Порядок здійснення внутрішнього управлінського обліку.
Ціль управлінського обліку полягає в забезпеченні інформацією внутрівиробничого планування, управління та контролю.
В
управлінському обліку основна увага
приділяється центрам відповідальності
- структурним підрозділам, очолюваним
керівниками, які відповідають за
результати їх роботи. Так, Центрами
відповідальності можуть бути цех,
ділянка, бригада - на промисловому
підприємстві, секція - на підприємстві
торгівлі, відділ -
у
науково-дослідній організації, відділення
— у лікувальній установі тощо. При цьому
в сферу відповідальності керівника
підрозділи включаються лише такі
показники витрат і виручки, на які він
може робити реальний вплив (так звані
регульовані витрати й доходи). Тому
іноді управлінський облік називають
обліком відповідальності.
Відповідальність за виконання відповідних показників несе керівник центру. Розбиваючи підприємство на центри прибутку, керівництво вважає цей показник основним для оцінки результатів діяльності своїх менеджерів.
Приймаючи прибуток за основний оціночний показник, керуються наступними правилами:
зростання прибутку підрозділу не повинно вести до зниження прибутку всієї фірми;
прибуток кожного підрозділу повинна бути сформована об'єктивно, незалежно від розмірів прибутку всієї компанії;
результати діяльності одного менеджера не повинні залежати від рішень інших менеджерів.
Крім виділення на підприємстві центрів витрат і центрів прибутку, управлінський облік припускає можливість формування центрів інвестицій.
Ступінь деталізації місць виникнення витрат і їхнє вв'язування із центрами відповідальності встановлюються керівництвом підприємства.
Інформація управлінського обліку багато в чому носить розрахунковий характер і найчастіше не пов'язана з операціями на рахунках бухгалтерського обліку. Керівництву підприємства потрібна своєчасна інформація, і тут часто можна піти на певне ослаблення вимог до її точності на користь оперативності. У результаті управлінським обліком часто використаються приблизні оцінки.
В управлінському обліку звіти складаються в міру потреби, щомісяця, щотижня, щодня, а іноді і негайно.
Строки подання щоденних, щотижневих, щомісячних звітів встановлюються обліковою політикою підприємства.
Форми внутрішньої звітності оформляються додатком до облікової політики.
Керівництво підприємства самостійно встановлює склад, строки та періодичність подання внутрішньої звітності. Головний принцип - доцільність, економічність і оперативність.
Порядок підготовки звітності для зовнішніх користувачів.
Іншим елементом системи контролю, що знижує ймовірність шахрайства на підприємстві, є налагоджена система формування бухгалтерської (фінансової) звітності. Кожне шахрайство містить у собі три компоненти:
сам процес розкрадання;
спробу сховати вчинене від інших;
реалізацію викраденого (розтрата викрадених грошей або переведення безготівкових коштів у готівку або майно).
Ефективна система бухгалтерської (фінансової) звітності забезпечує можливість такої перевірки, що неминуче розкриває акт шахрайства і робить його приховання досить проблематичним. Часто випадки зловживань намагаються сховати за допомогою звітності, заснованої на документальних підтвердженнях тих або інших угод. При цьому для приховання шахрайства документи свідомо переплутують, перекладають в інші папки або просто фальсифікують. Шахрайство в бухгалтерській (фінансової) звітності можна виявити шляхом перевірки записів, що не мають фізичного підтвердження, або сумнівних даних. Якщо система бухгалтерської (фінансової) звітності не налагоджена, то навмисне шахрайство від ненавмисних помилок відрізнити дуже важко.
На підприємстві повинні бути встановлені тверді строки підготовки зовнішньої бухгалтерської звітності. Як бухгалтерська звітність, так і звітність податкова (податкові декларації, що подають у податкову службу) не повинні складатися в самий останній день установленого строку її подання. Повинне залишатися час на перевірку цієї звітності, її затвердження і підписання керівництвом. Тим більше неприпустима здача звітності з порушенням встановлених строків.
Строки подання бухгалтерської звітності зовнішнім користувачам (засновникам, акціонерам, раді директорів, органам податкової служби та статистики) встановлюються обліковою політикою підприємства.