- •Елементи лінійної алгебри і аналітичної геометрії.
- •Визначники
- •Числа, що утворюють визначник, називаються його елементами та позначаються подвійними індексами аi j, де I-номер рядка, j –номер стовпця.
- •Властивості визначників
- •Мінори та алгебраїчні доповнення
- •Обчислення визначників
- •1.2. Матриці Основні поняття
- •Дії з матрицями
- •Властивості оберненої матриці:
- •2.1. Формули Крамера
- •2.2. Метод оберненої матриці
- •Обернена матриця
- •Лекція 3. Елементи векторної алгебри
- •Розв’язання.
- •3.1. Лінійні операції з векторами
- •Лекція 4. Аналітична геометрія на площині
- •4.1. Довжина відрізка та ділення відрізка у даному відношенні.
- •Розглянемо відрізок ав, заданий координатами точок та . Точка поділяє відрізок ав у відношенні: (рис 1.1).
- •Координати точки с х та у визначаються формулами:
- •4.2. Рівняння прямої
- •Криві другого порядку
- •Границі і диференціальне числення функцій Лекція 5. Границі
- •Означення границі
- •Властивості нескінченно малих величин
- •Нескінченно великі величини
- •Властивості нескінченно великих величин
- •Границя функції
- •Порівняння нескінченно малих
- •Основні еквівалентності при
- •Визначні границі
- •Неперервність функції
- •Властивості функцій, неперервних у точці.
- •Типи точок розриву
- •Лекція 6. Похідна і диференціал
- •Задачі, що приводять до поняття похідної
- •Означення похідної
- •Необхідна умова диференційовності функції
- •Основні формули диференціювання
- •Основні правила диференціювання
- •. Неявна функція та її диференціювання
- •Контрольний тест.
- •Логарифмічне диференціювання
- •Похідні вищих порядків
- •2.6. Диференціал
- •Лекція 7. Дослідження функцій і побудова графіків
- •7.1. Інтервали монотонності і екстремум функції
- •7.2. Опуклість і угнутість графіка функції. Точки перегину
- •7.3. Асимптоти кривої
- •7.4. Загальна схема дослідження функції. Побудова графіків функцій
- •Найбільше і найменше значення функції на відрізку
- •8. Функції багатьох змінних
- •8.1 Частинні похідні і повний диференціал
- •8.2. Екстремум функцій двох змінних
- •Інтегральне числення Лекція 9. Невизначений інтеграл
- •9.1. Поняття невизначеного інтеграла
- •9.2. Таблиця основних інтегралів
- •9.3. Безпосереднє інтегрування
- •9.4. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •9.5. Інтегрування частинами
- •9.6. Інтеграли від виразів з квадратним тричленом
- •9.7. Інтеграли від деяких ірраціональних функцій
- •9.8. Інтегрування деяких класів тригонометричних функцій
- •Лекція 10. Визначений інтеграл
- •10.1. Основні поняття
- •10.2. Методи обчислення визначеного інтеграла
- •Лекція 11. Застосування визначеного інтеграла
- •11.1. Обчислення площ плоских фігур
- •Лекція 12. Невласні інтеграли
- •12.1. Інтеграли з нескінченними межами (невласні інтеграли I роду)
- •12.2. Інтеграл від необмеженої функції (невласні інтеграли II роду)
- •Лекція 13.Звичайні диференціальні рівняння
- •13.1 Основні поняття
- •13.2. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •13.3. Однорідні диференціальні рівняння
- •13.4. Лінійні диференціальні рівняння
- •1. Метод Бернуллі
- •2. Метод Лагранжа (метод варіації довільної сталої)
- •13.5. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
- •Лекція 14. Ряди
- •14.1. Поняття числового ряду. Сума ряду
- •14.2. Збіжність числових рядів. Необхідна ознака збіжності ряду
- •Достатні ознаки збіжності
- •Приклад 4.20. Визначити збіжність ряду .
- •Приклад 4.22. Дослідити збіжність ряду
- •Інтегральна ознака Коші.
- •Приклад 4.23. Дослідити збіжність ряду
- •14.4. Ряд, знаки членів якого чергуються
- •1 4.5. Степеневі ряди
- •Розв’язання. Знайдемо розкладення в ряд Тейлора функції за формулою (4.26). Знаходимо похідні порядку та їх значення при :
- •14.7. Використання рядів у наближених обчисленнях
Нескінченно великі величини
Змінна величина xn називається нескінченно великою, якщо для будь-якого як завгодно великого числа M > 0 починаючи з деякого номера N для всіх n > N виконується нерівність xn > M. |
Для позначення
нескінченно великої послідовності {xn}
використовується такий запис
або запис
при
.
