Розділ 5.Розрахунок собівартості продукції

[11]Існує декілька видів собівартості:

-товарної продукції

-валової продукції

-реалізованої продукції

-незавершеного виробництва

За ступенем охоплення підприємств:

-індивідуальна

-галузева

Залежно від часу формування затрат:

-планова

-фактична

-нормативна

-кошторисна

Залежно від місця формування затрат:

-цехова

-виробнича

-повна

Залежно від тривалості розрахункового періоду:

-місячна -квартальна

-річна

Існують дві групи причин розрахунку собівартості:

1. Дані про собівартість незавершеного виробництва і готових продуктів необхідні для формування фінансової (бухгалтерської) звітності.

2. Калькуляція собівартості необхідна для:

- планування діяльності підприємства;

- контролю виконання планів;

- ухвалення управлінських рішень, оскільки на основі даних про собівартість формується асортиментна і цінова політика.    

Класифікація методів розрахунку собівартості

1. Попроцесний метод. Застосовується на підприємствах, які працюють в безперервному режимі. Класичний варіант попроцесного методу застосовується в галузях з масовим типом виробництва, який характеризується: 

• нетривалим виробничим циклом;

• наявністю єдиної характеристики для всієї продукції;

• обмеженою номенклатурою продукції;

• повною відсутністю або незначними об`ємами напівфабрикатів і незавершеного виробництва. 

Прикладами такого виробництва є добувні галузі, транспорт і енергетика. Об`єкт обліку витрат і калькуляції — кінцева продукція. Таким підприємствам потрібні великі вкладення для продовження роботи в перспективі, а також для поточної підтримки виробництва. Вкладення носять ризиковий характер.  Найпростіший тип масового виробництва представлений енергетичними підприємствами і характеризується відсутністю запасів готової продукції. У таких випадках використовується простий однокроковий спосіб калькуляції собівартості. Собівартість одиниці продукції визначається діленням повної суми витрат за період на кількість одиниць продукції, проведеної за цей період:  C = Z / X (11) де С — собівартість одиниці продукції; Z — сукупні витрати за період; X — кількість одиниць проведеної продукції (шт., км і так далі).  Існує невелика кількість підприємств, які задовольняють чотирьом основним вимогам. Для них використовується спосіб простої двоступінчатої калькуляції, що передбачає виділення в обліку виробничих і невиробничих витрат. Виробничі витрати відносяться на всю проведену готову продукцію, а невиробничі вважаються витратами періоду і відносяться на продукцію реалізовану.  С = Zвв /хгп + Zневр /хрп ,(12) де Zвв — виробничі витрати; Хгп — кількість одиниць готової продукції, проведеної за період; Zневр — невиробничі витрати періоду; Хрп — кількість одиниць продукції, реалізованої за період.  Даний варіант обчислення собівартості дозволяє визначити собівартість реалізованої продукції і оцінити запаси виготовленої в даному періоді, але нереалізованої продукції.  Спосіб одно- і двоступінчатої калькуляції використовується в тих калькуляціях, де технологічний процес організований у вигляді безперервної діяльності при нетривалому виробничому циклі. Якщо технологічний процес організований у вигляді ланцюжка окремих етапів, технологічно і організаційно відособлених, виробництво на окремих етапах може здійснюватися з різним ритмом, тоді виникають залишки напівфабрикатів при передачі з одного підрозділу в інший.  2. Попередільний метод. Даний метод застосовується в галузях і на підприємствах, де продукція в ході технологічного циклу послідовно проходить декілька стадій.  Переділ — це змістовно і просторово відособлена сукупність технологічних операцій, що становить частину повного технологічного процесу виготовлення кінцевої продукції. В результаті кожного переділу виходить напівфабрикат, який може бути переданий по технологічному ланцюжку для подальшої обробки або реалізований на сторону.  Особливостями масового типу виробництва є невелика номенклатура виробів, які випускаються у великих кількостях, вузька спеціалізація робочих місць, високий рівень устаткування і автоматизації. Різновид масового типу виробництва — потокове виробництво (целюлозно-паперова, прядильна, металургійна, хімічна і нафтохімічна промисловість).  Виробництво на всіх стадіях технологічного процесу ведеться незалежно від інших, тому між переділами можуть виникати значні об`єми напівфабрикатів — продуктів одного переділу, переданих в наступний переділ, але не використаних там протягом звітного періоду. Така особливість організації виробництва обумовлює вибір як об`єкт калькуляції не кінцевого продукту, а продукту кожного переділу. Об`єкт обліку — окремий переділ.  Якщо усередині переділу цикл виготовлення виробу невеликий і в кінці звітного періоду немає внутрішньоцехового незавершеного виробництва, для обчислення собівартості можна використовувати метод простої багатоступінчатої калькуляції. Він є продовженням простої двоступінчатої калькуляції. Виробничі витрати, вироблені за звітний період в кожному переділі, відносяться на продукцію, випущену в рамках цього переділу, а невиробничі витрати відносяться на реалізовану продукцію. У багатьох ма сових виробництвах особливістю процесу є введення основних матеріальних витрат лише на початку процесу, тобто в першому переділі. В аналітичних цілях доцільно вести облік матеріальних витрат окремо, а по переділах враховувати лише витрати праці і загальновиробничі витрати, тобто додані витрати. Коли всі подальші стадії додають продукту вартість в результаті його обробки, можна використовувати метод калькуляції витрат по стадіях обробки.  Для розподілу витрат між готовою продукцією переділу і незавершеним виробництвом був розроблений метод умовних одиниць. Згідно даного методу, кожен об`єкт калькуляції розглядається як сукупність двох умовних одиниць: основних матеріальних витрат і доданих витрат. Величини цих умовних одиниць в грошовому виразі визначаються або шляхом нормування, або шляхом ділення фактичних витрат на кількість вироблених умовних одиниць за будь-який період часу. Продукція, вироблена в рамках одного переділу, складатиметься з продукції готової, переданої в наступний переділ, і виробів, ще не закінчених з погляду технологічного процесу, але вже початих, в яких вже вкладені деякі витрати.

