4.2 Програмне забезпечення файл-сервера та робочих станцій. Багатосерверні мережі.

а) Програмне забезпечення файл-сервера. Є кілька варіантів програмного забезпечення файл-сервера. Їхня класифікація залежить від двох ознак: які засоби вони надають до використання і які їхні функціональні можливості. Найпоширеніші на сьогодні в основному дві версії Netware: — v.3.11(3.12) та v.4.10. Netware v.3.11 як і її попередниця v2.2 ідеально підходить для дрібних та середніх підприємств а також для робочих груп всередині великих компаній. Програмне забезпечення працює на РС з процесором Intel 386 та іншими, що програмно сумісні з ним.

Якщо ОП є достатньо (1,5 Мбайт і більше), то на файл-сервері в основній пам'яті може працювати паралельно з ОС користувач в DOS. Такий сервер називається невиділеним. Якщо на файл-сервері не передбачена паралельна робота користувача з ОС файл-сервера, то такий сервер називається виділеним. Зрозуміло, що на виділеному файл-сервері є більш серйозна система захисту даних. В обох випадках ОС працює ліпше, коли пам'яті виділено більше 2 Мбайт.

Паралельно до ядра ОС (функції керування мережею, передаванням даних, маршрутизації, служби баз даних, файлів, друку) на файл-сервері можуть виконуватися додаткові процеси (VAP-процеси), які розробляють за спеціальними правилами. Ці процеси стартують під час завантаження програмного забезпечення файл-сервера і дають змогу ядру прикладної програми клієнт-сервера виконуватися на сервері Netware. B ОС v 3.11 прикладні програми клієнт-сервера виконуються як завантажувальні модулі Netware (NLM), і vap-процеси не підтримуються.

У багатьох організаціях ще продовжують експлуатувати OС Netware v.2.15 для ПК з Іntel 286. За можливостями воно мало відрізняється від v.2.20. Важливо те, що воно потребує трохи менше ОП, але в цьому випадку менш надійно працює. Формати запису інформації на диск цих систем збігаються, що дає змогу, якщо потрібно, легко перейти на вищу версію.

Поява потужніших ПК (386,486) зумовила потребу і в оновленні ОС. Кульмінацією цих систем стало ОС Netware V 3.11 (пізніше модифіковане як 3.12), яке забезпечило перехід від мереж робочих груп і відділів до більших мереж, здатних підтримувати сотні користувачів на одному сервері (конфігурації 20, 100, 250 користувачів). Ця система не передбачає роботи користувача на файл-сервері в MS DOS, тобто працює тільки як виділений сервер. Формати драйверів адаптерів мережі і дисків не збігаються з Netware 286 всіх версій. Але ця система набагато ефективніша як за рахунок внутрішньої організації, так і за рахунок використовуваних можливостей 386 процесора. Для нормального функціонування такого ОС потрібно більше ОП (понад 4 Мбайти). OC Netware V3.11 забезпечує об'єднання в одну мережу міні-ЕОМ, мережних серверів на основі IBM-сумісних ПК, а також робочих станцій під керуванням DOS, WINDOWS, OS/2, UNIX і ОС Macintosh.

В ОС V 3.11 підтримуються протоколи OSI, SPX/IPX, NETBIOS, TCP/IP, AppleTalk та інші. NLM-процеси (NetWare Loadable Module) більш гнучкі в роботі, ніж VAP-процеси, їх можна знімати і запускати в будь-який момент роботи файл-сервера. За технологією NLM-процеси побудовані як драйвери для NetWare386. Підтримка Macintosh в середовищі Netware V 3.11 також реалізована на основі NLM-процесів.

Під керуванням програмного забезпечення файл-сервера можуть працювати і додаткові сервери мережі. Таким додатковим сервером є, наприклад, сервер друку (принт-сервер), який може працювати як на самому файл-сервері, так і на окремій робочій станції мережі. Він може керувати пристроями, які приєднані як до портів типу LРT і COM сервера, до робочих станцій користувачів мережі так і безпосередньо в мережу через відповідне обладнання.