Члени нескінченно великих послідовностей необмежено зростають.
Зауваження. Символ
“
” не є числом, тому нескінченно великі
послідовності границі не мають. Але
прийнято говорити, що нескінченно велика
має нескінченну границю, щоб виділити
її серед інших послідовностей, що не
мають границі, але не є нескінченно
великими.
Приклади нескінченно великих: n, n2 ,10n, n!.
Властивості нескінченно великих величин
Сума нескінченно великої й обмеженої є нескінченно великою.
Сума двох нескінченно великих однакового знаку є нескінченно велика.
Добуток двох нескінченно великих є нескінченно великою.
Добуток нескінченно великої на сталу додатну величину є нескінченно велика величина.
Зауваження
1.
Відношення
двох нескінченно великих величин може
бути величиною скінченною, нескінченно
малою і нескінченно великою. Відношення
двох нескінченно великих величин є
“невизначеність” виду
.
Зауваження
2.
Різниця
двох нескінченно великих величин може
бути величиною скінченною, нескінченно
малою і нескінченно великою. Різниця
двох нескінченно великих величин являє
собою “невизначеність” виду
.
Зв'язок між нескінченно великими і нескінченно малими величинами
Якщо
xn
– нескінченно мала, то
–
нескінченно велика. І, навпаки, якщо yn
– нескінченно велика, то
–
нескінченно мала, (с = const 0).
Границя функції
Розглянемо
функцію
,
визначену на деякому проміжку Х R
. Нехай
аргумент х
приймає такі значення
х1, х2,…,хn,… (2.2)
де
.
Відповідні значення функції утворюють:
у1, у2,…,уn,… (2.3)
Означення границі функції.
Число А
називається границею
функції
|
|
Якщо
функція
має границю
|
|
Приклад 2.1. Довести,
що
.
Розв’язання. Візьмемо
довільне число
> 0. Треба для заданого числа
знайти таке
> 0, при якому з нерівності |x
– 2| <
випливає нерівність |
f(x) – A|
= |(3x – 1) –
5| < .
Перетворивши останню нерівність,
одержимо |3(x
– 2)| <
або |x –
2| <
.
Таким чином, якщо взяти
,
то для всіх х, що задовольняють
нерівності |x
– 2| <
,
буде виконуватися нерівність |
f(x) – 5|
< . Це означає,
що
.Наприклад,
якщо = 0,1,
то
,
якщо =
,
то
і т.д.
Границя функції на нескінченності і нескінченні границі
Число А
називається границею
функції
f(x)
при
x+
якщо для кожного
> 0 можна знайти число М
> 0
таке, що при x
> М,
виконується нерівність |
f(x)
– A|
< .
Позначення
|
Число А
називається границею
функції f(x)
при
x-,
якщо для кожного
> 0 можна знайти число М
<
0 таке, що при x
<
М,
виконується нерівність |
f(x)
– A|
< .
Позначення
|
Функція
f(x)
має своєю границею +
при
|
Функція
f(x)
має своєю границею -
при
,
якщо для будь-якого М>0
можна знайти число
>
0 таке, що при всіх х,
що задовольняють нерівності
,
буде виконуватися нерівність f(x)
< -М.
Позначення
|
Односторонні границі функції
Лівосторонньою
границею функції f(x)
називається границя функції А1
при
xа,
за умови, що x
приймає значення менші а.
Використовують позначення
|
Правосторонньою
границею функції f(x)
називається границя функції А2
при
xа,
за умови, що x
приймає значення більші а.
Використовують позначення
|
Приклад 2.2. Знайти лівосторонню і правосторонню границі функції
при x
2.
Розв’язання. У
даному випадку значення границі залежить
від того, з якого боку x наближається
до 2. Якщо x наближається до числа 2
зліва, тобто з боку менших значень х<2,
то
і
.
Якщо x наближається
до числа 2 праворуч, тобто з боку значень
більших за 2 ( x
2), то
і
.
обчислення границь функцій. Розкриття невизначеностей
При
обчисленні границі функції
приходиться зустрічатися з двома різними
типами прикладів.
Функція визначена в граничній точці х=а. Тоді
.