Оцінка такого незавершеного виробництва ведеться експертним шляхом з урахуванням завершеності по матеріалах і доданих витратах окремо. Результат виходить в умовних одиницях (перший етап розрахунків). Після процентної оцінки ступеня незавершеності продукції визначається вироблення за період або шляхом множення на нормативну вартість умовної одиниці, або діленням повної суми витрат на кількість умовних одиниць виготовлення (другий етап розрахунків). Це дозволяє оцінити як виготовлення готової продукції, так і об`єм незавершеного виробництва на момент закінчення періоду шляхом множення кількості умовних одиниць виготовленняна вартість однієї умовної одиниці (третій етап розрахунків).  3. Позаказний метод. Даний метод калькуляції собівартості застосовується на підприємствах з одиничним або серійним типом виробництва, де випускається унікальна продукція на спеціальні замовлення. Він застосовується в найбільших судо-, авіа-, машинобудівних концернах, в малому бізнесі — при виробництві меблів, візитних карток, при наданні аудиторських послуг.  Особливості одиничного або серійного виробництва:

• широка номенклатура продукції при невеликій кількості виробів кож ного найменування (в одиничному виробництві об`єм партії — одна одиниця);

• використання спеціально розроблених на даному підприємстві форматів обліково-управлінської документації — карток замовлень, калькуляційних карток, супровідних листів і т. д.;

• застосування універсального технологічного устаткування. 

