3. Гра «Докажи слівце»

Довгі палички кругленькі -

Сині, жовті, червоненькі.

На папері походили,

Кольори свої лишили

Звуться палички оці.......(кольорові олівці)

Виводить букви і слова

Ота цікава штучка,

В руці виблискує здаля

Нова гарненька ...(ручка)

Бачити – не бачить,

Чути – не чує,

Всіх научає,

Знання посилає...(книга)

Не сорочка, а зшитий,

Не кущ, а з листочками. (зошит)

Всяк школяр його шанує,

Бо він пише і малює.

Хто ж цей славний молодець?

Це звичайно.....(олівець)

Рівно риску провести і квадратик спробуй,

Та візьми спочатку ти цю струнку особу.

Натиск витримає стійко, впевнена струнка ...(лінійка)

4. Гра «Шкільне приладдя»

Малюнки або речі з шкільного приладдя. 10 шт. Викладаю на дошку , потім щось ховаю, діти повинні згадати чого не вистачає.

5. Вправа «Шкільні речі»

На малюнку обвести речі які необхідні у школі.

6. Вправа «Розмалюй лебедя»

Заняття №7

1.Привітання. Вправа «Я радий тебе бачити!»

Сьогодні привітаємося один з одним за допомогою цієї маленької свічечки, передаючи її один одному і кажучи такі слова: «Михайлик, я дуже рада тебе бачити!» і т.п.

2.Казочка «Жадність»

Послухаємо продовження нашої казочки.

Цілий місяць пройшов після призначення чергових помічників. Наші першокласники намагалися з усіх сил навчитися секретам господині Охайності. У багатьох це чудово виходило! Школярі стали дуже бережно відноситися до своїх речей. У декотрих учнів бережливість почала проявлятися надто сильно й навіть образливо для оточуючих.

• Не бери мій олівець, ти його зломиш!- кричав Зайченя на Лисинятко.

• А я не дам тобі свою лінійку!- відповідав Зайченя.

• Мені не подобається, що ти сідаєш на мій стільчик,ти його замастиш!- бурчала Білочка на Вовчика.

• Не торкайся моєї форми!- відштовхував від себе своїх друзів Ведмежатко під час гри.

Вчитель Їжачок дивився на це все й хитав головою.

• Мені здається, що вам усім треба лікуватися!- звернувся він до дітей.

• Але ми всі здорові!- дивувалися учні.

• Ви знаєте, мені здається, що до нас у школу залетів вірус жадності. Це сестра Ліні, чаклунка Жадність, напевно, підіслала його до нас, щоб усіх пересварити.

• А що тепер робити? Як вилікуватися?- захвилювалися діти.

• Є один спосіб, про який мені розповіла фея Доброта. Це добрі вчинки, тільки не всі знають що це таке.

• А ви знаєте? (запитати дітей)

• Це коли робиш приємне своєму другові,- запропонував Зайченя.

• Або своїй мамі,- запропонувала Білочка.

• Або вчителю, тихо сказав Вовчик.

• Або собі,- поважно додав Ведмежатко. Всі учні розсміялися.

• Кожен з вас у чомусь прав,- сказав Їжачок. Добрі вчинки приємні всім навколишнім й собі також. Якщо ми допомагаємо другу образити кого-небудь, це вже не добрий вчинок, а злий. Якщо ми віддаємо єдину ручку другу, який все забув дома, а самі не зможемо писати на уроці, це також не добрий вчинок, а глупий. Тому ,насправді, добрі вчинки важко виконувати. Самий перший крок на шляху до доброго вчинку – це почути прохання про допомогу.

• А другий крок?- запитали діти.

• Другий крок - це бажання допомогти.

• Але як бути з єдиною ручкою? Якщо другу вона потрібна, а в мене іншої немає, йому що необхідно відмовити у допомозі? – захвилювався Вовченя.

• Можна дати йому олівець, або звернутися з ним до інших учнів. Може у когось і знайдеться запасна ручка,- запропонував Лисеня.

• А я віддав би свою єдину ручку другові, щоб мене не вважали скупим, - сумно відповіло Зайченя.

