Педагогічна практика.

Практика в широкому сенсі розуміється як діяльність людей, які забезпечують розвиток суспільства. У спільній структурі активності людини педагогічна практика є одним з її видів. Тобто педагогіка носить «діяльнісний» характер.

Виділяють професійну і непрофесійну педагогічну діяльність.

Непрофесійна діяльність характеризується тим, що людина не усвідомлює педагогічну проблему або завдання. У конкретній ситуації вона діє інтуїтивно і не може пояснити, чому поступає слідуючим чином, чого хоче досягти, повчаючи або виховуючи іншого.

«Коли двоє роблять одне і те ж, це вже не одне і те ж». Торенцій

Які проблеми і завдання називають педагогічними?

Наприклад, дитина погано вчиться, грубить. Педагог повинен змінити його відношення до навчання і зробити так, щоб дитина не грубило вчителеві, батькам, товаришам.

Дитина попала під вплив «поганої» компанії. Хто і як допоможе їй позбавитися від цього впливу?

Такі педагогічні проблеми, ситуації і завдання зустрічаються в житті постійно.

Що треба розуміти під педагогічною проблемою, завданням і педагогічною ситуацією?

Педагогіку слід розглядати як особливу сферу діяльності по вихованню і навчанню людини.

Як вони вирішуються — в повсякденному житті і професійно?

У житті зустрічаються різні педагогічні про­блеми — формування гуманного і гармонійно развитку людини, виробітку ефективних прийомів адаптації до життєвих умов, які змінюються, підготовка школяра, який прагне до нових знань. Педагогічна проблема — це проблема, яка об'єктивно виникає в пе­дагогічній теорії і практиці питання або комплекс питань відносно про­цесів навчання і виховання людини.

Педагогічну діяльність визначають як вирішення педагогічних за­дач. Головна особливість педагогічної діяльності полягає в специфіці її об'єкту. У тому, що об'єктом і суб'єктом діяльності завжди є людина. Тому професію педагога відносять до системи «людина—людина».

Педагогічне завдання виникає завжди, коли потрібно підготувати перехід людини від достатку «незнання» до достатку «знання», від «нерозуміння» до «розуміння», від «невміння» до «уміння», від безпорадності до самостійності.

Тобто педагогічне завдання — це результат усвідомлення педагогом мети навчання або виховання, а також умов і способів їх реалізації на практи­ці. У людини як суб'єкта і об'єкта взаємодії з педагогом в процесі рішення педагогічної задачі в результаті належно з'являється новоутворення у формі знання, уміння або якості особи.

Оскільки кожна людина неповторювана, так і рішення педагогічної задачі складне і неоднозначне. Тому існують різні способи переходу людини від одного стану до іншого.

Всі педагогічні завдання діляться на два великі класи — завдання по навчанню і завданнях по вихованню людини. Кожен з основних класів подрозділяється на групи завдань.

Наприклад, завдання вчення — це виклад матеріалу об ссавців, перевірка на знання таблиці множення, використання різних способів пе­реказу книги, відробіток навику роботи з комп'ютером в програмі Internet.

Завдання виховання здатні збудити у людини віру в успіх, в позитивну сторону змінити його відношення до колективу, стимулювати відповідальні вчинки, виробити творче відношення до учбово-пізнавальної і тру­дової діяльності.

Педагогічна ситуація визначає комплекс умов, при яких вирішується педагогічне завдання. Ці умови можуть, як сприяти, так і перешкоджати успішному рішенню задачі. Проте для людини велику цінність представляють ситуації педагогічної допомоги, а саме підтримка в процесі адаптації до нових умов і в станах і ситуаціях, супроводжуючих дан­ий процес: розгубленості і депресії, конкуренції, виникаючого конфлік­ту і емоційного вибуху, а також досягши успіху.

Наведемо приклади педагогічних ситуацій.

Приклад 1. Йде урок в 10 класі. У Віктора Петровича, вчителя математики, гарний настрій. Весь клас виконав домашнє завдання на «добре» і «відмінно». Несподівано вчитель виявив, що завдання було списане з шпаргалки. Що пережив учи­тель у цей момент — відчуття відрази або досаду, гнів або образу, або був ображений?

Він змінився в собі, сів за вчительський стіл і...

Що вчинив Віктор Петрович?