Серійне виробництво — це виготовлення заздалегідь обумовленої кількості технологічно ідентичних виробів, виконуване одночасно або послідовно протягом обмеженого проміжку часу. Якщо тривалість періоду виготовлення серії невелика, то серію можна розглядати як замовлення.  Замовлення — це особливим чином оформлена вимога клієнта виробникові виготовити виріб з певними характеристиками. Форму бланка-замовлення підприємство розробляє самостійно. Обов`язковими реквізитами є номер за []мовлення, характеристика продукту, термін виконання і вартість замовлення.  Суть позаказного методу обліку витрат і обчислення собівартості полягає у віднесенні прямих витрат в розрізі заздалегідь встановлених статей калькуляції на окремі замовлення і розподілі непрямих витрат по замовленнях відповідно до встановлених ставок розподілу. Об`єкт обліку витрат і калькуляції — окреме замовлення.  Замовлення на виготовлення продукції вважається виконаним, якщо товар відвантажений покупцеві; послуга вважається наданою, коли клієнтом підписаний акт виконаних робіт. Виручка реєструється в мить, коли представлені певні документи — акти, свідоцтва про передачу товару перевізникові. Якщо цього не відбулося протягом звітного періоду, замовлення вважається у складі незавершеного виробництва на кінець періоду. Оцінка такого незавершеного виробництва ведеться за допомогою карток замовлень. У картці фіксуються витрати, зроблені у зв`язку з виготовленням даного замовлення в розрізі встановлених статтею. Разом з відпусткою матеріалів в картці реєструється час основних робочих, витрачений на дане замовлення, і відповідні цьому періоду часу суми витрат на оплату праці. Якщо в організації прийнята калькуляція за повними витратами, то до сум прямих витрат необхідно додати виробничі накладні витрати за нормативними ставками.  Суми основних і накладних витрат, віднесених на замовлення, за якими ще не можна визначити реалізацію до кінця звітного періоду, формують об`єм незавершеного виробництва. Якщо організація вибирає як базу розподілу загальновиробничі витрати основних матеріалів, то суми накладних витрат, віднесених на замовлення, у будь-який момент часу сильно залежатимуть від темпів відпущення цих матеріалів на виготовлення замовлення. У випадках, коли матеріали відпускаються відразу майже в повному об`ємі, накладні витрати можна нараховувати в максимальних сумах, навіть якщо робота над замовленням тільки почалася.

Якщо на кінець звітного періоду у виробництві опиняється велика кількість ледве початих замовлень, на них (і, відповідно, на об`єм запасів) буде віднесена істотна частина загальновиробничих витрат, що приведе до значної величини фінансового результату. Ефект виходить більш вираженим, коли, відповідно до прийнятої облікової політики, на замовлення розподіляються не тільки загально виробничі, але й загальногосподарські витрати.  4. Партіонний (післяопераційний) метод. Різновидом позаказного методу є партіонна (післяопераційна) калькуляція.  Партіонна калькуляція застосовується там, де окремі одиниці випуску, оформлені як замовлення, в процесі свого виготовлення проходять декілька стадій виробництва (операцій), причому для кожної одиниці набір стадій може бути індивідуальним, а частина операцій — загальною для всіх виробів.  Прикладом такого виробництва є виготовлення меблів на замовлення. Підприємство виготовляє стандартні модулі — тумбочки, шафи, полиці, які, відповідно до побажань клієнта, піддаються різним видам обробки, оснащуються різними фасадами, фурнітурою і аксесуарами. Таким чином, ціна замовлення визначається як сума вартостей окремих модулів і витрат, які підприємство понесло на всіх операціях, відповідно до специфікації.  5. Облік витрат за функціями. Дану систему обліку витрат застосовують організації, які випускають великий асортимент продукції різними партіями. Суть методу полягає в співвідношенні витрат з певними функціями, які здійснюються на користь виробництва, і реалізації того або іншого виду продукції. [11]

Калькуляція собівартості

[10] ст. 82. Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статтями собівартості.Об′єктом калькулювання є продукція чи послуги,собівартість яких обчислюється.

Калькуляційною є одиниця кількістю вимірювання продукції(штуки,тонни,метри тощо)

Стаття «Сировина і основні матеріали»

В цю статтю включають тільки затрати на сивину,матеріали,які утворюють основу вироблюючих видів продукції.

[4] ст. 11 Розрахунок кількості сировини і її вартості,а також основних матеріалів ведеться по кожному виду калькулюючи виробів

Розрахунок кількості сировини і її вартості,а також основних матеріалів ведеться по кожному виду калькулюючих виробів .

Кількість сировини і матеріалів визначається на основі виробничої програми в натуральному вимірі норм витрат сировини і основних матеріалів.

