2. Поняття конкретного правопорушення та аналіз злочинної поведінки.

Конкретні злочини як вольові акти за своєю структурою можуть бути простими і складними. Простим вольовим актом, що має психологічний механізм, є злочинна дія. Складним вольовим актом є злочинна діяльність, яка складається із сукупності ряду дій, тобто епізодів складу злочину.

Поняття «злочинна дія» і «злочинна діяльність» як одиниці психологічного аналізу не слід змішувати з відповідними кримінально - правовими поняттями. З психологічної точки зору злочинною дією вважається лише одноразовий вольовий акт, яким досягається мета. У той час, як у кримінальному праві під злочинною дією розуміється як одноразовий вольовий акт, так і сукупність декількох вольових актів.

До одноразових злочинних дій, як правило, відносяться необережні злочини, вчинені при перевищенні меж необхідної оборони, а також у стані сильного душевного хвилювання. Прикладами одноразового злочинної дії можуть також служити одиничні акти розкрадання, згвалтування, хуліганства і т. д.

Ряд статей КК говорять тільки про злочинну діяльність. Прикладом злочинної діяльності, тобто форми вольового акту, є продовжувані розкрадання, бандитизм, створення злочинної організації, ухилення від сплати податків, що складаються з ряду тотожних злочинних дій, які охоплюються єдиним умислом винного і складають у своїй сукупності один злочин.

Характер дій, що входять до злочинної діяльності, залежить від виду злочину. Так, злочинна діяльність при умисному вбивстві і умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, як правило, може складатись з чотирьох і більше епізодів різного характеру: 1) незлочинні дії, 2) конфліктні ситуації і дії, 3) підготовчі (не завжди), 4) виконавчі дії. Самовільне залишення військової частини (як триваючий злочин) проявляється тільки у формі злочинної діяльності, що складається фактично з однієї дії.

З викладеного видно, що при встановленні психологічного змісту правопорушення необхідно завжди проводити психологічний аналіз поведінки особи, щоб встановити до якого виду злочинної поведінки, дії або діяльності воно відноситься .

Значення психологічного аналізу можна проілюструвати на такому прикладі. Іллінський В.А, обвинувачений у скоєнні вбивства з хуліганських мотивів, показав, що вбив гр-на Еврєїнова І.М. не з хуліганських спонукань, а за мотивами самооборони, тому що останнім, було нібито скоєно на нього напад. Версія Іллінського В.А. в ході дізнання, слідства і суду була спростована. При цьому було застосовано метод розгляду противоправних дій обвинуваченого «в їх єдності», тобто в структурі його загальної діяльності. Виявилося, що в день вбивства Іллінський , знаходився у службовому відрядженні та мав при собі пістолет, яким неодноразово, з хуліганських спонукань погрожував громадянам. У вестибюлі кафе «Європа» близько 17.00 години він образив працівника кафе АстаХову Т.М. , демонстративно вийняв пістолет і погрожував їй. Познайомившись з громадянами Ведев Ф.І. і Фешенка Т.Г. близько 19.00 годин, Іллінський розпив з ними 3 пляшки вина. Потім дістав заряджений пістолет і, направивши його на Ведев і Фещенко , заявив: «Ну що ! Зробити вам що-небудь ? ». Злякавшись погроз , останні втекли від нього. Близько 21.00 годин Іллінський зайшов у буфет готелю « Ведмідь» , де продовжив розпивання спиртних напоїв. За пропозицією співробітників готелю гр-н Замазкін В.В. вивів його на вулицю, щоб відвести додому. По дорозі вони зайшли в спортивний тир « Динамо» , де Іллінський знову вийняв пістолет і направив його в бік мішеней. Однак працівникові тиру і Замазкіну вдалося запобігти стрілянині з бойової зброї . На їх вимогу Іллінський прибрав пістолет і пішов з тиру.

Зайшовши до ресторану «Ярославль», Іллінський посварився там з невстановленим громадянином. При цьому він намагався дістати пістолет і заявляв : «Я йому зараз покажу « салаг ». Однак Замазкін відвів його з ресторану. На вулиці Іллінський знову дістав пістолет і намагався провести стрілянину по вуличних ліхтарях. Замазкіну і в цьому випадку вдалося умовити Іллінського і запобігти стрілянині, після чого він залишив останнього і пішов у готель. Через кілька хвилин Іллінський зустрів на вулиці гр -ку Успенську і пішов разом з нею. Коли Успенська зажадала, щоб Іллінський залишив її, останній вийняв пістолет і став тримати його в руках. Злякавшись, Успенська втекла від Іллінського .

Продовжуючи свої хуліганські дії, о 23 годині 20 хвилин Іллінський підійшов до гр - на Євреїнова І.М., який прямував додому, дістав з кишені заряджений пістолет і направив на нього. Побачивши це, Євреїнов намагався захищатися і схопив Іллінського за передпліччя правої руки. У цей час останній натиснув на спусковий гачок і здійснив постріл в обличчя Євреїнова, від чого останній помер на місці події. Розглядаючи 7 епізодів описаних дій Іллінського, дізнання і слідство , а потім і суд обгрунтовано дійшли висновку про скоєння ним вбивства саме з хуліганських спонукань.

Однак слід враховувати, що недотримання правил психологічного аналізу злочинної поведінки нерідко призводить до серйозних помилок . Так, Абросимов за умисне заподіяння тяжкої тілесного ушкодження, що спричинило смерть гр - на Лапикова, був засуджений до 5 років позбавлення волі. За протестом прокурора судом другої інстанції вирок щодо Абросимова був скасований за м’якістю покарання. При новому судовому розгляді було встановлено, що Абросимов застосував складаний ніж для відбиття нападу, тобто діяв у стані необхідної оборони, через що суд виправдав його. Касаційною інстанцією виправдувальний вирок залишено в силі.

У чому ж причина судової помилки ? Причина полягає в тому , що органами дізнання та слідства, а потім і судом був порушений принцип психічного аналізу злочинної поведінки, через що різні за своїм характером дії Абросимова у фойє кінотеатру при нанесенні поранення Лапикова розглядалися як єдина діяльність , що знайшло своє відображення в обвинувальному висновку і вироку . Фактично ж дії Абросимова представляли два досить самостійних епізоду . Перший епізод стався в фойє кінотеатру, коли між Абросимовим і гр -ном Івановим виникла сварка через знайому дівчину, під час якої Абросимов рукою вдарив Іванова в обличчя. Другий епізод стався через деякий час, коли Іванов з метою помсти Абросимову, підмовив своїх друзів побити останнього. Викликавши Абросимова з кінотеатру, він запропонував йому «поговорити» за рогом будинку, де на Абросимова напали Лапиков, Філізнов і Новіков, стали його бити, повалили на землю, били ногами і не давали можливості піднятися з землі. У цих умовах , побоюючись за своє життя, Абросимов вийняв з кишені складаний ніж, яким став наносити удари особам, які його били, внаслідок чого поранив Лапикова, який в подальшому помер. З цього прикладу випливає, що чіткий психологічний аналіз, проведений при вторинному судовому розгляді, допоміг виявити самостійність кожного з епізодів дій Абросимова і на цій підставі розкрити справжні мотиви його поведінки та психічного ставлення до скоєного.