Чинники, які впливають на чисельність популяції

Популяційні хвилі (хвилі життя) – коливання чисельності популяції:

сезонні – зумовлені особливостями життєвих циклів або сезонною зміною кліматичних факторів;

несезонні – спричинені змінами різних екологічних факторів.

Чисельність популяції залежить від інтенсивності народжуваності та смертності особин, різниця між якими визначає її приріст. Важливим показником стану популяції є густота.

Будь-яка популяція теоретично здатна до необмеженого росту чисельності, якщо її не лімітують фактори довкілля.

Біологічний потенціал – теоретичний максимум нащадків від однієї пари батьків,що народилися за одиницю часу.

Низька густота → надлишкові ресурси → народжуваність > смертність →

висока густота → виснаження ресурсів → народжуваність < смертність.

Врівноважений стан популяції – ємність середовища – спроможність середовища забезпечити нормальну життєдіяльність певній кількості особин популяції без помітних порушень довкілля.

Регуляція чисельності чи густоти популяції може здійснюватись завдяки:

• наявності необхідних для існування популяції ресурсів;

• взаємозв’язкам з популяціями інших організмів:

• суспільній поведінці тварин.

Підтримання чисельності популяції на оптимальному для даного середовища існування рівні – гомеостаз популяції.

Біогеоценологія багатовидові угруповання живих організмів

БІОЦЕНОЗ – угруповання популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку біосфери з однорідними умовами існування і пов’язані між собою різноманітними взаємозв’язками.

Ділянку середовища з більш-менш однорідними фізико-кліматичними умовами, яку займає біоценоз, називають біотопом.

Характеристики біоценозу:

1. видове різноманіття – це сукупність популяцій різних видів, які входять до складу даного біоценозу;

2. біомаса – це сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі чи об’єму;

3. продуктивність – це біомаса, що створюється за одиницю часу (первинна – створена автотрофами, вторинна – гетеротрофами);

4. густота популяцій, які входять до складу біоценозу;

5. площа або об’єм, які він займає.

Структури біоценозу:

1. видова – визначається видовим різноманіттям, співвідношенням чисельності та густоти популяцій окремих видів;

2. просторова – це насамперед взаєморозташування різних видів рослин (ярусність: надземна – певне розташування надземних частин різних видів рослин за висотою; підземна – кореневих систем за глибиною);

3. екологічна – співвідношення популяцій різних екологічних груп організмів (фітоценозів, зооценозів, мікробоценозів);

4. трофічна – демонструє характер харчових взаємин між організмами біоценозу:

• автотрофи – організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних, використовуючи енергію світла (фототрофи) або хімічних реакцій (хемотрофи);

• гетеротрофи – організми, які використовують для живлення органічні сполуки, створені іншими видами (сапротрофи – живляться залишками інших організмів або продуктами їхньої життєдіяльності; хижаки – полюють на інших тварин, ловлять їх, вбивають і поїдають; паразити – використовують організм хазяїна як місце існування та джерело живлення; фітофаги – рослиноїдні тварини; поліфаги – здатні споживати різні за походження органічні речовини);

• міксофаги – організми, які поєднують у собі здатність синтезувати органічні сполуки з неорганічних та споживати готові органічні сполуки.

ЕКОСИСТЕМА – це сукупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою та фізичним середовищем. Зв’язки забезпечуються завдяки:

• потоку енергії та колообігу речовин всередині системи;

• трофічній структурі, яку створюють живі організми.

БІОГЕОЦЕНОЗ (БГЦ) – це певна територія з більш-менш однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями різних видів, які об’єднані між собою та фізичним середовищем життя колообігом речовин і потоками енергії. Основою будь-якого БГЦ є автотрофні організми (фітоценози).

БГЦ відповідає конкретній частині біосфери та слугує одиницею її просторової структури (територіальне поняття). Термін «екосистема» стосується будь-якої сукупності організмів різних видів, пов’язаних між собою харчовими (трофічними) зв’язками (безрозмірне поняття).

Б ІОГЕОЦЕНОЗ

Біотична частина – біоценоз:

Абіотична частина – геоценоз:

продуценти  популяції автотрофних організмів (автотрофні і хемотрофні прокаріоти, водорості, рослинні джгутикові, вищі рослини); консументи  популяції гетеротрофних організмів; редуценти  популяції гетеротрофних організмів, які живляться ор­ганічною речовиною залишків чи продуктів життєдіяльності організмів, розкладаючи її до неорганічних сполук (здебільшого бактерії та гриби).

неорганічні сполуки (вуглекислий газ, кисень, азот, вода, сірководень тощо), які включаються в біогенну міграцію речовин; органічні сполуки (рештки організмів чи продукти їхньої життєді­яльності), які зв'язують між собою абіотичну та біотичну частини біо­геоценозу; кліматичний режим, або мікроклімат (середньорічна температура, вологість, рельєф місцевості тощо), який визначає умови існування орга­нізмів.