6. Основи і закони діалектики.

Закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні і закон заперечення заперечень.

Закон єдності і боротьби протилежностей виявляє причину та джерело розвитку. Джерелом розвитку є внутрішня суперечність предметів та явищ. Суперечність є відношенням між діалектичними протилежностями. Розрізняють формальні протилежності, які не мають внутрішнього зв'язку, і протилежності діалектичні - такі сторони єдиної сутності, які і взаємозаперечують і, разом з тим, взаємодоповнюють одна одну (наприклад, спадковість і мінливість, диференціал та інтеграл, асиміляція і дисиміляція, аналіз і синтез тощо). Єдність протилежностей - це їх взаємопроникнення і нероздільність, приналежність до однієї сутності. Боротьба - їх взаємовиключення в межах єдиного цілого. Взаємодія протилежних сторін і є джерелом саморуху, імпульсом розвитку певної сутності.

Закон переходу кількісних змін у якісні (або закон взаємопереходу кількісних і якісних змін) розкриває механізм розвитку, механізм появи нового, раніше не існуючого. Основними категоріями, що розкривають суть цього закону, є поняття кількості, якості, міри і діалектичного стрибка. Кількість - зовнішня визначеність предмета чи явища, яка позначається у величинах і числах. Якість - внутрішня визначеність предмета, усталена сукупність його властивостей та ознак. Міра - така єдність кількісних і якісних параметрів предмета, в межах якої дана якість ще не змінюється. Діалектичний стрибок - порушення міри і перетворення даної якості на нову. Будь-яке явище є єдністю кількісних і якісних характеристик. Кількісні зміни відбуваються поступово і безперервно, але - до певної межі, до досягнення певної міри. При порушенні певної міри відбувається раптовий стрибок, кількісні зміни перетворюються на зміну якості. Якщо кількісні зміни відбуваються поступово, то якість змінюється завжди у формі раптової зміни, діалектичного стрибка.

Закон заперечення заперечень визначає спрямованість і тенденцію розвитку. Діалектичний розвиток має спіральний характер: від простого до складного, від нижчого до вищого, але з частковим поверненням, з успадкуванням позитивного змісту попередніх ступенів. Певна єдність (предмет чи явище) в процесі власного розвитку відкидає від себе старе, відживше, те, що заважає подальшому розвитку (перше заперечення). Разом з тим, розвиток містить у собі й елемент спадковості, збереження в собі найбільш цінних моментів старого змісту, які мають право на існування і забезпечують цілісність предмета, збереження його специфіки. Здійснюється друге заперечення: часткове повернення до попереднього стану. Таким чином, в процесі розвитку відбувається розрив із власним минулим, зі старим змістом, і, одночасно, здійснюється подолання крайнощів, часткове повернення і збереження всього цінного, що було на попередній стадії.

Діалектичне мислення, пізнання сутності речей та явищ відбувається за тими ж самими законами. Діалектика - це вміння виявляти і долати, розв'язувати суперечності. Діалектика - такий метод пізнання, такий спосіб мислення, при якому явища розглядаються в процесі змін, розвитку, в єдності і різноманітності їх властивостей, у взаємозв'язку протилежних сторін.

Альтернативним щодо діалектики способом мислення є метафізичне, або догматичне мислення. Особливістю догматичного мислення є його однобічність, абстрактність, абсолютизація окремих моментів у складі цілого, невміння бачити явища в їх розвитку та взаємозв'язку протилежних сторін. Метафізичне мислення має свою сферу застосування: там, де потрібна чіткість, точність, строга визначеність, фіксація фактів, систематизація і упорядкування наявного матеріалу, - там поле діяльності метафізичного мислення. Але для творчого пошуку, для відкриття нового через заглиблення в сутність речей, - для того потрібне діалектичне мислення.

Мислення загалом - це завжди внутрішній діалог, аргументи і контраргументи, доведення і спростування, зіткнення протилежних позицій, їх осмислення і розв'язання суперечностей. Безумовно, діалектичне мислення не є мисленням за схемами діалектичних законів і категорій. Його школою є історія філософії. Навчитися діалектичному мисленню можна тільки через діалог із мислителями минулого, через освоєння їх філософської спадщини.