Приклад 2. До кабінету директора увійшов засмучений вчитель фізкультури.

— Що робити з Валерієм?

— А що трапилося?

— Перестав відвідувати уроки фізкультури, двічі не з'явився на тренування шкіль­ної баскетбольної команди, а через тиждень — міські змагання. Я йому при зустрічі ставлю питання: «То хіба тобі не дорога честь школи?» — А він мені у відповідь: «Я виступаю за честь суспільства!»

Що запропонував директор? Як відреагував педагогічний колектив школи на поведінку старшокласника?

Приклад 3. У гімназії несподівано взнали, що на квартирі у Тетяни Р. часто збирається компанія хлопців і дівчат: випивають, грають в карти, палять, залишаються на ніч. Батьки Тетяна в тривалому відрядженні, а бабуся хвора і не може приїжджати до внучки.

Що можуть зробити педагоги в даній ситуації?

На практиці інколи плутають педагогічні і функціональні завдання. У чому полягає різниця між ними? На відміну від педагогічних, функціональ­ні завдання пов'язані з реалізацією професійної функції педагога. Прикладами функціональних завдань є — читання лекції, проведення бесіди із студентами по проблемах економіки і політики в Україні, організація матема­тичного гуртка або спортивної секції.

Виділяють професійне і непрофесійне вирішення педагогічної проблеми або завдання. Причиною такого розділення послужило надзвичайно розповсюджена в сучасному суспільстві думка, що можна виучити і виховати дитину протягом години, перевиховати підлітка за декілька хвилин і... Проте, як показує життя, подібна теза підтверджується украй рідко.

У зв'язку з цим сучасно звучать слова відомого педагога Д. Д. Ушинського: «Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно видається справою знайомою і зрозумілою, а іншою навіть справою легкою — і тим зрозуміліше і легше видається воно, ніж менш людина з ним знаком, теоретично або практично. Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння; деякі вважають, що для нього потрібна природжена здатність і уміння, тобто навик; але вельми небагато прийшли до переконання, що окрім терпіння, природженими здібностями і навику необхідні ще і спеціальні знання» (Ушинський Д. Д. Вибр. пед.соч. В 2 т. М., 1974. Т. 1.С.231).

Професійне рішення педагогічної задачі характеризується тим, що при аналізі ситуації педагог свідомо спирається на певну систему правил і вимог. Він цілеспрямовано вибирає з «арсеналу» педагогічної науки і практики ефективні засоби для вирішення даного завдання стосовно до конкретних умов. Одночасно педагог планує порядок своїх дій і вчинків. На завершення виконаної роботи він з позиції психо­логічної науки аналізує дані про зміни, що сталися з людиною.

Для професійного вирішення педагогічних завдань треба спеціально готуватись, опанувавши особливості роботи в області освіти і виховання людини. Професійний досвід і майстерність знаходяться в ході вирішення педаго­гічних завдань. Для педагога-професіонала значимі наступні питання — як провести проблемне заняття, як розробити нову або удосконалювати відому освітню програму, як поєднувати групову, колективну і індивідуальну роботу тих, хто навчається, як забезпечити в ході заняття розвиток творчих здібностей, як стимулювати інтерес до учбового предмету.

Які професійні функції виконує педагог?

Сучасний педагог виконує гностику, конструктивну, організаційну, комунікативну, діагностичну, корегувальну і конт­рольно-оціночну функції.

Які види педагогічної діяльності практикуються сьогодні?

Види педагогічної діяльності підрозділяються залежно від типу пе­дагогічного завдання:

1) практична діяльність по навчанню і вихованню людини;

2) методична діяльність фахівця по викладу матеріалів педагогічної науки педагогічним працівникам різних установ (пов'язана з методикою учбового предмету або з методикою проведення виховної роботи в освітній установі);

3) управлінська діяльність керівників освітньої системи;

4) науково-педагогічна діяльність (науково-дослідницька).

Проведемо їх порівняльний аналіз згідно структурним компонентам педа­гогічної діяльності.

Такими компонентами є мета, засоби її досягнення, результат, а також її об'єкт і суб'єкти.

