Глава 21 інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок

1. Основні поняття та категорії

Баланс платіжний — співвідношення між валютними надхо­дженнями в країну та платежами, які держава здійснює за кор­дон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зов­нішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай, за рік.

Баланс платіжний поточний (баланс поточних операцій) — тор­говельний баланс (експорт-імпорт товарів) та баланс послуг і не- комерційних платежів (фактично виконані надходження і плате­жі).

Баланс розрахунковий — усі вимоги і зобов’язання країни до сектору “закордон”, у тому числі й непогашені.

Баланс торговельний — статистичний звіт, у якому відобра­жаються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Валюта — 1 )у широкому розумінні: грошова одиниця певної країни (гривня, долар, рубль і т. ін.); 2) у вузькому розумінні: гро­шова одиниця іншої держави.

Валютна система міжнародна (МВС) — система організації міжнародних валютних відносин, що склалася на основі розвит­ку світового ринку, закріплена міжнародними угодами. Ключові елементи: основні міжнародні платіжні засоби (національні нп-

■Ш)

люти, золото, міжнародні валютні одиниці); механізм встанов­лення та підтримки валютних курсів; порядок збалансування міжнародних платежів; умови конвертованості валют; режим міжнародних валютних ринків і ринків золота; статус міждер­жавних інститутів, що регулюють валютні відносини тощо.

Валютна система національна — система валютних відносин певної країни, що визначається національним законодавством і має таку структуру: національна грошова (валютна) одиниця; зо­лотовалютні резерви країни; умови конвертованості національ­них валют; режим ринку валют; режим ринку золота; статус на­ціональних установ, що регулюють валютні відносини країни.

Дарування — передання у власність суб’єкта іншої країни майна чи майнових прав без попередніх умов з метою забезпечен­ня довгострокових економічних та політичних інтересів.

Експорт — продаж за кордон товарів і послуг.

Експорт боргових зобов’язань (кредит) — придбання іншими країнами цінних паперів певної країни.

Зовнішньоторговельний оборот країни — сумарна величина експорту та імпорту країни за певний період.

Імпорт — купівля у зарубіжного контрагента товарів і послуг.

Імпорт боргових зобов’язань (дебет) — придбання країною цінних паперів у інших країнах.

Інвестиції портфельні — інвестиції в іноземні цінні папери, котрі не надають права контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал з метою отримання прибутку.

Інвестиції прямі — інвестиції у закордонні підприємства з ме­тою отримання прибутку, котрі надають право управлінського контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал.

Інтернаціоналізація економіки — формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Інфраструктура світового ринку — комплекс організацій та ін­ституцій (правил, законів тощо), які забезпечують нормальний режим функціонування світового ринку, зокрема, світова транс­портна система (автомобільна, залізнична, морська, повітряна, трубопровідна), світова мережа інформації та комунікацій (теле­бачення, радіо, преса, Інтернет, єдина система науково-технічної, метереологічної, статистичної та іншої інформації).

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.

460

Конвертованість внутрішня — надання права здійсню» мінні операції національних грошових одиниць на іно:»‘і\ люту тільки фізичним та юридичним особам певної країни

Конвертованість зовнішня — надання повної свободи і ним фізичним і юридичним особам щодо здійснення пал операцій.

Конвертованість повна — надання усім фізичним та ю] ним особам можливості вільно (без будь-яких обмежень) яд вати будь-які валютні операції.

Конвертованість часткова — певні обмеження на обмії лютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватш тежів під час поточних міжнародних операцій.

Котирування валюти — встановлення ринкового вали курсу або валютного курсу, визначеного центральним бані нормативно-правовими актами уряду країни.

Кредит міжнародний — позика в грошовій або товарнії мах, яка надається кредитором однієї країни позичальнику країни на умовах платності, строковості, повернення.

Кредит міжнародний пільговий — кредит, який наді кредиторами однієї держави позичальникам іншої держі довгостроковій основі, за зниженою процентною ставкою і безпроцентній основі.

Курс валюти — ціна грошової одиниці однієї країни, вир) в грошовій одиниці іншої країни.

Міграція населення — переміщення населення між регі< та країнами.

Міжнародна економічна інтеграція — об’єктивний, усі лений і цілеспрямований процес зближення та взаємодії і нальних господарських систем, що ґрунтується на міжнаро; поділі праці, в основі якого лежать економічні інтереси самі них суб’єктів господарювання національних держав.