Приклад
2.3.
Знайти границю
.
Розв’язання.
Для
обчислення границі
функції
заміняємо змінну х
її граничним значенням, тобто
.
Функція в граничній точці х = а не визначена або обчислюється границя функції при
.
Тоді обчислення границі в кожному
випадку вимагає індивідуального
підходу. В одних задачах питання
зводиться безпосередньо до застосування
теорем про властивості нескінченно
малих, в інших – функція
в точці х
=
а
або при
являє собою невизначеність, тобто вираз
виду
,
та інші.
Невизначеність
розкривають винесенням аргументу з
найбільшим показником степені з
чисельника і знаменника дробу і
скороченням на нього.
Приклад
2.4.
Знайти
границю
.
Розв’язання.
У
чисельнику і знаменнику дробу
винесемо
за дужки
і
скоротимо на нього:
.
Приклад
2.5. Знайти
границю
.
Розв’язання. У чисельнику і знаменнику дробу винесемо за дужки і скоротимо на нього:
Приклад
2.6.
Знайти
границю
.
Розв’язання.
У
чисельнику і знаменнику дробу
винесемо
за дужки
і скоротимо на нього:
.
З прикладів видно, що при розкритті невизначеності , породжуваної відношенням двох многочленів, можна скористатися наступним правилом:
якщо показник старшого степеня чисельника більше показника старшого степеня знаменника, то границя дробу дорівнює нескінченності;
якщо показник старшого степеня чисельника дорівнює показнику старшого степеня знаменника, то границя дробу дорівнює відношенню коефіцієнтів при показниках старших степенів;
якщо показник старшого степеня чисельника менше показника старшого степеня знаменника, границя дробу дорівнює нулю.
Приклад
2.7. Знайти
границю
.
Розв’язання. Показник старшого степеня чисельника 4/3, а знаменника – 2. За вищевказаним правилом маємо: =0.
Приклад
2.8.
Знайти
границю
.
Розв’язання. Показник старшого степеня чисельника 2, знаменника також 2. За вищевказаним правилом маємо:
Приклад
2.9.
Знайти
границю
.
Розв’язання. Показник старшого степеня чисельника 3, знаменника 2. За вищевказаним правилом маємо:
Невизначеність { – } розкривають в залежності від виду функції. Якщо хоч один член різниці ірраціональний, то розкривають невизначеність помноживши і поділивши вираз, що знаходиться під знаком границі, на спряжений вираз, позбуваючись від ірраціональності в чисельнику. Якщо функція –різниця дробів, то позбуваються невизначеності приведенням дробів до спільного знаменника.
Приклад
2.10.
Знайти
границю
.
Розв’язання.
Помножимо
і поділимо вираз, що стоїть під знаком
границі, на спряжений вираз виду
:
Приклад
2.11.
Знайти
границю
.
Розв’язання. Приведемо до спільного знаменника дроби, тоді
.
Невизначеність
розкривають виділенням у чисельнику і
знаменнику множника, який дорівнює нулю
(критичного множника) і скороченням на
нього, або позбавленням від ірраціональності.
Приклад 2.12. Знайти границю
.
Розв’язання. При х=1 чисельник та знаменник дорівнюють нулю, тому це невизначеність виду . Виділимо в чисельнику критичний множник і скоротимо на нього
.
Приклад
2.13.
Знайти
границю
.
Розв’язання.
У
цьому прикладі при х
=
1 чисельник і знаменник дробу дорівнюють
нулю, це невизначеність
.
Розділимо многочлени, що знаходяться
у чисельнику та знаменнику, на “критичний
множник”
.
Після додаткових перетворень, одержимо
.
Приклад
2.14.
Знайти
границю
.
Розв’язання.
.Для
розкриття невизначеності виду
в цьому випадку чисельник і знаменник
треба розкласти на множники і скоротити
на спільний множник.
Приклад 2.15. Знайти границю
.
Розв’язання. при х = 0 чисельник і знаменник дробу дорівнюють нулю, це невизначеність . Позбудемося від ірраціональності в чисельнику, розклавши знаменник дробу на множники:
.
Приклад
2.16.
Знайти
границю
.
Розв’язання. При х = 1 чисельник і знаменник дробу дорівнюють нулю, це невизначеність . Позбудемося від ірраціональності в чисельнику і знаменнику, шляхом множення чисельника і знаменника дробу на відповідні спряжені вирази:
.
