Тема 8. Поетичний світ Євгена Плужника {1898-1936)

План

2. Філософсько-естетичні пошуки поета.

3. Збірка "Дні" - поетлчний щоденник Є.Плужника. Екзиетенційні мо­шви та гуманістичне спрямування поезії, "Розстріляний цикл" як відобра­ження трагедії братовбивчої війни.

4. Медитативно-елегійний характер збірок "Рання осінь" та "Рівновага".

5. Екзистенціальна сутність поеми 'Талілей": болісне шукання істини.

6. "Канів" - філософська поема про гармонійне існування людини.

7. Стильові особливості поезії Є.Плужника.

8. Творчі пошуки письменника: роман "Недуга".

9. Драматичний доробок Є.Плужника.

Тексти

Зб.: Дні; Рання осінь. Рівновага.

Іалілей; Канів.

Недуга.

Змова в Києві. Професор Сухораб. У дворі на передмісті.

Література

Бажан М. Євген Плужник// Плужник Є. Вибрані поезії. - К, 1966.

Базилевський В. Є. Гілужник // Письменники Радянської України. - К,

1989. -С. 101-118.

Державин В. Лірика Є. Плужника // Українське слово: Хрестоматія...У 4 кн. - Кн. 2. - К. 1994. - С. 223-238.

Жулинський М. Є. Плужник // Жулинський М. Із забуття - в безсмертя.

• К, 1990. - С. 316-320.

Ковалів Ю. "...Виріс я на межі двох століть" // Дивослово. - 1998. - N° 12. - С. 5.

Колошук I I. "Недуга" Є.Плужника як інтелектуальний модерний роман // Слово і час. - 2002. - № 1. - С. 60-67.

Лущій С Плужник і Підмогильний: у складних філософських пошуках // газ. Укр. мова і література в школі. 1999. - № 4.

Моклиця М.В. Євген Плужник//Модернізм у творчості письменників XX ст. Ч. 1. - Українська література. - Луцьк, 1999. - С. 82-96.

Мороз-Стрілець Т. Пам'ятні зустрічі // Мороз-Сгрілець Т. Голос пам'яті Спогади. - К., 1989. - С. 118-137.

НовиченкоЛ. ГІо той бік спокою // Гілужник Є. Вибрані поезії. - К, 1966.

Скирда Л. Євген Іілужник: Нарис життя і творчості. - К, 1989.

Славутич Я. Євген Плужник // Славутич Я. Розстріляна муза. - К.. 1992.

Токмань Г. Кроки Є.Плужника по шляху "дегуманізації мистецтва" // Світовид. - 1998. - № 3. - С. 116.

Токмань. Мистецтво мовчання: один із феноменів лірики Є.Плужника // Сучасність. - 1998. - № 9. - С. 114.

Токмань П "Це закон: замруть червоножили..." (Мотив смерті в ліриці Є.ГІлужшіка)//Дивослово . - 1998. - № 6. - С. 57.

¹ Іпреватенко JI. Все, чим душа боліла // Плужник Є. Поезії. - К., 1988. -

<; г.юо.

Чсреватенко Л. Фатальний цей трикутник// Вітчизна. - 1991. - Ш 8. - С. 1ЫМ60.

Чсреватенко Л. Поет, народжений революцією//Дніпро. - 1967. - № 7. - С.

Яіцук П. "Я справжнім болем догорів" (Особливості екзистенціальної ху- ніжності Є. Плужника) // Слово і час. - 1994. - № 2, - С. 67-72.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Яр Славутич: "Поряд київських неокласиків. Плужник - один із найбільших представників високого мистецтва української поезії; надзвичайно стислий, багатий на емоції, наш найкращий поет імпресіоніст".

В. Державин: "Поетичне мистецтво Є. Плужника - це при­родність актора, що грає на кону не літературну якусь "дійову осо­бу", а себе самого. Це поза, такою мірою натуральна, що вона вже майже не поза: проте цілий шарм інтимної поезії зосереджено в то­му "майже", в тій невагомій і невловимій емоційній інтонації, що во­на перетворює абстрактний і цілком раціональний (хай дотепний) афоризм на індивідуальне й справді неповторне переживання. (...)Оце високе й складне мистецтво артистичного оперування самими лише інтонаціями слів та нюансами образів зветься в літературі - за слушною аналогією до образотворчих мистецтв - імпресіонізмом".

М. Коцюбинська: "Поезія Плужника являє зразки своєрідного ліризму, що відповідає духові сучасної поезії. Це ліризм суворий, стриманий, "терпкий", зсередини пройнятий автоіронією, інте­лектуальною оцінкою. Плужник володіє дуже важливою для поета здатністю панувати над стихією почуття в самому процесі почу­вання, дати його свідомий автоаналіз. І в цьому один з найплідніших для нашої поезії уроків Плужника".

М. Коцюбинська: "Плужникові не властивий симфонізм, його поезія - це завжди солоспів, надзвичайно виразний і чіткий інто­наційно, за ним вгадується буяння й зіткнення пристрастей доби. Цей художник принципово чужий, навіть ворожий афектації, що особливо цінно для нашої поезії, великою мірою отруєній афек­тацією, позою, заданістю інтонації. Плужникові "спокійна щирість" сприймається як протиотрута цій хворобі".

ІСТОРІЯ ГіС1><иН<. ЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (20-40 pp. ХХстоліггя)

В. Базшіенський: "Індивідуалізм поета як філософський прин­цип, а н.е як корма поведінки, утвердження самодостатньої цінності людського життя в епоху, коли воно так мало важило, не могли не помічатися. Це була одна із тих сольних партій, що мовби аротидыш хоровому співу. Вона тим більше дратувала, що при­вертала до себе увагу своєю несхожістю, самостійністю".