Міжнародна міграція робочої сили — переміщення праце ного населення з однієї країну в іншу з метою пошуку робот вої сфери застосування своїх здібностей, кращих умов житті слідок національних відмінностей у рівнях заробітної п міжнародної різниці у вартості життя, нерівномірності іне ційних процесів у різних країнах, відмінностей у рівнях без] тя, суттєвих відмінностей у рівнях життя, існування потр використанні іноземної робочої сили національними держа тощо. Існує у формах безповоротної міграції, яка передбачаї

ну постійного місця проживання; тимчасової міграції, яка перед­бачає зміну місця проживання хоч і на тривалий, але визначений час; сезонної міграції, пов’язаної з пошуком сезонної роботи за межами своєї країни; маятникової міграції, яка передбачає регу­лярні поїздки за кордон для пошуку роботи з обов’язковим повер­ненням до своєї країни.

Міжнародна організація праці — міжнародна організація, що має статус спеціального органу ООН (з 1946 р.) та займається роз­витком співробітництва для забезпечення повної зайнятості, по­ліпшення умов праці, розширення соціального забезпечення, встановлення загальних стандартів рівня життя.

Міжнародна передача технологій — комплекс процесів та від­носин у міжнародній економіці з приводу вивозу (продажу) та ввезення (купівлі) технологій.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація країн на виробни­цтві певних видів товарів відповідно до існуючих у цих країнах природно-кліматичних, історичних та економічних умов; спосіб раціонального використання суспільної праці в межах світового господарства.

Міжнародний ринок капіталів — система міжнародних еконо­мічних відносин з приводу купівлі й продажу фінансових інстру­ментів; виконує функції забезпечення економіки готівкою; на­дання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових коштів; перерозподілу ресурсів у глобальному масштабі.

Міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу в товар­ній або грошовій функціональних формах з однієї країни в іншу з метою його оптимального використання.

Міжнародні економічні відносини — функціональна підсисте­ма світового господарства, представлена міжнародними еконо­мічними зв’язками, що формуються під впливом технологічних та суспільних устроїв країн і набувають форм світової торгівлі, глобального руху капіталу, міжнародної міграції робочої сили, міжнародної передачі технологій, міжнародних валютних відно­син, міжнародної економічної інтеграції, міжнародного туризму та ін.

Міжнародна корпорація — форма структурної організації ве­ликої корпорації, що здійснює прямі інвестиції в межах світової економіки.

462

Поділ праці загальний — поділ праці, що ґрунтується на гшіу зевій спеціалізації (сільськогосподарське виробництво, добуті і, переробні галузі тощо).

Поділ праці одиничний — поділ праці, що ґрунтується на ік>- детальній спеціалізації (виробництво шарикопідшипників, шин, двигунів тощо).

Поділ праці частковий — поділ праці, що ґрунтується на спо- ціалізації у виробництві готових виробів (медична апаратура, взуття, меблі, трактори тощо).

Портфельна інвестиція — придбання акцій підприємства в об­сягах, які не забезпечують право власності або контроль за його діяльністю.

Протекціонізм — короткострокова політика держави, спрямо вана на захист національної економіки від іноземної конкуренції; доцільність такої політики зумовлена необхідністю гарантування належного рівня економічної безпеки держави, державного опі­кування новими галузями, які ще тільки перебувають у стадії становлення, забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Реекспорт — придбання в іншій країні товарів з метою пере­продажу третій країні.

Режим плаваючих курсів — режим, запроваджений після офі­ційного припинення обміну долара на золото (1971 р.), який на­брав чинності в 1978 р. і був законодавчо закріплений Ямайською угодою (Кінгстон, 1979 р.). Основні риси: ліквідація фіксованої ціни на золото; золото перестало виконувати функцію світових грошей, але продовжує залишатись особливим високоліквідним товаром; банки отримали можливість вільно купувати і продава­ти золото на приватному ринку; розрахунки між країнами здій снюються на основі плаваючих курсів їх національних валют, ко­ливання яких зумовлюється співвідношенням купівельної спро можності валют на внутрішніх ринках та співвідношенням попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Режим фіксованих курсів валют — режим, запроваджений Бреттон-Вудською конференцією 1944 р., який ґрунтувався на золотовалютному стандарті. Основні риси: резерви існували у формі золота та американських доларів; країни — члени Бреттон- Вудської угоди зафіксували курси своїх валют у доларах або и зо лоті; долар прив’язувався до золота (35 дол. = 1 унція золота) і визнавався основою резервної та розрахункової валюти; країн и

МУЛ

члени угоди зобов’язувалися підтримувати курси своїх валют на рівні фіксованих паритетів; підтримка курсів валют здійснюва­лася через валютну інтервенцію; США зобов’язувались обмінюва­ти паперові долари в зазначеній вище пропорції на золото для центральних банків інших країн.

