4.3.Адресація в мережі. Маршрутизація

Досі ми уявляли собі, що всі машини в мережі приєднані до деякого спільного кабелю і за передавання інформації від машини до машини (наприклад, між файл-сервером і робочою станцією) відповідає апаратна частина мережі. Але може бути й по іншому: Ви маєте різні адаптери мережі, які можуть працювати тільки в незалежних частинах мережі, або ЛКМ має дві незалежні частини (сегменти), які фізично розділені між собою.

ОС NetWare підтримує роботу з такими мережами. У цьому випадку на комп'ютерах, чи спеціальних пристроях, які об'єднують ці сегменти, встановлюють спеціальне програмне забезпечення, яке спільно з апаратною частиною виконує функції моста або маршрутизатора. Функції маршрутизатора може виконувати безпосередньо і файл-сервер, якщо до нього приєднати не більше чотирьох сегментів. Усередині кожного сегмента адреса станції визначається апаратно заданою адресою адаптера мережі (так звана адреса вузла). Адреси адаптерів усередині сегмента повинні бути унікальними. Так само унікальними повинні бути і номери сегментів у всій мережі. Порушення цього правила призводить до збоїв у мережі. Якщо є кілька сегментів у мережі, то апаратні адреси комп'ютерів можуть повторюватися, а тому для однозначної адресації використовують комбінацію

< номер сегменту >:< адреса вузла >.

Можлива ситуація, коли на кожному комп'ютері мережі працює кілька програм, яким потрібний незалежний доступ до мережі. Для того, щоб інформація, яка надходить у комп'ютер, не переплуталася, до адреси комп'ютера (чи робочої станції) в мережі додають номер так званого гнізда (socket). Гніздо є умовним числовим ідентифікатором виду інформації, яка передається чи приймається на конкретний комп'ютер в мережі.

Використання гнізд дещо подібне до багатоканального передавання інформації. Переважно певна кількість гнізд фіксована для різного роду робіт. Наприклад, одне з N гнізд задіяне для запитів оболонки NetWare до файл-сервера, друге — для діагностики мережі, третє — для спілкування файл-серверів між собою і т.д.

4.4 Можливості Netware (основні).

Основні можливості мережних ОС Netware для процесорів Intel-286 і 386 збігаються. Як стверджує Б.Литвинов [6], ЛКМ з 5-15 компонент виправдовує застосування процесора 286. ОС Netware дає змогу користувачу виконувати два завдання: спільне використання дисків і спільне використання пристроїв виведення інформації, що приєднуються до файл-сервера. Пристрої можуть приєднуватись до портів COM, LPT для виведення на них організованих черг. Користувач може керувати цими чергами а в певних межах, і пристроями сервера. Для програм, що виводять інформацію безпосередньо на локальний принтер, є засоби перескерування цієї інформації на друкарський пристрій файл-сервера. Спільне використання дисків відбувається в прозорому для DOS режимі. Це означає, що прикладне програмне забезпечення може працювати з дисками мережі через звертання до MS DOS так само, як воно працює з локальними дисками комп'ютера користувача. Отже, в мережі можна експлуатувати прикладні програми, не призначені для мережі, без змін (але з деякими обмеженнями).

Використовувати ресурси мережі можуть не тільки користувачі MS DOS, але й користувачі Macintosh, OS/2, Windows та ін.

B OC Netware добре розвинута система керування доступом. Певний набір прав визначає тип користувача:

a. звичайні користувачі пропускають програми і працюють з файлами згідно з наданими їм правами;

б. оператори (оператори файл-сервера, оператор друку, оператор принт-сервера) - це звичайні користувачі, яким надано деякі додаткові права.

в. менеджери, або керівники - це користувачі, які відповідають за створення і керування іншими користувачами. Груповий менеджер може створювати і керувати користувачем, менеджер обліку – керувати, але не реєструвати користувачів.

г. аудитор

д. адміністратор мережі (супервізор) відповідає за нормальне функціонування мережі в цілому, стежить за програмним забезпеченням, змінює його, якщо потрібно.

Однією з найважливіших функцій мережі є система захисту інформації, яку реалізують такі засоби:

1) система охорони входу в мережу (система реєстрації), яка запезпечується завдяки:

• існуванню імен та паролів користувачів;

• криптуванню паролів при передачі їх по мережі;

• керуванню обмеженнями на роботу станції (термін дії пароля, термін реєстрації та ін.);

2) система прав (чи система повноважень) користувача, яка визначає:

• до яких файлів чи директорій можна доступати;

• що з ними можна робити;

3) система атрибутів, що призначається директоріям та файлам і визначає:

• чи можна директорію або файл знищувати, копіювати, переглядати або виконувати в них записи;

• тип доступу до користування — колективний чи виключний.

Для виконання задач NetWare існує велика кількість утиліт (обслуговуючих програм). Усі утиліти поділяють на діалогові (меню-утиліти) та утиліти командного рядка. Меню-утиліти надають весь необхідний сервіс під час безпосередньої роботи користувача за екраном комп'ютера, мають розвинутий віконний інтерфейс.

Утиліти командного рядка дають змогу всі необхідні параметри передати безпосередньо під час виклику з командного рядка. Це дає змогу включати їх у bat-файли і в цей спосіб переналагоджувати роботу прикладних програм з мережею.

Основні утиліти загального використання розташовані переважно в каталозі SYS:\PUBLIC. Детальніше про функції утиліт та практичну роботу в мережі NetWare див.[13, 15, 21-25].