Виборча система в Україні

Виборча система — передбачений законодавством порядок формування представницьких органів у державі шляхом виборів.

Виборча система безпосередньо встановлюється не в Конституції, а в законах України, а тому це питання постійно дискутується в нашій державі і зазнає законодавчих змін.

Проведення виборів в Україні регламентується Конституцією та Законами України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року, «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року (в редакції від 18 березня 2004 року), «Про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 року.

Виборче право в Україні базується на принципах:

• Загальне виборче право. Право голосу на виборах депутатів та президента (право обирати депутатів — активне виборче право) мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів депутатів та інших заходах. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Пасивне виборче право (право бути обраним) настає в Україні для кандидатів і депутати до місцевих рад з 18 років, до ВРУ — з 21 року, на посаду Президента сраїни — з 35 років.

• Рівне виборче право. Кожен виборець на виборах депутатів має один голос у багатомандатному окрузі та один голос — у одномандатному окрузі, на виборах президента — один голос в одномандатному окрузі. Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці.

• Пряме виборче право. Громадяни України безпосередньо обирають депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), та за кандидатів у депутати в одномандатних округах, а також за кандидатів в президенти в одномандатному окрузі.

• Вільні вибори. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.

• Таємне голосування. Голосування на виборах депутатів та президента є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється.

• Особисте голосування. Кожен виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.

Види виборів в Україні
Підстава для класифікації	Види
за територією:	загальнодержавні (вибори депутатів до ВРУ, Президента України); місцеві (вибори депутатів до обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, голів рад).
за об’єктом (органи, посади):	вибори парламенту (вибори до Верховної Ради України); вибори на посаду Президента України; вибори до представницького органу територіальної автономії (вибори Верховної Ради АРК); вибори представницьких органів місцевого самоврядування (ради); вибори на посади голів в органах місцевого самоврядування.
за часом проведення:	чергові (проводяться в період закінчення строку повноважень Президента України, ВРУ, ВР АРК, місцевих рад, голів); позачергові (проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією і законами); повторні (проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися); проміжні (проводяться замість депутатів, що вибули в результаті смерті, зміни місця роботи, добровільної відставки тощо); перші місцеві вибори (в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці).
за правовими наслідками:	дійсні — це вибори, проведені відповідно до діючого законодавства про вибори; недійсні — вибори, під час яких були порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

Кожна країна має свою виборчу систему, мажоритарну, пропорційну чи змішану.

Мажоритарна система передбачає проведення виборів, закладаючи в основу голосування за конкретного кандидата. Обраним вважається той з кандидатів, хто набрав встановлену законом більшість голосів.

При цій виборчій системі можливі три різновиди підведення результатів, а звідси і три види мажоритарної системи:

1) мажоритарна система абсолютної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, що приймали участь у голосуванні (50 % +1 голос). Якщо у першому турі голосування жоден із кандидатів не отримав такої більшості голосів проводиться другий тур голосування між двома переможцями першого туру.

Президент України обирається у загальнонаціональному окрузі із мажоритарною системою абсолютної більшості.

2) мажоритарна система відносної більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав більше голосів виборців ніж будь-хто з його конкурентів.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища.

3) мажоритарна система кваліфікованої більшості, при якій обраним вважається кандидат, який отримав встановлену законом більшість голосів, але не менше 2/3, 3/4. В Україні така система не застосовується.

Пропорційна система в основу голосування покладає принцип пропорційності між відданими за ту чи іншу партію голосами виборців і отриманими нею мандатами.

Види пропорційної виборчої системи:

1) із жорсткими списками означає, що виборець голосує за список партії, яку він обирає, в цілому;

2) із преференціями є значно демократичнішою, ніж з жорсткими списками, оскільки виборцю надається право при голосуванні за ту чи іншу партію робити відмітки у партійному списку проти прізвища того кандидата, якому він найбільше довіряє, а тому віддає за нього свій голос. До представницького органу потрапляє той кандидат, котрий набрав більше преференцій;

3) із напівжорсткими списками надає право виборцю не лише голосувати за партію, а й вписати в бюлетень нове прізвище представника цієї політичної сили.

Змішана виборча система одночасно поєднує мажоритарну і пропорційну системи шляхом узгодження інтересів представництва в парламенті представників населення і політичних сил.

Вибори народних депутатів України здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:

1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій. Виборчий бар'єр для політичних партій в Україні становить 5% (голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.;