Реімпорт — придбання реекспортного товару країною- споживачем.

Світова торгівля — форма міжнародних економічних відно­син, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність наці­ональних економік, об’єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрун­тується на міжнародному поділі праці.

Сек’юритизація — зростання ролі цінних паперів у залученні та розміщенні коштів комерційними банками, кінцевими креди­торами та позичальниками як інструменту регулювання руху по­зичкового капіталу.

Транснаціональна корпорація — ключовий суб’єкт сучасних світогосподарських відносин, який здійснює основну частину своїх операцій за межами країни реєстрації.

Транснаціональний банк — великий банк, який виконує по­середницьку функцію в міжнародному русі позичкового капіталу (ґрунтуючись на мережі закордонних підприємств) і контролює (за державної підтримки) валютні та кредитні операції на світо­вому ринку.

Форми міжнародної економічної інтеграції — підписання пре­ференційних торговельних угод; створення зон вільної торгівлі, митних союзів, спільних ринків та економічних союзів.

Фритредерство — довгострокова політика вільної торгівлі щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечен­ня вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили, яка забезпечує міжнародну спеціалізацію, вигідну як для окремої країни, так і для країн — учасниць зовнішньотор­говельних відносин; активізує розвиток конкуренції як на націо­нальному, так і на міжнародному рівнях; сприяє розширенню

464

ринку; зменшує ризик дефіциту; зумовлює формування високих схожих стандартів життя, демократизацію господарської житто діяльності.

Штучні валюти — валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків, зокрема СПЗ — “спеціальні права запозичення” валюта, створена в 1969 р. МВФ як колективна валютна одиниця з метою перетворення її в головний резервний актив МВС, альте]) нативний золоту і долару; застосовують для встановлення парите­тів і курсів валют.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

2. Тестові завдання

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Економічні засади функціонування світового господарстіш не пов’язані з розвитком:

а) міжнародного розподілу праці;

б) інтернаціоналізації економіки;

в) міжнародної конкуренції;

г) протекціонізму.

2. Загальний розподіл праці ґрунтується на:

а) галузевій спеціалізації;

б) міжнародній спеціалізації;

в) подетальній спеціалізації;

г) спеціалізації на виробництві окремих виробів.

3. Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як:

а) взаємовигідний обмін;

б) гру з нульовою сумою;

в) другорядне джерело збагачення націй;

г) наслідок існування порівняльних переваг.

4. Принцип порівняльних переваг у міжнародній торгіил вперше сформулював:

а) А. Сміт;

б) Д. Рікардо;

16 10-352

•ШГ

в) Т. Мальтус;

г) П. Самуельсон.

5. Теорія Хекшера — Оліна — Самуельсона:

а) заснована на принципі абсолютних переваг у міжнародній торгівлі;

б) є сучасною модифікацією теорії порівняльних переваг у міжнародній торгівлі;

в) ґрунтується на дослідженні технологічних змінних, що ви­значають поведінку суб’єктів на світовому ринку товарів;

г) ґрунтується на тому, що всі товари, які продаються на світо­вому ринку, мають свій життєвий цикл.

6. Нетарифним методом регулювання міжнародної торгівлі є:

а) квотування;

б) ліцензування;

в) митні платежі та збори;

г) правильні відповіді а) та б).

7. Інвестиції, що здійснюються шляхом придбання акцій іно­земних підприємств у обсягах, які не забезпечують право влас­ності або контролю над ними, — це:

а) прямі інвестиції;

б) портфельні інвестиції;

в) внутрішні інвестиції;

г) інноваційні інвестиції.

8. Обсяг зовнішньоторговельного обороту визначається як:

а) різниця між обсягами прямих та портфельних інвестицій;

б) різниця між обсягами експорту та імпорту;

в) сума прямих і портфельних інвестицій;

г) сума обсягів експорту та імпорту.