По об'єктах і суб'єктах діяльності:

1) суб'єктом є викладач, об'єктом — студент, воспитан­ник, група або учбовий колектив;

2) суб'єктом є педагог;

3) суб'єктом є адміністрація освітньої установи, об’єк­том — педагог, студент, вихованець, колектив педагогів-прак­тиків і студентський колектив;

4) суб'єктом виступає учений-педагог, об'єктом — вся сфера педагогічної діяльності в цілому (вся педагогічна теорія і практика).

По цілях:

1) передача життєвого і культурного досвіду від старшого покоління до молодшого;

2) повідомлення наукових відкриттів, передача передового педагогічного досвіду і інновацій широкої педагогічної громадськості;

3) управління роботою педагогів-практиків;

4) пошук і розробка нових педагогічних знань в області вдосконалення 1,2,3.

По засобах досягнення мети:

1) методи і прийоми навчання або виховання, наочні і технічні засоби;

2) науково-методичні семінари, конференції, поширення спеціальної літератури, впровадження досягнень науки і практики, обмін досвідом;

3) методи і прийоми управління колективом, способи делегування повноважень, колективна співпраця, індивідуальна робота з педагогами, студентами;

4) методи наукового пізнання (спостереження, експеримент, моделювання, розробка теорій і концепцій, нових педагогічних технологій).

Результатом педагогічної праці є актуалізація і розвиток психічних новоутворень у студента або у педагога, а також вдосконалення способів їх діяльності.

По результатах:

1) виучена, вихована і освічена людина;

2) педагог з розвиненим науковим мисленням, фахівець у сфері теоретичних досліджень і відкриттів, що стосуються проблем і методів навчання, виховання і розвитку людини. Професіонал, здатний враховувати і поєднувати теорію з прийомами і сучасними технологіями практичної роботи. Інакше кажучи, компетентний і творчий педагог-практик, включений в інноваційний процес;

3) розвинений і творчо працюючий педагогічний колектив, що добивається серйозних результатів в практичній роботі, зростання своїх знань, який постійно підвищує, і забезпечує високу якість освіти і виховання тих, хто навчається в даній освітній системі;

4) нове педагогічне знання — у вигляді законів, принципів, нових систем, тех­нологій, методів, правил, форм організації процесів навчання і виховання.

Насправді педагогічна діяльність є спільною і будується по законах взаємодії з врахуванням особливостей спілкування людей і стилів їх поведінки.

На практиці можна спостерігати диференціацію стилів спілкування (С. А. Кан-Калік):

• стиль захопленості спільною діяльністю;

• стиль дружньої прихильності;

• стиль спілкування-дистанції;

• стиль залякування;

• стиль загравання.

У різних ситуаціях можуть виявлятися такі стилі поведінки, як: кон­фліктний конфронтаційний, згладжуючий, співтоваристський, компромісний, стиль пристосування, стиль уникнення, придушення, суперництва або захисту.

Всі можливі стилі спілкування і поведінки сприяє якомусь виду діяльності, складаючи фон і утворюючи відповідне емоційне-моральне середовище взаємодії.

Педагогічна дія­льність є управління діяльністю студента і процесом взаємодії з ним.

Від чого залежить успішність педагогічної діяльності в плані вирішення педагогічних завдань? Раніше всього, від індивідуально-особових особливостей суб'єктів педагогічної взаємодії. Які вимоги пред'являються до сучасного педагога?

Відповіді на різні питання, що стосуються професійно-педагогічній діяльності і професії педагога, ми знайдемо в слідучих лекціях.

Висновки по першому питанню.

Функція навчання, а в повсякденному житті швидше виховання, властива кожній людині незалежно від освіти і професії. Виховання — це місія для батьків і для кожного громадянина відносно молодого покоління.

Отже, кожна людина зобов'язана володіти основами педагогічної культури як спільної культури, що становить.

Умовно виділяють непрофесійну діяльність навчання і виховання людини в окремих життєвих ситуаціях і обставинах і професійну діяльність педагога як фахівця у сфері освіти.

Загалом, педагогічну діяльність розуміють як вирішення педагогічних завдань двох класів — по навчанню і по вихованню людини. Педагогічна діяльність є управління діяльністю іншої людини, розвиток, який забезпечує її. Педагогічна діяльність здійснюється в процесі педагогічного спілкування.

На практиці педагогічна діяльність здійснюється в конкретній ситу­ації. Ситуації, в яких вирішуються педагогічні завдання, називають педагогічними.