Філіппо Брунеллескі (1377-1446)

Найбільш відома робота цього архітектора — купол собору Санта Марія дель Фйоре, що став символом Флоренції. Коли Брунел­лескі підключився до роботи, собор вже будувався майже сто років. Перед архітектором постало завдання — пере­крити куполом величезний проліт понад готовою конструкцією будівлі. Флорентійці бажали, щоб купол собору був найбільшим та найвищим. Брунеллескі блискуче виконав це завдання. Він вигадав складну систему купольного перекриття, застосувавши но­ваторські технічні та інженерні знахідки. Купол має форму восьмигранника, і хоча його вага 9000 т, а діаметр 42 м, він не зда­ється важким та громіздким. Основні лінії восьмигранника є лаконічними та вираз­ними, вони створюють враження пружно­сті та динамічності. Обкладені мармуром ребра чітко вирізняються на фоні червоної черепиці. Купол немов росте із землі, гордо­вито та величаво.

Інша будівля Брунеллескі — Вихователь­ський будинок. Архітектурний вигляд будівлі ритмічний та чіткий: пружні арки на тонких колонах утворюють лоджію, призначену для прогулянок дітей. У будівлях Брунеллескі відчувається досвід античних зодчих. Брунел­лескі був різнобічним майстром, він відкрив закони перспективи у живописі та архітек­турі, що стало переворотом у мистецтві.

Донателло (1386-1466).

Справжнє ім'я художника Донателло — Донато ді Нікколо ді Бетто Барді. Друг Брунеллескі, він брав участь в оздоб­ленні собору Санта-Марія дель Фйоре та дзвіниці.

У 1416 р. цех зброярів замовив Донателло мармурову статую святого Георгія. Вона стала одним із найвідоміших витворів Відродження. Святий Георгій представле­ний у вигляді юного воїна, що спирається на щит, у латах, із плащем, накинутим на одне плече. Донателло художньо осмислює досвід античних скульпторів, але духовний зміст образу — новий. У ньому підкреслені рішу­чість, сміливість, простота і шляхетність.

«Давид».

Біблейський Давид — юний пастух, що пе­реміг Голіафа. Давид зображений у момент перемоги, біля його ніг — відрубана голова велетня. Це перша оголена статуя епохи Відродження. Як і античні майст­ри, Донателло стверджує, що краса тіла повинна відповідати красі духу. Прекрасний хлопчик-пастух перетворюється на символ геро­їзму.

Мазаччо (1401-1428).

Мазаччо за своє коротке творче життя зумів багато зробити для розвитку мистецтва Його головною роботою стали фрески у капелі родини Бранкаччі у храмі Санта-Марія дель Карміне. Так само, як і Джотто, Ма­заччо зображує біблейських ге­роїв якомога більш схожими на реальних людей. На фресці «Чудо зі статиром» (статир — дрібна монета) фігури не без­тілесні, вони немов виліплені світлотінню, поміщені у тривимірний простір. Обличчя мають індивідуальні риси, у деяких навіть знаходили схожість із сучасниками художника. Пейзаж втратив той «іграшковий» ха­рактер, що був присутній ще у Джот­то. Види гір, дерев із листям вже міцно пов'язані з порою року та місцем подій.

Творчість Мазаччо стала зразком для найкращих майстрів Фло-

Мозаччо. Чудо зі статиром.. 1427-1428р.

ренціі, що приходили до капели навчатись мистецтву. Серед них був і великий Мікеланджело.