Науковий статус культурології План

1. Місце культурології в системі наук.

2. Об’єкт, предмет, мета і завдання культурології.

3. Основні культурологічні напрями і школи: еволюціонізм, дифузіонізм, функціоналізм, психологічна антропологія, структуралізм, ігрова концепція культури, семіотичний напрям, культурний релятивізм.

4. Практичне значення культурології.

Література:

1. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд. О.І.Погорілий, М.А.Собуцький. – Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”, 2005. – 320 с.

2. Культурологія: українська та зарубіжна культура : Навчальний посібник / За ред. М.М. Заковича . – К.: Знання, 2007. – 567 c.

3. Шевнюк О.Л. Культурологія. – К., 2004.

У сучасній культурі домінуючими стають процеси загальної інтеграції. В інтелектуальній діяльності це виявилось у взаємодії далеких одна від одної наук і виникнення на їх перетині нових: біохімії, генної інженерії, біофізики, економічної географії тощо.

Культурологія – інтегративна сфера знання, народжена на стику філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології, мистецтвознавства.

Базисом (джерелом) культурології є окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури.

Вихідне поняття соціальнонаукового знання – культура – об’єкт дослідження соціальногуманітарного знання, де кожна дисципліна вичленовує свій специфічний предмет у цілісному полі культури. Так,

предмет дослідження історії – минуле людства,

предмет етнографії – побутові та культурні особливості народів світу;

предмет соціології – суспільство як цілісна система,

предмет психології – психічне відображення дійсності у процесі діяльності людини,

предмет етики – мораль,

предмет естетики – мистецтво тощо.

КУЛЬТУРОЛОГІЯ – наука про найбільш загальні закони розвитку культури.

Предметом культурології є культура або світ культури як цілісна система (Соколов).

Культурологія – порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового Часу і пов’язана з філософськими концепціями історії Дж.Віко, І.Гердера і Г.Гегеля. Уперше термін “культурологія” використав американський культурантрополог Леслі Уайт (1900-1975).

Мета (ціль): розуміння як своєї, так і чужих культур для гармонійного і оптимального спілкування між людьми і народами в процесі інтеграції у світове загальнолюдське співтовариство.

Серед основних завдань культурологічного дослідження виділяють такі:

1. Аналіз культури як системи явищ;

2. Дослідження ментального змісту культури;

3. Вивчення структури (типів зв’язків між елементами);

4. Дослідження типології культур;

5. Вирішення проблем соціокультурної динаміки;

6. Дослідження культурних кодів і комунікацій;

До проблем, які розглядаються в культурології, можна віднести такі:

1. Як відбувається перехід від природного "докультурного" стану до культурного, цивілізованого? Кожен зі свого досвіду знає, скільки зусиль треба докласти, щоб вивчитись чогось: музики, математики, якогось ремесла; як важко пристосуватись до нового культурного середовища. Як це вдавалось нашим далеким предкам, які не вчились у школі, не мали під руками ручки, довідників…

2. Всі явища культури певним чином пов’язані, мають спільне ядро, "базис". На чому базується культура? На матеріальному виробництві, інстинктах, релігії?

3. Культура стійка, інертна. Вкорінені звички і погляди нелегко змінити. Людині й суспільству важко перебудуватися. Як і чому відбуваються зміни в культурі?

4. Чому одні культури ростуть, розвиваються, збагачуються, а інші розпадаються? В чому причина розквіту й занепаду? Чим обумовлені їх „хвороби” і „здоровий” стан, як їх розрізняти?

5. Культура належить до класу складних, автономних систем, які саморозвиваються. Вона взаємодіє з іншими системами - природою, біосферою. Яка основна лінія взаємовідносин між культурою і зовнішньою природою? Підкорення природи? Перетворення, співпраця?

Чим є культура для людини? Відповіддю на її потреби? Засобом захисту? Засобом саморозвитку? Середовищем комфорту?