• Як ви гадаєте зрадів би друг, якби у Зайченя були б неприємності з-за нього?

• Якщо він справжній друг, то він сам відмовиться від такої жертви,- зауважило Ведмежатко. І всі учні замислилися над його словами.

• Як же бути з жадністю?- згадав Зайченя.

• Якщо кожен з вас буде думати про добрі вчинки і намагатися їх добре виконувати, жадність швидко пройде і ви будете знову здорові, - підсумував вчитель Їжачок.

• А я дуже хвилююся за свої речі, а раптом хтось зламає, або загубить, - хвилювалася Білочка.

• Це називається бережливістю, а не жадністю, - пояснив Їжачок.

• Якщо ви поділилися своїми дорогими речами, попросіть бути з ними охайними, і ваше прохання теж виконають.

• А якщо зламають, ненавмисно?- знову захвилювалася Білочка.

• Тоді згадаємо наше правило: «Хто зламає, той і чинить, хто загубить – то й і купить!»

• Щоб дійсно вилікуватися від жадності, намагайтеся кожен день робити не менше трьох добрих вчинків!- сказав вчитель.

Після прослуховування ділимося враженнями.

3.Вправа «Місток Дружби»

Діти вибирають собі пару, придумують й показують по черзі місток (за допомогою рук, ніг, голови, тулуба)

Потім пропоную утворити місток з 3,4,5...- дітей поки будуть бажаючі.

В кінці утворюємо місток дружби – всі діти беруться за руки і піднімають їх до гори.

4.Вправа «Зберемо картинку»

Дітям потрібно зібрати картинку з частин, знаходячи своє місце на загальній картинці. Можна використовувати любі розрізні картинки.

5.Вправа «Намисто»

Діткам необхідно знайти продовження намиста.

6.Вправа «Зайці у лабіринті»

Зайчика ,якій любить капусту розмалювати

7. Всім, всім, всім до побачення! Діти кладуть свої долоньки на долонь психологу і проговорюють слова, рухаючи руками вверх-вниз.

Заняття №8

1. Привітання. Гра «Подаруй мені свою посмішку»

Діти по колу дарують один одному посмішку.

2. Казка «Чарівне яблучко» (крадіжка)

Послухаємо продовження нашої казочки.

В Лісовій школі на сніданок діткам давали смачні яблучка. Всі учні яблучка з’їли, а Вовчик вирішив пригостити яблучком свою мама і поклав його у портфель.

Коли закінчилися уроки, учні стали складати в портфель книжки та зошити. Вовченя поклав шкільні речі в портфель і вирішив помилуватися подарунком для мами. Але де ж яблучко? Він шукав його в портфелі, під партою, біля парти...Ніде немає! Зі сльозами на очах Вовченя питало у своїх друзів: «Ви не бачили моє яблучко?»

• Ні! Ні! Не бачили! – відповідали учні. Вовчик заплакав. Це помітив вчитель Їжачок.

• Що трапилося?- запитав він.

• У мене пропало яблучко. Я..я хотів його подарувати своїй матусі. Вона їх дуже любить.

• Погано, що хтось забрав і з’їв його. Але ще поганіше, що яблучко було чарівне. Воно було приготовлено від чистого серця для мами. А хто його з’їв - у того відвалиться хвіст. Звірятка перелякано дивилися один на одного.

• Що? Що запитало Лисенятко? В мене хвіст ще не відвалився, подивіться будь ласка. Це я з’їв яблучко.

• Всі зрозуміли , що це зробив Лисенятко. Вони були раді , що він зізнався. Лисеня розплакалося, йому було дуже соромно.

• Вибач мене, Вовчику! Я не утримався.

Вовчик вибачив друга.

Наступного дня в школі на сніданок давали апельсини. Лисенятко їх дуже любив. Він понюхав свій апельсин й протягнув Вовчику6

• Це для твоєї мами!

• А ти?- запитав Вовчик.

• Я потерплю ,- прошепотіло Лисенятко. Вовчик поклав апельсин в портфель для мами. А свій сніданок розділив порівну з Лисенятком.

Після прослуховування казочки ділимося враженнями.