2.Б)Народні рухи 17 ст.

 Народні рухи в Україні у першій чверті XVII ст.. Боротьба проти турецько-татарської агресії.

Визвольний рух проти панування шляхетської Польщі, Гетьман П. Сагайдачний. Після придушення селянсько-козацьких повстань 1591—1596 pp. польський уряд, магнати й шляхта в Україні, збільшували панщину та інші повинності, закріпачували селян. Наростанню їх сприяли боротьба російського народу проти нападів польських і шведських військ на початку XVII ст. та повстання під проводом Івана Болотникова (1606—1607 рр.). У повстанні під керівництвом Івана Болотникова, що почалося в Сіверській Україні і незабаром охопило майже весь центр Російської держави, активну участь взяли спільно з російськими селянами та міщанами і українські селяни, козаки та міщани. Серед козацьких старшин початку XVII ст. виділявся Петро Конашевич-Сагайдачний, що в 1616—1622 pp. був (з перервами) гетьманом Війська Запорізького.

Антифеодальний протест народних мас в Україні на початку XVII ст. виявлявся насамперед у покозаченні їх. Селяни й міщани не визнавали над собою влади королівських старост і феодалів, відмовлялися виконувати на їхню користь панщину та інші повинності.

Польський уряд, закінчивши у вересні 1617 р. війну з Туреччиною, вирішив кинути свої війська на Україну, щоб силою приборкати «козацьке свавілля», придушити народну боротьбу. Але коронний гетьман Станіслав Жолкевський не був упевнений в тому, що зможе придушити народний рух силою зброї; і вирішив вступити в переговори із старшинами реєстрових козаків, яких очолював Сагайдачний. У жовтні 1617 р. в урочищі Суха Вільшанка під Білою Церквою на Київщині між козацькою верхівкою на чолі з Сагайдачним і комісарами Жолкевського була підписана декларація, названа Вільшанською. За цією угодою козацький реєстр установлювався в 1 тис. чол. Усі інші козаки, що не ввійшли до реєстру, мусили повернутися під загрозою смертної кари під владу старост і своїх панів. А весною 1615 р. на 80 чайках запорожці підійшли до самої турецької столиці — Константинополя, яку охороняла тридцятитисячна султанська гвардія, спалили гавані Мізевни та Архіокі. Султан, який у той час рибалив під містом, на власні очі спостерігав дим і полум'я від пожежі в столиці, запаленої козаками. 1616 р. під проводом Петра Сагайдачного козаки здійснили морський похід у Крим, взяли й спалили великий невільничий ринок Кафу, куди татари звозили для продажу бранців, захоплених в Україні. В 1695 р у М. Жмайла було забрано гетьманську булаву і гетьманом обрано представника козацької верхівки М. Дорошенка. Тоді ж польські комісари і козацька старшина підписали угоду, відому під назвою Куруківської.