Як взаємодіють між собою різні культури? Чим є ця взаємодія - обмін цінностями, утиск однієї культури іншою? У чому проблема взаємодії України і Європи, Японії та Америки, Сходу і Заходу?

6. Чим обумовлені відмінності між культурами? Чи зливаються культури в процесі розвитку людства в одну чи багатоманіття культур завжди зберігається? Чи можнао вважати, що одні культури вищі, а інші нижчі? Чи має сенс говорити про порівняльний розвиток в культурах однакових галузей (сільського господарства, ремесла, науки)?

7. Яка структура культури? Які взаємозв’язки окремих її галузей?

8. Проблемою культурології є не лише пояснення стійких, повторюваних, універсальних явищ, але й розуміти екстремальні, унікальні ситуації, які виникають у житті народу. Напр.., кризи, революції, видатні відкриття в науці, школи в мистецтві.

9. Специфічною проблемою культурології є процеси трансформації смислів і символів у культурі, формування і розпад ідеології, народження нових ідей в процесі діалогу між особистостями, ідейними угрупуваннями, філософськими течіями.

У розвитку культурології можна виділити основні напрями (підходи > методи, школи):

№	Напрям	Представники	Зміст концепції (підходу методології)
1	Еволюціонізм	У.Б.Тайлор, Г.Спенсер, Дж.Дж.Фрезер, Л.Морган.	Основні ідеї еволюціоналістів полягають у встановленні лінійної спрямованості розвитку культури, у розрізненні соціокультурних феноменів за ступенем складності їх організації та можливості впорядкування їх за шкалою еволюції (від простого до складного).
2	Дифузіонізм	Ф.Гребнер, Л.Фробеніус.	взаємне проникнення (запозичення) культурних рис и комплексів з одного суспільства в інше при культурному контакті. Дифузія означає стихійне взаємопроникнення і збагачення культур.
3	Функціоналізм	Б.Маліновський, А.Редкліфф-Браун.	Аналіз культури як цілісного утворення, що складається зі структурних елементів, функціонально пов’язаних між собою. Культурологічний аналіз ґрунтується на виявленні функцій культурних елементів у їх системі. Основні постулати функціоналізму: кожна культура – цілісність кожне суспільство, звичай, обряд виконують певну функцію, життєво важливу для культури кожен елемент культури є незамінним для збереження її цілісності
4	Культурний матеріалізм	М.Харріс.	Культура обслуговує суспільні та економічні відносини; Культура – у першу чергу, задоволення матеріальних потреб
5	Структуралізм	К.Леві-Строс, М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда.	Культура – сукупність знакових систем і культурних текстів; використання структурного методу – виявлення структури як сукупності відношень
6	Психологічна антропологія	З.Фрейд, Е.Фромм, К.-Г.Юнг, В.Вундт.	Ґрунтується на ідеї психологічної обумовленості культуротворчості людства. Фрейд: Культура виникає як результат перетворення психобіологічної енергії Юнг: розвинув теорію колективного несвідомого (відображення досвіду попередніх поколінь, зафіксований у структурах мозку)
7	Ігрова концепція культури	Й.Хейзінга, Х.Ортега-і-Гассет, Г.Гессе.	Гра як основа виникнення і функціонування культури. Гра як культурна універсалія.
8	Семіотичний	Е.Кассірер, Ю.Лотман.	Дослідження творів мистецтва як знакових систем Культура утворює знаково-символічну систему
9	Антропологічний	М.Мід.	учення про людину як творця і носія культури. Виникнення і розвиток культури пов’язується з потребами людства.
10	Культурний релятивізм	М.Херсковіц.	Заперечували принципи єдності світової історії і людства, виступали проти теорії однолінійного еволюціонізму і європоцентризму; вважали, що кожна культура має свою домінуючу рису, свій «фокус», довкола якого зібрані інші її елементи. Позитивне утвердження того, що будь-яка культура може бути зрозуміла лише у своєму контексті і лише тоді, коли вона розглядається цілісно