Тема 7 Оцінювання фінансового стану підприємства. План

1. Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність та значення.

2. Показники оцінки фінансового стану підприємства.

3. Банкрутство і ліквідація підприємства.

Література: А.М. Поддєрьогін ст. 325-335;

за ред. Дем'яненко ст. 335-343.

1

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Зважають на фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та розмір відсоткових ставок.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи його стабільної роботи і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Він визначається сукупністю вироб­ничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і вико­ристання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Перш за все, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісноїпродукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, а це позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства і тому потрібно систематично й всебічно його оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

2

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу системи показників, що детально і всебічно характеризують господарське становище підприємства.

У цілому для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства визначено 65 показників. Однак це не означає, що систематичний аналіз фінансового стану підприємства завжди має здійснюватись за всіма цими показниками. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства. Слід відмітити, що всі показники фінансового стану підприємства взаємопов'язані між собою. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: - балансу (форма № 1); - звіту про фінансові результати (форма № 2); - звіту про рух грошових коштів (форма № 3); - звіту про власний капітал (форма № 4); - дані статистичної звітності та оперативні дані. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

Показники оцінки майнового стану:

1. Сума господарських коштів, які підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які пере­бувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення його майнового потенціалу.

2. Питома вага активної частини основних засобів — це відношення вартості активної частини основних засобів до загальної їх вартості, яка має вираз у відсотках. Згідно з нормативними документами до активної частини основних засобів належать машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці є позитивним.

Вартість основних засобів – вартість активної частини основних засобів: Первинна вартість основних засобів= Ряд.130 + ряд.140 гр. 3 ф.5:Ряд. 031 ф.1. (збільшення).

3. Коефіцієнт зносу основних засобів визначається діленням амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів за балансом. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів — це відношення балан­сової вартості основних засобів, які надійшли за період, що аналізується, до балансової вартості основних засобів на кінець цього періоду. Показник дає змогу з'ясувати, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів визначається діленням балансової вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується на балансову вартість основних засобів на початок цього періоду. Показник засвідчує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула внаслідок зносу чи з інших причин.

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності:

1. Величина власних оборотних коштів (власні оборотні кошти, робочий функціонуючий капітал) - це різниця між сумою власного капіталу і сумою довгострокових зобов'язань та основних засобів і вкладень або поточні активи мінус поточні зобов'язання.

Цей показник характеризує ту частину власного капіталу під­приємства, яка є джерелом покриття поточних активів (активи у яких період обороту менше, ніж один рік).

2. Коефіцієнт маневрування чистих оборотних активів - це відношення грошових засобів до функціонуючого капіталу. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

(Грошові кошти + поточні фінансові інвестиції):Чисті оборотні активи = Ряд.220Ф1+ряд.230Ф1:Чисті оборотні активи.

3. Коефіцієнт покриття загальний (Кп) визначається діленням поточних активів (ПА) на поточні зобов'язання (ПЗ).

Кп = ПА : ПЗ

Цей показник характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства він має бути більшим за одиницю, його зростання — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від що­денної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт проміжної ліквідності(„кислотний тест) - це відношення різниці між вартістю оборотних активів та запасів до поточних зобов'язань. Оптимальне значення цього показника 0,6 – 0,8.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності(К аб.л.) - ви­значається діленням грошових коштів до короткострокових зобов‘язань.

Каб.л.= Ряд.220Ф1+Ряд.230Ф1+Ряд.240Ф1:Ряд.620Ф1

Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності під­приємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути за необхідності погашено негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2.

6. Частка оборотних засобів у активах - це відношення поточних активів до всієї суми господарських коштів.

7. Частка виробничих запасів у поточних активах визначається діленням запасів та витрат на поточні активи.

8. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів — це від­ношення власних оборотних коштів до суми запасів та витрати. Цей показник характеризує вартість запасів, яка покривається влас­ними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника — 50%.

9. Коефіцієнт поточної заборгованості - це відношення поточних пасивів до зобов'язань перед акціонерами.

10. Коефіцієнт автономії (незалежності)(Ка) визначається діленням власних коштів на майно підприємства:

Ка = ряд.380Ф1+ряд.430Ф1+ряд. 630Ф1:ряд.280 Ф1.

Нормативне значення цього коефіцієнта > 0,5.

11. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається діленням обсягу виручки від реалізації продукції на матеріальні запаси.

Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства:

1. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів визначається діленням позикових коштів на власні кошти підприємства. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про поси­лення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу - це відношення суми власних коштів, довгострокових кредитів і довгострокових позик за мінусом необоротних активів до суми власних коштів, довгострокових кредитів і довгострокових позик.

Цей показник визначає, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто є вкладеною в оборотні кошти, а яку частку - капіталізовано.

3. Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у майні під­приємства - це відношення залишкової балансової вартості основних фондів до вартості майна по балансу (ряд.030Ф1:ряд.280Ф1).

4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу - це відношення залученого капіталу до суми всіх господарських коштів (ряд.480+ряд.620):ряд.640.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів - це від­ношення довгострокових зобов'язань до суми власного капіталу і довгострокових зобов'язань (ряд.480 Ф1:380ряд.Ф1+480рядФ1).

Цей показник визначає, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

6. Коефіцієнт структури залученого капіталу - це відношення довгострокових зобов'язань до залученого капіталу. (ряд.480Ф1:(ряд.480Ф1+ряд.620Ф1)

7. Показник заборгованості кредиторам визначається діленням усіх пасивів на всі активи, помноженим на 100.

При розгляді балансу підприємства можна зробити висновки стосовно аналізу його фінансового стану без здійснення розрахунків.

3

Банкрутство - це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури визначається Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.2002р.

Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій зазвичай передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Воно рідко буває несподіваним. Справа про банкрутство підприємства порушується письмовою заявою будь-якого з кредиторів боржника, органів ДПА і КРУ до господарського суду за наявності відповідних підстав.

Кредитори мають право об’єднати свої вимоги і подати спільну заяву до господарського суду.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних заробітних плат і не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого терміну.

Суб’єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої боргові зобов’язання визнано господарським судом.

Боржник вважається неплатоспроможним якщо він не може виконати свої платіжні зобов’язання, термін яких уже настав. З моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника «банкрутом» розпочинається ліквідаційна процедура але:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу виготовлення продукції;

• припиняється нарахування штрафів, пені, % та інших санкцій по всіх видах заборгованості;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними;

• скасовується арешт, покладений на майно боржника;

• вимоги за зобов’язаннями боржника, що виникли під час проведення процедури банкрутства можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна процедура – примусова ліквідація підприємства боржника за рішенням господарського суду або добровільна ліквідація підприємства під контролем кредиторів.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, однак в деяких випадках господарський суд може продовжити термін на 6 місяців.