Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
8.11.Лид.Ив.Лат.мова.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема 3. Nomen substantīvum (іменник)

План:

  1. Граматичні категорії іменника.

  2. Іменники І відміни.

  3. Іменники ІI відміни.

  4. Відмінювання дієслова esse (бути)

  5. Синтаксис простого речення.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculīnum (m) – чоловічий

feminīnum (f) – жіночий

neutrum (n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m)-хазяїн, agricŏla, ae (m)-землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f)-мати, Eurōpa, ae (f)-Європа, laurus, i (f)-лавр.

До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) орел, canis, is (m,f) собака.

2. Numěrus (число)

singulāris – однина

plurālis – множина

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singularia tantum): pecunia, ae (f) – гроші, scientia, ae (f) – знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (pluralia tantum): castra, orum (n) – табір, arma, orum (n) –зброя.

3. Casus (відмінок)

Nominatīvus (N) – називний

Genitīvus (G) – родовий

Datīvus (D) – давальний

Accusatīvus (Acc) – знахідний

Ablatīvus (Abl) – орудний (місцевий, відкладний)

Vocatīvus (V) – клична форма

4. Declinatio (відміна)

Відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику.

Існує 5 відмін:

Відміна

Закінчення родового відмінка однини

(gen.sing.)

Приклад

I

-ae

terra, ae (f) – земля

II

-i

amīcus, i (m) – друг

III

-is

lex, legis (f) – закон

IV

-us

senātus, us (m) – сенат

V

-ei

res, rei (f) – справа, річ

У словниках іменник подається у двох формах: Nom. sing. - vita

Gen. sing.- vitae, f - життя

ІІ. Іменники І відміни

Правило 1. До першої відміни належать іменники жіночого роду, які у N. s. закінчуються на – а, а у G. s. – на – ае.

terra, ae (f) – земля Roma, ae (f) - Рим

patria, ae (f) – батьківщина vita, ae (f) - життя

fortūna, ae (f) – доля magistra, ae (f) – вчитель

Правило 2. Практичну основу іменника визначаємо, відкинувши закінчення G. s. – ае

Правило 3. До І відміни належать також:

1) прикметники жіночого роду, які закінчуються на – а:

bona – добра

magna – велика

2) присвійні займенники жіночого роду, які закінчуються на – а:

mea – моя

tua – твоя

Римляни говорили „Nulla regǔla sine exeptione est“ ( Немає правила без винятку).