виражених у них зв'язків. В одному ви - падку така інформація характеризує залежність судження від других суджень, в іншому вона вказує на ступінь обґрунтованості вираженого в ньому знання, інколи на часову, просторову або іншу залежність між явищами, а також може давати оцінку наявному в судженні зв'язку або регулювати у вигляді наказу поведінку людей. Така допоміжна інфор­мація називається модальністю, а судження, які включають цю інфо­рмацію, - модальними.

При підготовці п’ятого питання потрібно усвідомити, що в об'єктивній дійсності зв'язки між предметами чи між предметами й ознаками їх бувають можливими, дійсними або необхідними. Для ви­раження цих зв'язків у судженні вживається категорія модальності. Виходячи з цього за фізичною модальністю судження поділяються на судження можливості, дійсності та необхідності. Потрібно дати визначення даних понять і навести приклади. Судження можливості називають проблематичними, судження дійсності - асерторичними, а судження необхідності - аподиктичними.

Контрольні питання до теми заняття.

1. Судження та його структура.

2. Співвідношення між поняттям і судженням.

3. Судження і речення.

4. Види простих суджень.

5. Види категоричних суджень.

6. Істинність і хибність судження.

7. Ділення суджень за кількістю.

8. Ділення суджень за якістю.

9. Ділення суджень за кількістю і якістю.

10. Визначені судження.

11. Невизначені судження.

12. Судження з виділеним суб'єктом.

13. Судження з виділеним предикатом.

14. Розподіл термінів.

15. Розподіл термінів у судженнях А, Е, І, О.

16. Логічна модальність.

17. Види деонтичної модальності.

18. Аксіологічна модальність.

19. Темпоральна модальність.

20. Судження необхідності.

21. Судження дійсності.

22. Судження можливості.

23. Порівнювані судження.

24. Непорівнянні судження.

25. Сумісні судження.

26. Несумісні судження.

27. Відношення протилежності між судженнями.

28. Відношення суперечності між судженнями.

29. Відношення підпорядкування між судженнями.

30. Відношення підпротилежності між судженнями.