9. Основні принципи системи вільних плаваючих валютних курсів знайшли відображення у:

а) системі “золотого стандарту”;

б) Бреттон-Вудській валютній системі;

в) системі золотодевізного стандарту;

г) Ямайській валютній системі.

466

10. У широкому розумінні валюта є:

а) товаром, який виконує функцію грошей;

б) грошовою одиницею певної країни;

в) грошовою одиницею іншої держави;

г) засобом для купівлі іноземної валюти.

11. До основних форм інтернаціоналізації економіки зарахо­вують:

а) інтеграційну та регіональну;

б) національну та інтернаціональну;

в) регіональну та інтернаціональну;

г) інтеграційну та транснаціональну.

12. Одиничний розподіл праці ґрунтується на:

а) галузевій спеціалізації;

б) міжнародній спеціалізації;

в) подетальній спеціалізації;

г) спеціалізації на виробництві готових виробів.

13. Транснаціональною корпорацією є фірма, яка:

а) здійснює основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вона зареєстрована;

б) є концерном або союзом концернів, домінантних в одній або кількох сферах світового господарства;

в) виконує посередницьку роль у міжнародному русі капі­талу;

г) контролює діяльність різнопрофільних підприємств.

14. Основними видами міжнародних інвестицій є:

а) прямі та портфельні;

б) грошові та негрошові;

в) приватні та державні;

г) індивідуальні та колективні.

15. Основними доктринами зовнішньоторговельної політи­ки є:

а) маржиналізм та меркантилізм;

б) меркантилізм та протекціонізм;

в) протекціонізм та фритредерство;

г) маржиналізм та фритредерство.

467

16. Торговельний баланс — це:

а) статистичний звіт за певний проміжок часу, який показує співвідношення між сукупними надходженнями із-за кордону та платежами за кордон;

б) статистичний звіт, у якому відображаються платежі з екс­порту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу;

в) статистичний звіт за певний період, у якому зображено всі вимоги і зобов’язання країни;

г) немає правильної відповіді.

17. Формою міжнародної міграції робочої сили є:

а) галузева;

б) постійна;

в) зворотна;

г) сезонна.

18. Котирування іноземної валюти — це:

а) накладання певних обмежень на обмінні валютні операції;

б) здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти;

в) визначення ринком або офіційними державними органами ціни іноземної валюти;

г) надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

19. Основною класифікаційною ознакою країн світового гос­подарства є:

а) кількість населення;

б) величина ВВП на одну особу;

в) величина золотовалютних резервів;

г) рівень розвитку техніки та технології.

20. Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлена ґрунтується на дослідженні:

а) технологічних змінних;

б) зміни кількості населення;

в) зміни продуктивності праці;

г) споживчих переваг населення.

468

21. Забезпечення ефективної міжнародної спеціалізації, ро ширення ринку, зменшення ризику дефіциту товарів та послуї основними аргументами на користь політики:

а) фритредерства;

б) меркантилізму;

в) монетаризму;

г) протекціонізму.

22. Функцією міжнародного ринку капіталу не є:

а) забезпечення економіки готівкою;

б) перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі;

в) ліквідація дискримінації у практиці зовнішньоекономі них відносин;

г) надання можливості економічним суб’єктам отримувати д хід від розміщення тимчасово вільних коштів.

23. Лауреатом Нобелівської премії з економіки, який на осні ві досліджень Е. Хекшера щодо впливу торгівлі на розподіл дохі ду заклав підвалини теорії міжнародної торгівлі, заснованої і маржиналістській концепції цінностей, є:

а) Т. Шульц;

б) П. Кругман;

в) Б. Олін;

г) Е. Фелпс.

2. Завдання на встановлення правильності тверджеп ( так/ні)

1. Основними етапами розвитку світового господарства <

1. кінець XIX ст. — початок 20-х років XX ст.; 2) друга третин 20-х років — кінець 60-х років XX ст.; 3) кінець 60-х років — с< редина 90-х років XX ст.

2. Основними формами міжнародного розподілу праці є зі гальний, частковий та одиничний розподіл праці.

3. Міжнародна економічна інтеграція має переважно гл< бальний характер.

4. Показник участі країн у міжнародних економічних відік синах не залежить від рівня економічного розвитку країни.

5. Портфельні інвестиції надають право управлінської' контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал.

4«