Вартість розраховується шляхом множення кількості сировини і матеріалів на ціни.

[4] ст. 11 Таблиця . Розрахунок вартості сировини

Таблиця

Назва стровини	Один. виміру	Кількість за зміну	Кількість за рік	Ціна,грн	Сума,грн
Молоко незбиране	т	17,3277	5198,1	2800	14555680
Сироватка	т	12,995	3898,747	1000	3898747
Вершки	т	2,6722	801,66	5000	4008345
Закваска	Фл.	3	900	97	87300
Всього:					2250072

[4] ст. 12 «Допоміжні матеріали на технологічні цілі»

До допоміжних матеріалалів відносятьсяя матеріали,які не виявляються складовою частиною виробляючої продукції,приймають участь в її створенні,сприяють виробничому процесу.

В основі розрахунку кількості і вартості допоміжних матеріалів лежить виробнича програма,норми допоміжних матеріалів і ціни.

До допоміжних матеріалів відносять:вартість целофану,марлі,папір,дезінфікуючі засоби разова тара.

[4] ст. 12 Таблиця . Розрахунок вартості допоміжних матеріалів

Таблиця

Назва допоміжних матеріалів	Один.виміру	Кількість за зміну	Кількість змін	Кількість за рік	Ціна, грн	Сума,грн
Марля	м	6,5	300	1950	19	37050
Гідроксид натрію	г	0,8	300	240	20	4800
Мило господарське	кг	0,95	300	285	11	3135
Миючий інвертар	Шт.	11	300	3300	15	49500
Пергамент	Кг	0,3	300	90	29	2610
Всього:						97095

«Транспортно-заготівельні затрати»

Ці затрати враховують вартість доставки,заготовки сировини при виготовленні продукції.У моїй курсовій роботі транспортно-заготівельні затрати не розраховую.

«Паливо і енергія на технологічні цілі»

Ця стаття включає в себе витрати на всі види енергії для роботи виробництва:

-паливо

-електроенергію

-пар

-газ

Така енергія безпосередньо використовується в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці.Витрати за цією статтею обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.[10] ст.83

[4] ст. 13 Таблиця. Розрахунок вартості палива та енергії

Таблиця

Найменування	Один. виміру	Кількість за зміну	Кількість змін	Витрати за рік	Ціна,грн	Сума,грн.
Вода	м³	140	300	42000	8,2	344400
Пара	т	15	300	4500	56,2	252900
Холод	кДж	20	300	6000	17,8	106800
Всього:						704100

[1] ст. 359 Стаття «Заробітна плата виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робітників,безпосередньо зайнятих виготовленням продукції(основна заробітня плата) обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій,тарифних ставок або відрядних розцінок; виплати на оплату відпусток,часу виконання державних обов̇ язків,доплати за виконання додаткових функцій та інш.(додаткова заробітня плата) обчислюється у відсотках до основної.

[4 ] ст.13 Таблиця . Розрахунок річного фонду заробітньої плати виробничих робітників. Таблиця

Розряд		Кількість роб.чол	Денна тарифна ставка,грн	Змін у році	Осн.зар.плата,грн	Додаткова з/пл.,грн		Загальний фонд з/пл., грн
						%	Сума,грн
2		4	102,4	300	122880	35	43008	165888
3	6		120	300	216000	35	75600	291600
Всього					3338880	35	118608	457488

[4] с.11 Середня заробітня плата робітників за місяць визначається за місяць визначається по формулі:

Зсер=Фзаг/Р*12; [4] с.11 (13)

Зсер=457488/12*12=3177 грн

Стаття « Єдиний соціальний внесок» включає відрахування на обовˋязкове соціальне страхування,пенсійне страхування,встановлюється у % від основної і додаткової заробітньої плати. Він складе 37,87 % від суми річного фонду заробітної плати(суми основної і додаткової)

Єдин.соц.внесок=(338880+118608)*0,3787=173250,70 грн

[10] ст.84 Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання»

Вона включає в себе такі витрати:

-амортизаційні відрахування на машини та устаткування;

-витрати на електроенергію,пальне,мастильні матеріали для машин та устаткування;

-витрати на придбання технологічного інструменту,запасних частин та агрегатів для устаткування;

-витрати на ремонт та технологічне обслуговування;

-витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу.