В одній мережі можуть працювати кілька файл-серверів, причому різних версій і потужностей. Кожний файл-сервер повинен мати своє унікальне ім'я (наприклад, АВС) і серійний номер. Серійний номер унікальний для кожної купленої копії OC Netware. Два сервери в одній мережі з одним серійним номером працювати не зможуть. Користувач може працювати одночасно з кількома файл-серверами. Щоб приєднатись до іншого файл-сервера, не від'єднуючись від Вашого файл-сервера, достатньо набрати

ATTACH <ім'я сервера>/<ваше ім'я на цьому ф-с>

<ENTER>

Ресурси кожного сервера користувач отримує незалежно від інших файл-серверів. Це означає, що він повинен пройти незалежну процедуру реєстрації, після чого отримує свої права (доступу до диску, черг друку, права оператора, чи супервізора тощо).

Зазначимо, що NetWare V3.11 – перше мережне OC, яке підтримує служби файлів і друку на робочих станціях DOS, Macintosh, Windows, OS/2 і UNIX.

б) Програмне забезпечення робочих станцiй. Робочi станцiї у комп'ютерній мережі використовуються як звичайнi ПК, а для комунiкацiї з файл-серверами застосовується програмне забезпечення, яке складається з оболонки i протоколу (або драйвера комунiкацiї низького рiвня). Це вже відомий нам IPX-протокол, який фактично є мовою, за допомогою якої робочi станцiї комунiкують з файл-серверами. Оболонка NetWare є кiлькох версiй: NET3, NET4, якi розрахованi на роботу у версiях DOSу V.3.XX і V4.XX вiдповiдно, та NETX, EMSNETX, XMSNETX. Програма NETX працює у всiх версiях MS-DOS i подiбних до неї систем.

Оболонка спрямовує запити робочої системи до DOS або до NetWare. Наприклад, якщо запит є команда DOS DIR (перелiк файлiв у локальнiй директорiї), то його адресують DOSу, якщо запитом є друкування завдання на принтерi мережi, то цей запит обслуговує NetWare. (Дiя оболонки подiбна до залiзничної стрiлки, яка скеровує поїзди в потрiбному напрямку).

Одне з основних завдань, яке вирiшує оболонка, – це вiдображення дискiв мережi на пристрої робочої станцiї. Варто згадати, що вся iнформацiя в мережi зберiгається на жорсткому диску файл-сервера. Ця система зберiгання iнформацiї має файлову структуру, яка включає в себе:

1) файл-сервери, яких є один або бiльше;

2) томи, якi можуть мiститися на кiлькох жорстких дисках i відповідно подiляються на:

3) директорiї, якi можуть мiстити пiддиректорiї;

4) файли.

Цю файлову систему можна порiвняти з шафою-каталогом (сейфом) де сейф – файл-сервер; шухляди, ящики – томи; папки – директорiї. Їх можна створювати i знищувати, так само, як Ви виймаєте чи вкладаєте папки до шухляди; пiддиректорiї – конверти всерединi папки – нiби дiлять директорiї на частини; i нарештi директорiї мiстять файли, так само, як у конвертах є певнi документи.

Кожний том має свою незалежну файлову систему, яка зовнiшньо подiбна до файлової системи MS DOS в роздiлах локального вiнчестера. Але томи файл-сервера мають символьні iмена, на вiдмiну вiд роздiлiв MS DOS, якi називають буквами латинського алфавiту (C, D, E тощо). Перший том диска файл-сервера переважно називають "SYS:" , решта можуть називатися довiльно (формується під час створення тома). Кожний файл-сервер має незалежну структуру томiв, а тому для вказання унiкального дискового тому в мережi застосовують комбiнацiю iмен:

< сервер > \ < том > :

Наприклад : UNI\SYS: - том для системних файлiв;

UNI\APPL: - том для прикладних програм;

UNI\HOME: - том для конкретного користувача.

Однак програмне забезпечення MS DOS орiєнтоване на роботу з буквенними iдентифікаторами дискових пристроїв (A, B, C...). Тому для того, щоб цi програми без переробки могли працювати з мережею, оболонка NetWare на робочiй станцiї робить прив'язку iмен конкретних томiв на файлi-серверi до букв дискових пристроїв на робочiй станцiї. Ця процедура називається вiдображенням (MAPPING). Наприклад, том UNI\SYS: прив'язується до букви J:. За рахунок такого вiдображення досягається "прозорiсть" використання мережi прикладними програмами.

Пояснення: пiд фразою "вiдображення дискового тому мережi на букву дискового пристрою робочої станцiї" потрiбно розумiти задання вiдповiдностi мiж iменем тому мережi i буквою дискового пристрою. Це вiдображення досягається iмiтацiєю наявного диска на машинi користувача, тому операцiї прямого читання i записування секторiв для такого диска не пiдтримуються.