Сума витрат по цій статті розраховується в % від суми основної заробітної плати виробничих робітників 30 %

338880*0,3=101664 грн

[10] ст.86Стаття « На підготовку і освоєння виробництва»

До даної статті належать витрати на такі цілі:

-освоєння нових підприємств,виробництв,цехів;

-підготовку і освоєння нової продукції;

-підготовчі роботи у видобудівній промисловості.

Такі витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

Сума цих витрат визначається в % від суми основної заробітної плати і витрат на утримання і експлуатацію обладнання 20 %

(338880+101664)*0,2=88108,8 грн

Стаття «Внутрішньозаводські витрати»

Внутрішньо заводські витрати об′єднують затрати,пов′язані з роботою цехів в цілому. До них відносяться зарплата основна і додоткова з нарахуванням на заробітну плату ІТП,службовців і МОП цехів,витрати на поточний ремонт,амортизацію і утримання споруд,витрати на дослідження,раціоналізацію,винахідництво,затрати пов′язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.[

Сума внутрішньо заводських витрат розраховується в % відношенні від суми основної зарплати і витрат на утримання і експлуатацію обладнання 35 %

(338880+101664)*0,35=154190,4 грн

Стаття «Загальнозаводські затрати»

Загальнозаводські затрати,які пов′язані з діяльністю підприємства в цілому,включають:

-адміністративно-управлінські затрати(зарплата з нарахуваннями адмінуправлінського персоналу заводоуправління,утримання охорони,канцелярські витрати…)

-загальногосподарські зарплати(поточний ремонт,амортизація і утримання будівель,споруд загальнозаводського характеру,витрати на винахідство…)

Сума загальнозаводських витрат визначається в % відношенні від суми основної зарплпти виробничих робітників і витрат на утримання і експлуатацію обладнання 40%

(338880+101664)*0,40=176217,6 грн

Стаття «Інші виробничі витрати» включає в себе сплату % за короткострокові позики банків,оплату робіт із сертифікації та інші витрати,які включаються у собівартість продукції,але не віднесені до перелічених раніше статтей. У моїй курсовій роботі інші виробничі витрати не розраховується.

Виробнича собівартість- це витрати на виробництво продукції по даному підприємству.

22550072+97095+704100+338880+118608+173250+101664+88108,8+154190+176217,6=24502185 грн

Стаття «Позавиробничі витрати»

Ця стаття включає в себе витрати на пакувальні матеріали,транспортування продукції,товарів за умовами договору,витрати на маркетинг та рекламу,витрати на оплату праці і комісійні продавцям,торговим агентам,працівниками віддділу збуту,амортизація,ремонт та утримання основних засобів,інших матеріальних необоротних активів,що використовуються для забезпечення збуту продукції,товарів,робіт і послуг 2 %

24502185*0,02=49004,7 грн

Стаття « Повна собівартість продукції»

Ця стаття враховує суму затрат підприємства на виготовлення і реалізацію продукції:

24502185+490043,7=24992228 грн

Тепер визначаю собівартість одиниці продукції

24992185/784,8=31845,34 грн

Таблиця. Планова калькуляція собівартості.

Таблиця

№	Статті витрат	Сумв,грн
1	Сировина і основні матеріали за міносом відходів	22550072
2	Допоміжні матеріали	97095
3	Паливо та енергія на технологічні цілі	704100
4	Основна заробітна плата виробничих робітників	338880
5	Додаткова заробітна плата виробничих робітників	118608
6	Єдиний соціальний внесок	173250
7	Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	101664
8	Витрати на підготовку і освоєння виробництва	88108,8
9	Внутрішньозаводські витрати	154190
10	Загальногосподарські витрати	176217,6
11	Виробнича собівартість	24502185
12	Позавиробничі витрати	490043,7
13	Повна собівартість продукції	24992228,7
14	Кількість продукції за рік	784,8
15	Собівартість одиниці продукції	31845,28